ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Запоріжжя, що втрачаємо: Як сховали за бетонним парканом готичні вежі першої електростанції

У середмісті старого Олександрівська (сучасного Запоріжжя) стоїть унікальна і за архітектурою, і за призначенням будівля – перша теплова електростанція міста

Depo.
1 грудня 2018 16:00
ФОТО: depo.ua

Разом із краєзнавцем Романом Акбашем Depo.Запоріжжя продовжує цикл "Запоріжжя, що втрачаємо". Мета проекту – привернути увагу містян та туристів до історичних об'єктів, які при належному догляді мали б бути цікавими міськими пам'ятками.

У самому середмісті старого Олександрівська стоїть напрочуд гарна будівля в стилі модерн із елементами псевдоготики. Будівля тричі змінювала свою адресу, позаяк вулиця, де вона розташована, змінювала назви. У часи будівництва була Катеринославською, потім – Горького, з кінця 2015 року зветься Поштовою. Тож нині будівля розташована за адресою: Поштова, 73.

До самісінького початку ХХ сторіччя і ця вулиця, і Олександрівськ загалом освітлювали лише керосинові ліхтарі. Це було і дорого, і небезпечно, тож застосовувалися вони переважно у найтемніші, безмісячні ночі. Й саме ця псевдоготична будівля, що її було споруджено тут 1910 року, геть змінила тогочасний міський простір, поставивши йому на службу новітні технології.

Будівля проектувалася та споруджувалася як перша електростанція Олександрівська. Проект розробив технолог місцевого електричного товариства А. С. Беркович. Гроші на будівництво відділили з міського бюджету. Електростанцію урочисто відкрили 1910-го, безперебійна подача електроенергії розпочалась з липня 1911 року. Електростанція була тепловою, працювала на твердому паливі – торфі та вугіллі.

Будівля електростанції вражала олександрівців. Єдиний поверх основної будівлі заввишки сягав семи метрів, двоповерхова цегляна прибудова – дев'яти. Цоколь – метровий шар граніту. Всередині електростанції були встановлені два газогенератори.

Першим підключився до електростанції Міський банк, згодом електроенергією почали користуватися найзаможніші містяни. Задоволення було не з дешевих - понад 30 копійок за кіловат, у місяць виходило від 4 до 10 рублів, одна лише лампочка стоїла рубль - в тогочасних цінах за 1 рубль можна було купити два кілограми якісного м'яса. Потужність електростанції до 1917 року складала 400 кіловат. Сьогодні це споживання кількох сучасних багатоповерхівок, а у ті часи покривало потреби цілого міста.

Псевдоготична будівля дивилася на площу Пушкіна, тоді - центральну площу Олександрівська. Тож електростанція стала мовчазним свідком без перебільшення історичних подій: радісних, драматичних, кривавих.

Наприкінці грудня 1917 року навколо електростанції точилися запеклі бої між червоними та українськими бійцями. Місцем боїв стала й сама будівля електростанції, яка кілька разів переходила з рук у руки.

За свою понад сторічну історію електростанція кілька разів зазнавала значних пошкоджень, двічі її доводилося відновлювати. На щастя, робилося це за старими кресленнями, тому будівля дійшла до нас в майже первісному стані.

Найбільш серйозна зміна в архітектурі – втрата однієї з веж. Цю вежу можна побачити на старих фото. Коли і через що її було зруйновано, точно невідомо.

Втрачені й псевдоготичні венеціанські вікна – одна з родзинок будівлі. Під час чергового ремонту їх замінили на склопакети, причому найгіршого для історичних будівель кольору – білого.

Не обійшлося й без кондиціонерів. Білі "ящики " геть спотворили фасад. Нині є чимало приладів для охолодження повітря, які не псують красу історичних будівель, але у Запоріжжі їх використання не поширене.

Сьогодні історична будівля використовується "за профілем" – тут розташований офіс Міських електромереж. Колишня електростанція перебуває у відносно доглянутому стані: ані тріщин, ані всіляких сучасних латок на фасаді, на відміну від багатьох інших архітектурних пам'яток Запоріжжя. Утім, псевдоготичну красу приховано за бетонним парканом, з-за якого більш за все кидаються у вічі пластикові вікна та коробки кондиціонерів. Тож і запоріжці, і туристи, що проходять повз пам'ятки, не часто звертають на неї увагу.

Читайте також:

Як пластиком спотворюють "давньоримських" "близнюків";

Як стародавньому вітряку шукають власника;

Як помирає легендарний 700-річний запорізький дуб.

Більше про життя в Запоріжжі та області читайте на Depo.Запоріжжя

Також читайте нас на Facebook та у Twitter