ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Запоріжжя, що втрачаємо: Як помирає легендарний 700-річний запорізький дуб

Ще якихось сорок років тому фахівці казали, що овіяний легендами запорізький дуб перебуває у самому своєму розквіті. Нині від могутнього дерева лишилася одна жива гілка

Depo.
6 жовтня 2018 13:00
ФОТО: depo.ua

Разом із краєзнавцем Романом Акбашем портал Depo.Запоріжжя продовжує проект "Запоріжжя, що втрачаємо". Його основна мета – розповісти містянам та туристам про занедбані й забуті пам'ятки запорізької історії та спонукати владу вжити заходів задля їхнього порятунку.

Цього разу йтиметься не про архітектурну, а про ботанічну пам'ятку. До того ж, зовсім не забуту, а навпаки чи не найвідомішу у Запоріжжі. Це – 700-річний запорізький дуб, який стоїть на території однойменного комплексу. Дуб зростає на території селища Верхня Хортиця, що розташоване у межах Запоріжжя. Попри віддаленість від центру міста, величне дерево тривалий час користувалося шаленою популярністю у туристів через поважний вік, вражаючу міць та неймовірні легенди, з ним пов'язані.

Справжній вік дуба встановити важко – він обчислюється століттями. Різні дослідники називають від 600 до 900 років. Тим більше, немає жодних спогадів, як, завдяки кому чи чому виріс цей красень. Хоча про це існує чимало міфів та напівміфічних історій.

Довгі роки біля дуба жив дідусь Нікіфор Дейкун, більш відомий як Нечіпор. Він доглядав за деревом майже все своє життя. Нечіпор думав, що величезний стовбур утворився з декількох маленьких дубків, які росли поруч і з часом зрослися.

Дідусь навіть намагався перевірити свою теорію – висадив один біля одного кілька "нащадків" дуба. На жаль, експеримент не був доведений до кінця: дерева прибрали під час реконструкції території – тепер на цьому місці стоїть бронзовий кінь.

Перші документальні згадки про дуб датовані кінцем XVIII сторіччя. У 1789 році до Запоріжжя прибули меноніти. Виснажені довгою дорогою, вони потрапили під сильний дощ. Тоді це звичне природне явище було вкрай небезпечним – застуда нерідко закінчувалась смертю, адже медицина була далека від сучасної. Мандрівники сховали дітей під могутньою кроною, ті залишились сухими і не захворіли.

Вдячні меноніти ще понад століття шанували дуб, опікувались ним та вважали чи не святим деревом. Його відзначено на усіх їхніх картах.

Формально дерево росло на приватному подвір'ї меноніта Арона Гарднера. Але під ним регулярно проводилися загальні збори, до самого XX сторіччя, коли після встановлення більшовицької більшість менонітів поїхали до Північної Америки.

З дубом пов'язано чимало історій. Більшість – міфи, але це жодним чином не применшує значущість запорізької пам'ятки. Одна з найвідоміших легенд свідчить, що саме під цим дубом писали славетного листа турецькому султану запорізькі козаки. Інша - що під дубом збиралося козацьке військо перед тим, як відправитись на знамениту битву під Жовтими водами. Саме тут начебто Богдан Хмельницький казав своє слово і спонукав воїнів бути такими ж могутніми, триматися своєї землі, наче коріння дуба-велетня.

Пізніше казали про те, що саме цей дуб міг надихнути Олександра Пушкіна на знаменитий зачин поеми "Руслан і Людмила" - "У лукоморья дуб зелений". Поет міг бути у цих місцях, коли їхав з Катеринослава через Олександрівськ, тож така версія має право на існування.

Уже у ХХ сторіччі легенди продовжували множитись – розповідали, що під дубом не раз бував Махно і навіть Гітлер. Німецький диктатор начебто хотів викопати дуб і перевезти його до Німеччини як символ перемоги над слов'янським велетнем.

Дуб квітнув та розкидав розкішну крону до 1990 років. Особливо ним вже ніхто не опікувався. Територія навколо була вкрай занедбана. У дерево била блискавка, його декілька разів підпалювали вандали.

Утім, Роман Акбаш вважає, що не можна покладати провину за сьогоднішнє угасання дуба виключно на людей. Дерева не вічні, мають свій життєвий цикл. Але, безумовно, втручання людини завдало запорізькому велетню чимало шкоди.

Вважається, що одним із суттєвих факторів погіршення стану дуба стало підняття ґрунтових вод, пов'язане з будівництвом Дніпрогесу та інших об'єктів на Дніпрі. Надлишок вологи не йде на користь будь-якому дереву.

Спроби врятувати дерево – окрема історія. Багато було зроблено, ще більше – не доведено до кінця. Дуб неодноразово намагалися врятувати добривами, гормонами. Вживалися й чудернацькі засоби порятунку. Наприклад, у 1990 році для "лікування" дуба під ним закопали туші телят. Робили це вночі, у таємниці, щоб телят не викопали місцеві жителі.

У 1972 році дубу надали статус ботанічної пам'ятки. Зараз дерево на 90% мертве, жива лише одна гілка. Інші висять на підпірках, обламані вітром – видовище сумне. Деревом має опікуватися міський центр народної творчості "Народний дім", на балансі якого перебуває ця пам'ятка.

Роман Акбаш розповідає, що за його особистими спогадами, раніше дуб був місцем, де вирувало життя. Люди приїздили сфотографуватися на весілля, постійно ходили зграйки туристів. Біля дерева працював ресторан, були туалети та інша інфраструктура. Сьогодні ж тут порожньо і тихо. Нічого не працює, лише декілька котиків охороняють залишки величного дерева.

Нащадки менонітів і просто туристи нерідко збирають навколо запорізького дуба жолуді й висаджують нащадків велетня у себе на батьківщинах. Таким чином, запорізький дуб розрісся на весь світ. Точно відомо, що у канадському місті Стельмах є історико-культурний комплекс, де росте нащадок запорізького дуба, а як його батьківщина позначена Хортиця.

Запорізький активіст Олександр Лазутін багато років опікувався питанням збереження дуба. Він також впевнений, що основна причина загибелі дерева - споруда кількох дамб на Дніпрі. Зараз ґрунтові води на рівні одного метра від поверхні, десятки корінців, які уходять на десятки метрів вниз, просто гнилі. На початку 1970-х була побудована дренажна система, яка опустила воду до рівня двох метрів. У такому режимі, ймовірно, дерево могло б жити ще століття. Але в кінці 1980-х дренаж ніхто не чистив, вода знову піднялася, і дерево стало вмирати.

У 1990-х Лазутін організував експертизи з залученням Інституту ботаніки НАН України, Української сільгоспакадемії, Люксембурзького і Варшавського ботанічних садів. Науковці допомогли сформулювати рекомендації, які могли подовжити життя дубу. Вони виконувались, поки територію навколо дубу не реконструювали і не забили дренаж. Після цього, за словами Лазутіна, чиновники, які відповідали за стан пам'ятки, нічого не робили для її збереження.

Нині питання порятунку дубу стоїть в прямому сенсі на порядку денному місцевої влади. Наприкінці вересня на сесію Запорізької міської ради винесли проект рішення з пропозицією позбавити дуб статусу пам'ятки.

Чиновники пояснили, що це треба для порятунку дерева. За словами заступника мера Анатолія Пустоварова, статус ботанічної пам'ятки не дозволяє опікуватися дубом, адже такі об'єкти заборонено чіпати. Пустоваров додав до своєї доповіді експертизу, яку проводив Запорізький національний університет.

Обґрунтування депутатів не задовольнили, вони бурились тим, що питання було винесено на сесію без опрацювання у профільній комісії, поставили під сумнів експертні оцінки та заявили, що раніше статус пам'ятки не заважав роботам навколо дуба. Тож проголосували проти позбавлення дерева охоронного статусу.

Таким чином питання порятунку легендарного дубу висить у повітрі. Чи буде знайдене рішення, яке дійсно дозволить подовжити дереву життя, адже дуби можуть жити понад тисячу років. Чи встигнуть втілити це рішення у життя, до того як на дубі засохне остання гілка. Ці питання нині лишаються без відповідей.

Читайте також:

Як проростає березами занедбаний замок Вальмана;

Як сучасні "культурні нашарування" поховали мрію конструктивістів.

Більше про життя в Запоріжжі та області читайте на Depo.Запоріжжя

Також читайте нас на Facebook та у Twitter