Кохання, втечі, утиски по поверненню: Що відомо про запоріжців – в’язнів концтабору Маутгаузен

Видання "В'язні з України в концтаборі Маутгаузен: історія та пам'ять" побачило світ завдяки співпраці Українського інституту національної пам'яті, Інституту історії України НАН України, Посольства України в Республіці Австрія, Міжнародного комітету колишніх в’язнів концтабору "Маутгаузен", Української організації борців антифашистського опору й Національного меморіального комплексу "Висота маршала І.С. Конєва". Упорядниками книги стали докторантка Інституту сучасної історії Віденського університету Руслана Берндл, австрійський історик, автор двох монографій про табір "Маутгаузен" доктор Маттіас Кальтенбруннер та кандидатка історичних наук, співробітниці Інституту історії НАН Тетяна Пастушенко.

Обкладинка книги "В'язні з України в концтаборі Маутгаузен: історія та пам'ять"

У фокусі книги – життя і побут в’язнів, стратегії виживання і спротив, повстання радянських офіцерів й "Мюльфіртельське полювання на зайців" та багато іншого. Основний зміст складають інтерв’ю з колишніми в’язнями, записані як спеціально для цього видання, так і під час різних дослідницьких проєктів, зокрема з архіву Меморіального музею концтабору "Маутгаузен", Архіву усної історії "Та сторона", Міжнародного товариства "Меморіал" (Москва). Тут же опубліковані біографії радянських військовополонених, реконструйовані їхніми рідними. Для ілюстрацій використані фотографії з Федерального архіву в Берліні.

Німецький концтабір біля міста Маутгаузен в Австрії функціонував у 1938-1945 роках. З 1940-го був об'єднаний з концтабором Ґузен, став відомий також як Маутгаузен-Ґузен. Цьому таборові підпорядковувалася низка інших "другорядних" таборів, розкиданих по всій території тодішньої Австрії. Серед десятків тисяч його в’язнів були й запоріжці. Depo.Запоріжжя переповідає, хто вони, як опинилися в таборі, що пережили.     

Катерина Василівна Крикливець (Куценко), Запоріжжя. Народилася 1926 року. У 1943-му була примусово вивезена на роботу до Німеччини, де працювала на заводі Фольксвагена у місті Вольфсбург. Під час бомбардування намагалася втекти з подругою, але дівчат затримала поліція. Згодом їх відправили до концтабору Аушвіц (Освенцим), у вересні 1944-го – до Маутгаузена, філія Гіртенберг.

Катерина Крикливець 

Катерина була звільнена, після повернення до Запоріжжя вийшла заміж, поїхала з чоловіком на заробітки на Далекий Схід. У 1950-х роках повернулася з родиною до Запоріжжя.

Марія Серафімівна Мудрак (Москаленко), село Мар’ївка, Запорізька область. Народилася у 1925 році. У травні 1942-го була вивезена на роботу до Німеччини, працювала на військовому заводі Шьонебек. У лютому 1944-го під час бомбардування намагалася втекти разом із подругою Нюсею Кошарною, однак їх зловила поліція. На допитах Марія назвалася Лідією Фроловою. Обох дівчат направили до концтабору Аушвіц (табірний номер Марії 76012).

Наприкінці вересня 1944 року Марія була переведена до концтабору Маутгаузен, філія Гіртенберг (табірний № 142), де працювала на заводі по виготовленню патронів. У середині квітня 1945-го була евакуйована до основного табору. Тут познайомилися зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Мамаєм. Вони одружилися після повернення у грудні 1945-го дівчини до рідної Мар’ївки, де її розшукав Михайло.

Марія Мудрак

У подружжя народилося троє дітей. У 1970-х Михайло трагічно загинув. За деякий час Марія вийшла заміж вдруге, за далекого родича Мудрака, переїхала до села Новослобідки до чоловіка. Разом вони виховали шістьох дітей від попередніх шлюбів.

Галина (Анна) Карпівна Сиводід, село Царицин Кут (Приморське) Запорізької області. Народилася 1917 року. Вийшла заміж, незадовго до початку радянсько-німецької війни, у березні 1941-го, народила другу дочку. Чоловік Галини загинув восени 1941-го в оточенні під Синельниковим Дніпропетровської області.

Під час німецької окупації Галина спочатку допомагала радянським військовополоненим, які тікали з таборів, а потім долучилася до роботи прорадянського підпілля у Запоріжжі. Навесні 1943-го була заарештована, перебувала в Запорізькій тюрмі, Ігреньському таборі поліції безпеки та СД.

На початку жовтня 1943-го разом із тисячею в’язнів так званого Дніпропетровського транспорту прибула до концтабору Маутгаузен (табірний № 35939), потім була направлена до концтабору Аушвіц, у лютому 1945-го – Берген-Бельзен.

Після визволення англійськими військами у квітні 1945-го рік працювала в радянських військових частинах. Після повернення до Запоріжжя тривалий час була безробітна, зазнавала утисків як колишня концтабірниця. Не допомогли, як це не прикро, й факти боротьби проти нацистів у підпіллі. У радянської влади на цей рахунок було власне бачення.

Галина (Анна) Сиводід

Після смерті Сталіна змогла влаштуватися на роботу на машинобудівний завод "Комунар" фрезерувальницею, де пропрацювала до виходу на пенсію. Лише в 1974 році отримала посвідчення учасниці радянського підпілля.

Людмила Дмитрівна Станєва, селище Гайчур, Новомиколаївський район, Запорізька область. Народилася 15 липня 1926 року. Під час німецької окупації брала участь у роботі радянського підпілля. Заарештована у липні 1943-го, сиділа в тюрмі Запоріжжя, з серпня – у Ігреньському виправно-трудовому таборі в Дніпропетровську. З жовтня того ж року – у концтаборі Маутгаузен. Невдовзі її переправили до концтабору Аушвіц (філія в місті Нойштадт-Глеве).

Людмила Станєва

Після визволення у 1945-му Людмила повернулася додому.

Михайло Ілліч Третяк, село Федорівка, Запорізька область. Народився 1914 року. Учасник радянсько-польської та радянсько-фінляндської воєн. Був знову призваний до Робітничо-селянської Червоної армії 25 березня 1941 року. Наприкінці травня 1942-го під Керчю потрапив у полон, перебував у Рівненському та Мінському таборах. Потім був направлений у місто Лебау (Саксонія), де працював на цукровому заводі.

З весни 1943-го – на роботі в сільськогосподарському помісті. Спробував втекти на початку 1945 року, але невдало. За це був направлений до концтабору Маутгаузен. Працював у каменоломні.

Визволений американськими військами у травні 1945 року. Наступного місяця проходив перевірку в місті Лебау, потім знову призваний до армії.

Михайло Третяк

Михайло повернувся додому у листопаді того ж року, працював в колгоспі. У 1946-му переїхав з родиною до Запоріжжя, працював пастухом. У 1953-му навчався на кінній фермі в місті Молочанськ Запорізької області. У 1974 році вийшов на пенсію.

Читайте також

Як "совєти" фільтрували засуджену німцями запоріжанку

Як запоріжець у Німеччині пластуном став

Як полонені поляки відмовилися працювати на "Запоріжсталі"