"Кіна не буде": Чому Марина Кудерчук покладе край розвитку української кіноіндустрії

Безперечний факт: в Україні за останні роки з’явилося своє кіно. Своє не лише у сенсі виробництва, а й, як би це пафосно не звучало, за духом. З українським болем, з українським гумором, з українськими героями. Стрічки, що виходили на екрани в останні роки, були різної якості, утім, поруч із вельми посередніми українці побачили й справжнє кіно: "Донбас", "Позивний Бандерас", "Кіборґи: герої не вмирають"‚ "Сторожова застава", "Скажене весілля", з останніх – "Захар Беркут", "Екс", "Думки мої тихі" тощо.

В цифрах переможний поступ українського кіно без перебільшення вражає. У 2011 році в кінопрокат вийшла лише одна українська стрічка, у 2019-му – 110 (!). Минулий рік був для українського кіно найспішнішим. Нині є побоювання, що він залишиться таким у найближчому майбутньому, тобто розвиток української кіноіндустрії загальмується.

Затвердження на найвищу "кінопосаду" в країні запорізької чиновниці, екс-директорки комунального кінотеатру Марини Кудерчук ці побоювання лише посилило.

Відповідь Кудерчук на питання конкурсної комісії "Яке відношення ви маєте до кіно?" мав би анекдотичний вигляд, якби навколо не було шаленої кількості подібних анекдотів, типу зізнання прем’єра, що він профан в економіці. От і Марина, не здригнувшись, відповіла: "Була директором кінотеатру". Потім, щоправда, зрозуміла: цього трохи замало. Й на повторне питання комісії згадала, що входила в оргкомітети місцевих кінофестивалів. Звісно, входила вона в них не як поціновувач, і тим більше не як фахівець у сфері кіно, а саме як директорка кінотеатру, який був майданчиком для проведення цих заходів.   

Варто зазначити, що попередник Кудерчук на посаді голови Держкіно Пилип Іллєнко, з яким, хочемо ми того чи ні, доведеться пов’язувати розквіт українського кінопродакшна в 2014-2019 роках, також не фаховий кіномитець. Утім, він тривалий час до призначення на посаду був зайнятий продюсерською діяльністю. Зважуючи на те, що почав він її тоді, коли про розквіт українського кіно навіть не мріялося, немає сумнівів, ще робив це за покликом.

Можна продовжити порівняння наступниці з попередником, наприклад, за рівнем освіти. І тут доведеться зазначити, що диплом другорядного приватного Бердянського університету менеджменту і бізнесу, де Кудерчук навчалася економіці підприємства, має згоріти від сорому поруч із дипломом Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка, який 1999 року отримав Іллєнко.

Утім, порівняння "корочок" – це, звісно, поверхневий погляд. У новій голові Держкіно суспільство, насамперед, має цікавити: а) ставлення до української культури; б) успішний менеджерський досвід. Й саме тут тішитися немає чим.

Комунальний кінотеатр імені Довженка за часів Кудерчук, на жаль, не став запорізьким осередком українського кіно. Сама директорка сприймала показ у ньому українських фільмів як соціальне навантаження, яке заважає закладу стати комерційно успішним. "У нас більше соціальної складової. Ті ж українські фільми – приватні кінотеатри їх рідко показують, а у нас з початку року їх було вже більше 20. Ми всі українські фільми беремо в прокат. Ми проводимо багато соціальних проектів, благодійні фонди у нас проводять заходи, ми робимо заходи для школярів, пенсіонерів, ветеранів. Це проекти, на яких ми не заробляємо. Але тому що ми – муніципальний кінотеатр, ми зобов'язані це робити", – розповідала Кудерчук в інтерв’ю у 2017 році.

Не дивно, що очолюваний Мариною кінотеатр кілька разів опинявся в центрі скандалів, пов’язаних саме з українськими стрічками. Наприклад, у 2018 році у "Довженка" злякалися показувати "Щоденник Петлюри" після того, як вандали облили фарбою його афіші в іншому запорізькому кінотеатрі – ім. Маяковського. Приватний запорізький мультиплекс при цьому вандалів не злякався, у ньому всі заплановані покази відбулися.

У 2017 році у кінотеатрі Кудерчук на День незалежності відмовилися від стрічки "Червоний". Спалахнув скандал, урешті стрічку показали, але директорка жалілася, що люди на неї йшли погано. У тому ж 2017 році ще один скандал вибухнув через раптове скасування показу в кінотеатрі імені Довженка стрічки "Кіборги". Пізніше Кудерчук пояснила, що зал, де мав відбутися перегляд, віддали для проведення зборів спілки ветеранів АТО.   

Можливо, приклад із "Кіборгами" ілюструє не лише ставлення чиновниці до українського кіно, а й її менеджерські здібності. Важко повірити, що успішним може бути кінотеатр, де раптом, без попередніх пояснень, скасовують показ фільму. Кінотеатр імені Довженка успішним за Кудерчук і не був, дотувався з бюджету міста. При цьому його площі, серед іншого, використовувалися для проведення заходів, які не знаходили відображення у звітності. Чи мала тут місце корупційна складова, коли гроші йдуть повз каси, чи йдеться про банальну безгосподарність – питання відкрите.

Так чи інакше, але є усі підстави побоюватися, що з новою головою Держкіно "кіна не буде", як казав один з радянських кіногероїв. Принаймні, поки Кудерчук не збагне, що українське кіно – це не "соціальне навантаження", а комерційно успішне мистецтво, одна з візитівок країни і для внутрішнього, і для зовнішнього споживача. І його розвиток, крім іншого, покликаний ментально захистити українців від ворожих впливів.     

Читайте також:

Камера, мотор: Як на Запорозькій Січі знімають "абсолютно брехливий" серіал про козаків;

З Україною у шафі: Як етніка проймає сучасну моду;

Демократичні, толерантні, волелюбні: Якими бачать українців представники народів, що живуть поруч.