Архіви КДБ: Як запоріжці навчалися у розвідшколі "Вільне козацтво"

Лист з інформацією про викриття на території України агентури німецької розвідувальної школи "Вільне козацтво" Запорізьке УМДБ отримало з Києва  на початку березня 1949 року. Від усіх обласних управлінь вимагалося активізувати роботу з викриття слухачів та випускників цієї школи, забезпечити агентурно-оперативні заходи тощо.

Школа Вільного Козацтва була створена у жовтні 1944 року в Берліні під егідою Головного управління імперської безпеки (РСХА). У книзі Івана Дерейка "Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті "Україна" (1941–1944 роки)" йдеться, що очолював школу полковник П. Терещенко, колишній герой Крут, старшина Армії УНР. У ній навчали українських пропагандистів, розвідників-диверсантів і радистів для дій у складі різних підрозділів в радянському тилу. Слухачі вербувалися із середовища української еміграції, вояків Куренів Шуцманшафту і остарбайтерів. Одночасно в школі навчалося до 250 людей.

Запорізькі "чекісти", перевіривши власні архівні та оперативні матеріали, з’ясували, що у післявоєнний час на території Запорізької області були заарештовані три слухачі "вільнокозачих" курсів. Про них й доповіли керівництву.

Слухачкою розвідувальної школи "Вільне козацтво", зокрема, була уродженка Запоріжжя Ніна Романченко, 1924 року народження. Під час німецької окупації Запоріжжя дівчина одружилася з офіційним співробітником СД Григорієм Мазаненком. Разом із ним виїхала до Німеччини. У Берліні обоє й вступили до розвідшколи. Романченко повернулася до Запорізької області після війни як репатріантка. Була тут заарештована та засуджена. Після арешту інформацію про інших слухачів курсів "чекістам" не надала.

Інна Романченко (стоїть)

Також біли викриті та засуджені до 10 років таборів слухачки розвідшколи Ольга Солоп та Любов Рєзнік. Обоє 1926 року народження, уродженки села Малокатеринівка Запорізького (тоді – Комишуватського) району Запорізької області. Під час допитів жінки назвали кільканадцять слухачів школи, однак уродженців та жителів Запорізької області серед них не було.

Любов Рєзник, яка у розвідшколі навчалася у групі розвідниць-радисток, на одному з допитів розповідала, що вони вивчали воєнну справу, зокрема й стройову підготовку, німецьку мову (здебільшого військову термінологію), спеціальний курс радіотехніки (азбука Морзе). Крім того, з майбутніми радистками проводилися співбесіди на політичні теми, їх навчали українських патріотичних пісень та молитов. Акцент робився на тому, що слухачі курсів ведуть боротьбу за самостійну Україну, яка не буде більше у складі Радянського Союзу. На іншому допиті Рєзник свідчила, що слухачі школи були поділені на дев’ять груп: розвідники, телефоністи, радисти, санітари, пропагандисти та інші, про них жінка детально не пам’ятала.

Запит МДБ УРСР до Запорізького УМДБ щодо вилучених у Любові Рєзник фото інших слухачів розвідшколи, а також нинішнього місця відбування Рєзник покарання

Запорізькі "чекісти", аби відповісти на запит Києва, тим часом шукали колишніх слухачів школи на периферії. Однак з Якимівського, Осипенківського (Бердянського), Веселівського, Новомиколаївського, Верхньо-Хортицького, Михайлівського, Андріївського, Мелітопольського, Ново-Василівського, Гуляйпільського та Куйбишевського районів надійшли відповіді з негативним результатом: слухачів "вільнокозачих" курсів там не знайшли.

Тема розвідшколи трохи вщухла, поки на початку 1950-х років Запорізьке УМДБ не отримало інформації від полтавських колег. Ті повідомляли, що у свідченнях заарештованих уродженців Полтавщини – слухачів школи згадуються й запоріжці: Олександра Сіра, Петро Дрозд (керівник групи дівчат, які навчалися у відділенні полковника Петра Дяченка), Іван Ярош та Ілля Величко (навчалися у відділенні Дяченка).

Після отримання інформації співробітникам МДБ вдалося знайти на території Запорізької області такого собі Петра Дрозда, уродженця села Балки Василівського району, який підпадав під описи заарештованих. Разом із тим, його фотографії надані для впізнання цим же заарештованим у Полтавській області результатів не дали. Фото не впізнала й агентка "Дроздова", завербована серед колишніх слухачів розвідувальної школи.

Запит щодо встановлення приналежності жителя Балок Петра Дрозда до берлінської розвідшколи

Схожа ситуація була з Іваном Ярошем і Іллєю Величком. Співробітники МДБ на території області знайшли схожих: Яроша – з села Успенівка Гуляйпільського району та Величка – з села Миколаївка сучасного Бердянського району. Але "Дроздова" не впізнала і їх.

Запит щодо встановлення приналежності жителя Балок Іллі Величка до берлінської розвідшколи

          

Так званий розпізнавальний аркуш із фотографіями запоріжців Петра Дрозда, Івана Яроша та Іллі Величка, про яких "чекістська" агентка повідомляє , що не впізнала в них слухачів берлінської розвідшколи

Таким чином, додаткові розшуки слухачів школи "Вільне Козацтво" на Запоріжжі результатів не дали. Разом із тим, матеріали з розшуку як із позитивними, так і негативними результатами не зникли безслідно. Вони були систематизовані та підшиті у два томи літерної справи на берлінську розвідувальну школу "Вільне Козацтво" й зберігалися в архіві Запорізького Управління КДБ.

Читайте також:

Як у запорізькому драмгуртку діяло ОУНівське підпілля;

Як запоріжця переслідували за участь у зборах української інтелігенції;

Як запоріжець навчався на курсах пропагандистів ОУН.