Архіви КДБ: Як запоріжець навчався на курсах пропагандистів ОУН

Житель Василівського району Запорізької області Онисим Ломейко влітку 1941 року доволі випадково потрапив до Організації Українських націоналістів, очолюваної Андрієм Мельником
 

Архіви КДБ: Як запоріжець навчався на ку…

Участь українців в ОУН була для радянської влади мало не більшим злочином, ніж співпраця з німецькими окупантами. Завдяки ретельному документуванню "чекістами" цієї діяльності інформація збереглася в архівах. Наприклад, щодо жителя запорізького краю Онисима Ломейка, який певним чином доволі випадково та не надовго потрапив до ОУН мельниківської.         

Отже, 29 жовтня 1943 року співробітниками Василівського райвідділку НКВС Запорізької області було заарештовано колишнього старосту громадського господарства села Орлянка Онисима Ломейка. Слідчі дії не були тривалими, й 15 листопада того ж року йому було висунуто обвинувачення у зраді батьківщині, праці на німецьких окупантів та репресіях проти червоноармійців і партизанів. Справа Ломейка впевнено просувалася до суду і вироку, однак 29 грудня 1943 року матеріали щодо колишнього старости забрала контррозвідка "СМЕРШ"  Третьої гвардійської армії. Цікавість до Ломейка "чекісти" проявили, отримавши інформацію про його зв’язки з ОУН, очолюваної полковником Андрієм Мельником, так званих мельниківців.

Постанова про початок попереднього розслідування щодо приналежності Онисима Ломейка до Організації українських націоналістів та затребування матеріалів із Василівського РВ НКВС від 29 грудня 1943 року

Спецслужба з’ясувала, що початок німецько-радянської війни застав Ломейка на будівництві військових укріплень на західному кордоні СРСР. Тут, буквально ж у перші дні війни, Онисим потрапив до німецького полону, але за дві доби як цивільна особа був відпущений і самотужки рушив додому.

Разом з іншими жителями Василівського району, які за схожих умов опинилися в цей час на Західній України, Ломейко потрапив до Львова. У "західній столиці" мешкав у будинку українських біженців, яким опікувалася ОУН-м. Саме там комендант будинку, виходець із Закарпаття на прізвище Попов, влаштував агітаційні курси. Їхні слухачі мали провадити роботу від імені ОУН мельниківської в місцях свого проживання. Крім Онисима Ломейка, слухачами курсів стали інші жителі Василівського району: Клим і Григорій Наливайченки, Артем Шелудько з села Орлянське та Трохим Притула з Широківської сільради.

Як свідчив Ломейко на допитах, Попов у лекціях та бесідах роз’яснював програму Організації українських націоналістів, сутність її боротьби з більшовиками за створення Самостійної України. Лектор детально зупинявся на постаті лідера організації Андрія Мельника, який, на переконання Попова, мав очолити українську державу. Після закінчення курсів, у тому ж 1941 році, Попов рекомендував усім слухачам вирушати до місць постійного проживання та розгортати ОУНівську діяльністю. Щоправда, жодних агітаційних матеріалів, окрім портрета Мельника, своїм "випускникам" не надав.

Постанова про оголошення у всесоюзний розшук на підставі свідчень Онисима Ломейка керівника семінару пропагандистів ОУН у Львові Попова   

Не отримали слухачі курсів і жодних організаційних зв’язків із осередками ОУН на Наддніпрянщині. У Запоріжжі ж ОУН-м не мала своїх осередків. Відповідно, по прибуттю до Василівського району, колишні слухачі Попова не мали можливості, а певно, і бажання розгорнути ОУНівську діяльність. Лише Онисим Ломейко приєднався до більш організованих "конкурентів" із ОУН бандерівської. Можна припустити, що чоловіки з Василівського району, які приєдналися до націоналістичного руху у Львові влітку 1941 року, не особливо орієнтувалися у відмінностях між двома Організаціями українських націоналістів. І це суттєво "полегшувало" співпрацю й не спричиняло конфліктів, як це було в інших регіонах. Щодо практичної діяльності Ломейка, то відомо лише про жовтневі 1941 року збори громадськості у селі Орлянське, де за його участі були поширені листівки ОУН зі зверненнями до молоді та вчителів.

Зрештою, на цьому й закінчився "ОУНівський" період життя Ломейка. Від кінця осені 1941 року він, за великим рахунком, вже не мав жодного стосунку до ОУН й існував як пересічна людина, що опинилася в окупації. При цьому активно співпрацював із німцями. Ця діяльність була повною мірою висвітлена у матеріалах слідчої справи: здав німцям 300 центнерів хліба, 12 голів рогатої худоби, відправив до Німеччини 11 молодих жителів села, активно доповідав поліції про "підозрілих" осіб, серед яких були й радянські парашутисти, тощо.

Особиста посвідка (аусвайс) Онисима Ломейка, отриманий від німецької окупаційної влади у квітні 1942 року

Трибунал Третьої гвардійської армії 21 січня 1944 року засудив Онисима Ломейка до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок був остаточним й оскарженню не підлягав. Зазнала репресій і його дружина: як члена родини ворога народу її було вислано до Казахстану.

Під час перегляду справи у 1999 році Онисим Ломейко був визнаний таким, що обґрунтовано засуджений і реабілітації не підлягає. Підставою для такого рішення стали доведені слідством і судом факти діяльності на користь німецьких окупантів. Окремий епізод, пов'язаний із Організацією українських націоналістів, звичайно ж, не може слугувати в якості індульгенції.

При підготовці матеріалу використано документи, які зберігаються у Архівному підрозділі УСБУ Запорізької області

Читайте також:

Як запоріжця переслідували за участь у зборах української інтелігенції;

Як у запорізькому драмгуртку діяло ОУНівське підпілля;

Як Іван та Марія з ОУН ставили на вуха "чекістів" кількох областей.

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Запоріжжя.Depo

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"