Архіви КДБ: Як тост "за Червону армію" не врятував запоріжця від табору

Справу жителя Михайлівки Петра Єсаулова було взято до провадження начальником Михайлівського райвідділку НКДБ Запорізької області старшим лейтенантом Пітомцевим 2 листопада 1943 року.

Єсаулову закидали співробітництво з німцями під час окупації в якості старости колгоспу та контрреволюційну діяльність. Під останньою розумілася належність чоловіка  до місцевого осередку Організації українських націоналістів. Єсаулов на допитах не заперечував, що йому відомо про ОУН, ба більше: знав її місцевих керівників – агронома Івана Гребенюка та ще Михайла Коломійця. Та разом із тим, свою належність до націоналістичного підпілля категорично заперечував. Бо знати учасників ОУН та належати до організації – аж ніяк не тотожні речі.

Постанова від 31 жовтня 1943 року про арешт Петра Єсаулова  

Постанова від 2 листопада 1943 року про взяття справи Єсаулова у провадження

Інформацію про належність до ОУН Єсаулов пояснював плітками, які виникли на тлі його арешту німецькими спецслужбами у той самий час, коли німцями проводилася масштабна антиоунівська кампанія. Відповідно, хтось бовкнув: якщо Єсаулова заарештували, значить він належить до націоналістичної групи. Щоправда, абревіатура ОУН для місцевих жителів не завжди була зрозумілою, тому за назву організації вживалася абревіатура СВУ – Спілка визволення України, відома жителям УРСР за гучним процесом 1930 року. Сам Єсаулов свій арешт німцями пояснював тим, що будучи старостою колгоспу, допомагав місцевим селянам і завжди залишався радянським патріотом.

Ордер на арешт й обшук Єсаулова

Опис майна, вилученого в Єсаулова, зокрема, корови-трирічки

Свідчення Єсаулова підтверджували й односельці. На допитах свідки казали, що арешт старости не був пов’язаний із полюванням на націоналістів, а масові репресії проти СВУ у той же період мали широкий поголос. Говорили свідки й про радянські погляди та партизанську налаштованість арештованого. Завгосп колгоспу імені Карла Маркса, де працював старостою Єсаулов, Гаврило Бакута навіть підготував на нього характеристику, де писав, що староста не видав жодного комуніста чи радянського патріота й не провадив пособницької діяльності. І наводив, зокрема, випадок, який трапився після сварки Єсаулова з поліцаєм. "Єсаулов сів за стіл, взяв стакан з горілкою: "Ну вип’ємо за нашу Червону армію, яка нас скоро звільнить", – згадував Бакута. Окрім цієї характеристики, містяться у справі й інші, де Єсаулов також характеризувався з позитивного для радянської влади боку.

Позитивна характеристика на Єсаулова, підписана односельцями

Зрештою свідчення краян та відсутність фактів контрреволюційної та пособницької діяльності Єсаулова дещо похитнули впевненість "чекістів" у винуватості колишнього старости. І 14 березня 1944 року старший слідчий слідчого відділу УНКД по Запорізькій області молодший лейтенант держбезпеки Єрецький підготував постанову про припинення слідчої справи стосовно Петра Єсаулова. Рішення мотивувалося тим, що останній дійсно не займався антирадянською діяльністю й не належав до української націоналістичної організації. Але приводу тішитися в Єсаулова не було. За відомої у ті часи формули "відсутність у вас судимості – це не ваша заслуга, а наша недоробка", колишній староста підлягав подальшій перевірці. Розчерком пера той же Єрецький відправив "радянського патріота" до спеціального фільтраційного табору НКВС, де, зокрема, перевіряли жителів раніше окупованих територій, запідозрених у зв’язках із німцями.

Постанова про направлення Єсаулова у спеціальний табір НКВС для фільтрації  

Чесне ім’я колишньому старості було повернуто аж влітку 2000 року. Петро Єсаулов був визнаний таким, що підпадає під дію Закону України про реабілітацію жертв репресій.

Читайте також:

Як доцента запорізького вишу судили за публіцистику;

Як донецький актор запорізького "куркуля" в ОУН "втягнув";

За що запорізькій вчительці української присудили 10 років таборів.