Архіви КДБ: За що запорізькій вчительці української присудили 10 років таборів

Постанова про відкриття справи проти 53-річної запоріжанки Людмили Гнатовської була виписана старшим слідчим УНКДБ Чепелем 10 січня 1944 року. Жінці "чекісти" закидали антикомуністичні та антирадянські дії в період німецької окупації Запоріжжя. Того ж дня було виписано постанову про арешт Гнатовської, в якій жінка фігурувала вже в якості члена запорізької ОУН. Цікаво, що в обвинувальному висновку по справі датою арешту Гнатовської вказано 6 січня 1944 року. Вочевидь, документи оформлювали постфактум – уже після самого арешту.

Постанова на арешт Людмили Гнатовської як членкині ОУН, що проводила антирадянську діяльність в період німецької окупації

Постанова про відкриття провадження стосовно Людмили Гнатовської

До Запоріжжя Людмила Гнатовська переїхала за два десятка років до цього –у 1925-му, працювала вчителькою української мови та літератури. Останнім місцем її роботи напередодні зайняття Запоріжжя німецькими військами була 18-та школа. Під час окупації Гнатовська продовжила працювати у сфері освіти, була однією з тих, хто опікувався відновленням освітнього процесу в умовах окупації. У 1942 році жінка очолила школу домогосподарок, де 15-річних – 19-річних дівчат навчали української мови, історії України, німецької мови, гігієни, педагогіки, математики, малювання/історії живопису, діловодства, співу, танців, музики, рукоділля, агрономії, кулінарії та практичної роботи з господарювання.

За свідченнями Гнатовської, у школі, яку було розраховано на 300 вихованок,  навчалося в середньому 100-130 дівчат. На початку окупації школа була для юних запоріжанок шансом уникнути примусового вивезення до Німеччини. Утім, скоро така можливість зійшла нанівець. Дівчат почали щоденно викликати на біржу праці та відправляти до Німеччини. Ті ж вихованки, яких поки не чіпали, спостерігаючи за цим, почали самі кидати навчання. Відповідно, школа домогосподарок спорожніла, й Гнатовська повернулася до "звичайної", де працювала до кінця вересня 1943 року.

Під час слідства Людмила Гнатовська всіляко заперечувала свою належність до націоналістичного й національного руху. Згадувала деякі спроби окупаційної влади "загравати" з українським населенням, зокрема, через використання жовто-блакитних прапорів та печаток з тризубом. Водночас вчителька зазначала, що цим усе й обмежувалося, адже про надання українській громаді якихось важелів впливу не йшлося. Попри це, слідчі вперто намагалися довести належність жінки до ОУН. У документах слідства увесь час наголошується, що Гнатовська достатньо "ізоблічаєтся", однак, жодних фактів у справі немає, як й інформації про підпільників-націоналістів, які діяли під час окупації у Запоріжжі.

Однак отримані під час допитів дані, а також свідчення Гнатовської дали можливість слідчому "розширити" та конкретизувати обвинувачення: допомога німецькій армії, зокрема й добровольчим підрозділам, створеним із колишніх громадян СРСР, антирадянська агітація, участь у відзначенні дня народження Гітлера тощо. Жінку обвинувачували за статтею 54-1 "а" ("Зрада Батьківщині") КК УРСР.

Постанова про пред’явлення обвинувачення Людмили Гнатовській за статтею 54-1 "а" ("Зрада Батьківщині") КК УРСР  

Військовий Трибунал військ НКВС Запорізької області розглянув справу Гнатовської 6 червня 1944 року. За сукупністю злочинів 53-річній вчительці було присуджено 10 років таборів з ураженням в правах на п’ять років.

Сестра Гнатовської тоді ж надіслала скаргу на цей вирок Військовому прокурору Таврійського військового округу. Скаргу розглянули 18 жовтня того ж року, вона була визнана безпідставною, вирок вчительці залишений у силі.

Реабілітували Людмилу Гнатовську за півсторіччя після присуду, уже за часів незалежної України, 25 квітня 1994 року. Вочевидь, посмертно. На той час жодної інформації про долю вчительки після винесення вироку чи про її родичів не було. У самій архівно-слідчій справі містяться лише дані від  лютого 1954 року, де уточнювалася дата початку відбуття вчителькою десятирічного терміну в таборі.

Читайте також:

Що відомо про Гната Гребенюка, який керував бандерівським підпіллям у Запоріжжі;

Як на Запоріжжі "шили" справу вагітній удові "ворога народу";

Як запоріжці навчалися у розвідшколі "Вільне козацтво".