Архіви КДБ: Що відомо про Гната Гребенюка, який керував бандерівським підпіллям у Запоріжжі

Запоріжець Гнат Гребенюк очолював осередок ОУН в межах запорізьких селищ №6 та Павло-Кічкас, був засуджений радянським судом і після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом спецслужби   
 

Архіви КДБ: Що відомо про Гната Гребенюк…

Одного з керівників підпілля бандерівської ОУН Запоріжжя періоду німецької окупації Гната Гребенюка запорізькі "чекісти" затримали за чотири роки після закінчення війни – 15 серпня 1949-го у Львові. Гребенюк на той час працював майстром виробничого навчання у тамтешньому Дорожньому технікумі. Зі Львова чоловіка етапували до Запоріжжя, де й відбувалися слідчі дії.

Постанова про арешт Гната Гребенюка на підставі того, що він був керівником міського центру ОУН, яка мала на меті створення самостійної України, виступав на нарадах ОУН, вербував нових членів, співпрацював з газетою періоду німецької окупації "Нове Запоріжжя", писав вірші націоналістичного змісту тощо    

Доля Гната Гребенюка на початку німецько-радянської війни склалася доволі типово для того періоду: мобілізація, потрапляння до німців, намагання якось влаштуватися на окупованій території. Мобілізували 34-річного Гната у Запоріжжі 1941 року до винищувального батальйону, за це він був згодом заарештований німцями. Звільнившись за кілька днів, мандрував навколишніми селами, підпрацьовуючи шевцем. Повернувся до Запоріжжя навесні 1942-го, влаштувався у відділ РАЦС у новій частині міста, працював там чотири місяці, потім знайшов роботу нормувальником на заводі.

Тоді ж рідний брат Іван залучив Гната до діяльності в Організації українських націоналістів. Іван Гребенюк прийшов на квартиру до родича разом із членами Запорізького обласного проводу ОУН-революційної Богданом Крицаном ("Крицею") і Василем Пастушенком ("Дмитром Романовичем"). Невдовзі Гнат розпочав роботу зі створення нового осередку організації, що мав діяти у селищах №6 та Павло-Кічкас (нині це територія Запоріжжя). Початок роботи нового осередку було покладено на засіданні за участі представників обласного проводу Крицана і Пастушенка, що відбулося у березні 1942-го. Гнат Гребенюк став його керівником, одночасно чоловік входив до проводу ОУН-р Запорізького району (округи).

Постанова про долучення до справи Гната Гребенюка речових доказів – копій віршів

Діяли підпільники активно: поширювали листівки, зокрема із закликами до створення самостійної Української держави та з засудженням нацистської окупаційної влади. Природно, такі дії не залишилися непоміченими німцями. За рік по створенню нового осередку, у березні 1943 року, Гната разом із іншими членами ОУН заарештували. Гребенюк перебував у в’язниці СД в Запоріжжі. Наприкінці вересня 1943-го чоловікові пощастило звільнитися з ув’язнення. Однак залишатися у місті було небезпечно, тож Гнат разом із родиною був змушений виїхати.

Прихисток сім’я знайшла на Київщині. Із поверненням радянської влади Гната мобілізували звідти до Червоної армії. Гребенюк був рядовим Другого Українського фронту. Війну закінчив у 1945-му. Ймовірно, побоюючись репресій, до Запоріжжя не повернувся, жив у Львові. На думку працівників радянських спецслужб, тут чоловік підтримував зв’язки з місцевими оунівцями.

У Запоріжжі слідство за справою Гребенюка тривало недовго: за чотири місяці, 2 січня 1950 року, Військовим трибуналом військ МВС Запорізької області оунівець був засуджений до 25 років таборів з ураженням в правах на п’ять років. Гнат неодноразово оскаржував вирок, справа переглядалася. Однак перше зрушення сталося лише 1954 року, коли за результатами розгляду скарги строк було зменшено з 25 до 5 років, з вироку прибрано пункт щодо ураження в правах.

Оскільки "новий" п’ятирічний термін вже сплив, 1 листопада 1955 року до Піщаного табору (Караганда, Казахстан), де Гнат відбував присуд, було направлено постанову про його звільнення. Після цього Гребенюк розпочав боротьбу за реабілітацію. Однак до розвалу Союзу вона була марною. Справу Гребенюка переглянули у 1967 році, у реабілітації тоді відмовили.

Постанова про звільнення Гната Гребенюка з табору під підписку від листопада 1955 року

Ба більше, і перебуваючи в ув’язненні, і після звільнення Гнат Гребенюк продовжував цікавити радянські спецслужби. У 1954 році МДБ-КДБ розшукував його брата Івана, який за інформацією агентури, проживав у США. На точне місцезнаходження колишнього члена обласного проводу ОУН "чекісти" намагалися вийти через найближчих родичів. Хоча Гнат тоді ще був у таборі, перевіряли і його, і родину.

Із поверненням до Запоріжжя після відбуття присуду Гнат, як й інші колишні оунівців, залишався під пильним наглядом КДБ. Його підозрювали у зв’язках з активно діючими націоналістами. "Опікувався" Гребенюком тоді агент "Зорін", який регулярно доповідав про усі випадки антирадянських висловлювань оунівця.

Чесне ім’я Гнатові було повернуто лише 1992 року, вже в незалежній Україні. Гребенюк був визнаний несправедливо засудженим й реабілітований. "Будь-яких практичних дій, спрямованих на зраду Батьківщині, Гребенюк не скоював. Сам факт членства в ОУН без наслідків не є підставою для залишення вироку у силі", – йшлося у висновку прокуратури Запорізької області від 31 січня 1992 року.   

При написанні статті використано матеріали Архівного підрозділу УСБУ в Запорізькій області

Читайте також:

Як запоріжці навчалися у розвідшколі "Вільне козацтво";

Як на Запоріжжі у 1960-х відпрацьовували "злісних ворогів українського народу";

Як запоріжець навчався на курсах пропагандистів ОУН.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook