Архіви КДБ: Як на Херсонщині вирували шпигунсько-чекістські пристрасті

Жителька Херсонщини Анна та переселенець з Буковини Іван обопільно навипередки "стукали" в МДБ, але справжній роман із радянською спецслужбою був лише в одного з них

Архіви КДБ: Як на Херсонщині вирували шп…

Початок історії можна вести від 1948 року, коли радянська спецслужба завербувала в якості агентки з псевдонімом "Чорна" таку собі Анну Хлюст із Сиваського району Херсонщини. "Чекісти" зацікавилися жінкою через те, що та разом із чоловіком Іваном Павловським у 1942 році добровільно виїхала на роботи до Німеччини. Мешкало подружжя у Дрездені. Після звільнення території союзними військами Анна ще три місяці залишалася в американській зоні окупації, а потім була репатрійована до СРСР. Відповідно, завдання "Чорної" на Херсонщині полягало у розробці місцевих репатріантів. Певний час інформації, яка була б цікава для МДБ, жінка не надавала. Аж поки восени 1948 року не повідомила кураторам, що познайомилася з переселенцем з Чернівецької області Іваном Гаврилишиним. За словами Анни, той дозволяв собі антирадянські висловлювання. Перед "Чорною" поставили завдання розробляти переселенця. Однак агентка виконати його не змогла, посилаючись на шалені ревнощі з боку дружини Гаврилишина.

Неочікувано історія набула нового повороту. Гаврилишин також виявився агентом МДБ на псевдо "Грізний". Завербований ще 1946 року комсомолець Гаврилишин мав доволі строкату біографію: під час німецько-радянської війни встиг побувати у німецькій армії, повоювати проти югославських партизан, потрапив у полон до англійців і врешті був репатрійований до СРСР.

Під час спілкування з сиваськими МДБістами Гаврилишин переповів їм розмови з Анною, зокрема, й про те, що жінка свого часу не мала бажання повертатися до СРСР з Німеччини. Це дало "чекістам" підстави вважати "Чорну" подвійним агентом.

Так почалася розробка парочкою один одного: Хлюст ("Чорна") розробляла Гаврилишина ("Грізного"), який у той же час розробляв її. Утім, Анна гадки не мала, що її новий знайомий – агент, і шалено "підставлялася" у розмовах із ним. Жінка не приховувала, що хоче втекти з СРСР, цікавилася наявністю на Західній Україні антирадянської організації, за допомогою якої це можна було б зробити. Проникаючи довірою до чоловіка, Анна зізналася агенту, що була завербована МДБ для роботи по колишніх німецьких пособниках. Ба більше – розповіла усі подробиці співпраці з "органами", навіть про завдання розробляти Гаврилишина. Принагідно Анна цікавилася, чи не належить Гаврилишин до націоналістичної партії. Агент "Грізний" тим часом уже вів гру по повній. Чоловік підтвердив, що належить до націоналістів. Хлюст схопилася за це, заявила, що хоче приєднатися до організації, аби врешті втекти за кордон за допомогою підпільників. Чи варто казати, що одкровення Анни лягли на стіл МДБ у вигляді повідомлень від "Грізного".  

Після цього "чекісти" викликали Хлюст на допит. Жінка ще більше "засипалася", адже словом не обмовилася про зустрічі з Гаврилишиним. Тепер Анна цікавила МДБ не як агентка, а виключно як підозрювана та об’єкт розробки. Розробляти жінку продовжував Гаврилишин.

Наступної зустрічі з Анною "Грізний" почав "обробляти" її для вступу до "націоналістичної організації". Таким чином, в оперативників опинилася власноруч написана Хлюст автобіографія, де містилася інформація про вербовку американськими спецслужбами і прибуття до СРСР з розвідувальним завданням. "Завдячуючи" Гаврилишину, жінка все більше заплутувалася у МДБістському павутинні. Хлюст розповідала агентові про усі випадки, коли її викликали до МДБ, та про зміст розмов із куратором. Гаврилишин у подробицях доносив це "чекістам". Ті викликали жінку на допити, але вона  вперто мовчала про зустрічі з "Грізним".

Для розробки Анни як агентки, що прибула до СРСР із завданням американців, Сиваський МДБ був підсилений оперативником із обласного центру. Працювали щодо жінки серйозно. Тим часом Анна встигла розповісти "Грізному" не лише про себе, а й про чоловіка. Із наступних донесень "чекісти" дізналися, що чоловік Анни Хлюст, Павловський, був американським агентом. Після репатріації опинився у селі Орлове Мелітопольського району Запорізької області й нібито створив там антирадянську групу. Перевіркою МДБ було встановлено, що Павловський дійсно певний час проживав в Орловому. Але у 1948 році був засуджений там за крадіжку до 20 років таборів.

Згідно з повідомленнями "Грізного", вдатися до крадіжки збиралася й сама Анна. На початку травня 1950 року жінка планувала вкрасти гроші з машинно-тракторної станції, де працювала, й втекти з району. Однак у МДБ були інші плани: Анну треба було "дотиснути" й отримати максимум інформації про інших агентів американської розвідки, яких вона знала. "Операцію" зі зриву планів жінки на втечу провернув "Грізний". Агент повідомив Хлюст, що членам націоналістичної організації за межі району виїжджати не можна. Мовляв, очікується приїзд обласного провідника ОУН. У МДБ тим часом розпочали пошук агента, який міг би зіграти таку "роль".

Паралельно з цим "чекісти" готувалися до реалізації справи та арешту Хлюст. Для цього треба було легалізувати дані, що містилися в автобіографії Анни, аби не підставляти "Грізного". Сиваські оперативники звернулися до колег із рівненського МДБ з проханням надати фотографії вбитих членів ОУН та бійців УПА. Нібито саме у них було вилучено документи, написані Анною та передані Гаврилишину.

На жаль, документів, які могли б пролити світло на те, як і чим закінчилася ця вельми драматична історія, поки знайти не вдалося. Лишається сподіватися, що подальші пошуки дозволять трохи відкрити й цю таємницю із архівів радянських спецслужб.

Читайте також:

Як ревнивий бухгалтер зіпсував запорізьким "чекістам" агентурну роботу;

Як Іван та Марія з ОУН ставили на вуха "чекістів" кількох областей;

Як на Запоріжжі "шили" справу вагітній удові "ворога народу".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook