Архіви КДБ: Як Іван та Марія з ОУН ставили на вуха "чекістів" кількох областей

Боротьба з українськими націоналістами посідала особливе місце в діяльності радянських органів держбезпеки. У 1956 році такі собі Марія Мацеха та Іван Задорожний примудрилися поставити на вуха "чекістів" одразу кількох областей. Про те, як це відбувалося, портал Depo.Запоріжжя дізнався з архівних документів. 

Уродженка села Гупали (тепер у Любомильському районі Волинської області) Марія Мацеха вперше потрапила у сталінські жорна 21-річною. Працюючи у народному суді та райкомі комсомолу за дорученням Головнянського районного проводу ОУН, Марія збирала розвідувальну інформацію, забезпечувала ОУНівців продуктами харчування тощо. За це 1951 року дівчину було засуджено Воєнним Трибуналом до 25 років таборів. Присуд волинянка відбувала у табірному відділенні №9 Сиблагу МВС СРСР. Однак на тлі хрущовської відлиги у червні 1956 року, згідно з постановою Комісії Президії Верховної Ради, її достроково звільнили. А вже у жовтні 27-річна Марія приїхала до Криму - у Феодосію, де влаштувалася на роботу на цегельно-черепичний завод.

Природно, "чекісти" не збиралися втрачати Мацеху з поля зору. У грудні 1956-го на Марію було заведено справу попередньої оперативної перевірки №489. Підставою стала інформація агентури про зв’язки дівчини з ОУН, за які вона вже відсиділа у таборі. Справа швидко поповнювалася новими даними. У Феодосії Мацеха листувалася (за словами КДБістів, "поддерживала обширную переписку") зі знайомими, що раніше також були засуджені за антирадянську діяльність. Географія листування жінки, дійсно, вражала: Кримська, Полтавська, Волинська, Станіславська (Івано-Франківська) області тощо. Траплялися адресати і в більш віддалених регіонах, наприклад, у Кемеровській області Росії. Крім того, у КДБ фіксували, що Мацеха цікавиться матросами Чорноморського флоту, які походили з Західної України.

У жовтні-грудні 1956 року з села Сенче Лохвицького району Полтавської області на адресу Мацехи надійшла низка документів від такого собі Івана Задорожного, які, на думку "чекістів", "заслуговували оперативної уваги". Невдовзі, 19 грудня, Задорожний і сам прибув до Феодосії, попередньо домовившись із Мацехою зустрітися не на вокзалі чи вдома, а на міському ринку. Однак, як фіксувала агентура, зустрічі там не відбулося: Марія з Іваном банально розминулися. Через це Задорожний прибув до Мацехи у гуртожиток, де пробув два дні. Після чого гість вибув у невідомому напрямку.

За ці два дні агент КДБ "Маяк" встиг ознайомитися із паспортом Задорожного, виписавши номер та установочні дані. У КДБ це вважали великим успіхом: зазначалося, що "Маяк" має доволі обмежені можливості для агентурної розробки Мацехи.

З’ясувалося, що Іван Задорожний, 1925 року народження, уродженець села Гасинки Миргородського району Полтавської області був засуджений Воєнним Трибуналом військ МВС по Ростовській області 25 вересня 1950 року за статтею 58 ч. 1а КК РСФРР ("Измена Родине") до 25 років таборів. У Феодосію ж він ніби прибув для працевлаштування.

Дещо пізніше Задорожного вдалося ідентифікувати у Краматорську Донецької області, де він певний час мешкав. Коли ж КДБ отримав інформацію, що Іван двічі переходив державний кордон і жив за фіктивними документами (паспорт Задорожного насправді був виданий у Магадані Марфі Кірьяновій), інтерес до його персони і до Мацехи лише посилився. Відповідно, 9 квітня 1957 року було затверджено план агентурно-оперативних заходів щодо справи попередньої оперативної перевірки №489.

Планом зокрема передбачалося завербувати в якості агента уродженку Воронізької області Валентину Наумову, що мешкала разом із Мацехою у гуртожитку цегельно-черепичного заводу. Цінність для "органів" вона становила тому, що товаришувала з Мацехою, жінки разом проводили вільний час. КДБісти зазначали, що Наумова вже надала багато цікавої оперативної інформації про Мацеху та Задорожного. Зокрема, переповіла розповідь Мацехи про те, що у Задорожного є важкий чемодан, за яким той ретельно пильнував навіть вночі. Відповідно, переказувала Наумова, Мацеха підозрювала, що там був не одяг, а щось цінне. "Чекісти" планували доручити Наумовій переговорити з Мацехою щодо її обізнаності історією життя Задорожного, його судимості та переходу кордону.

Паралельно співробітники КДБ Кримської області разом із Особливим відділом КДБ при військовій частині №99748 планували вивчити та завербувати в якості агента військовослужбовця частини №53093 Романа Ярему. Хлопчина був уродженцем й жителем Львівської області та перебував у близьких стосунках з Мацехою. Планом передбачалося, у випадку вдалого вербування організувати Яремі дводенну зустріч зі знайомою, контролювати її заходами літера "Н" (мікрофонне прослуховування). Метою була перевірка правдивості донесень новозавербованого агента.

Вочевидь, реалізувати заплановані заходи не вдалося. У документах КДБ міститься інформація, що станом на середину червня 1957 року Ярема вже демобілізувався та виїхав до Львівської області, письмового та іншого зв’язку з Мацехою не підтримував.

Цікавила чекістів й інформація про перебування Мацехи у таборах після засудження. Планувалося вивчити її антирадянську діяльність там та зв’язки. Зрозуміло, уся поштова кореспонденція Марії і надалі мала перебувати на перлюстраційному контролі. Окремі пункти плану роботи стосувалися фігури Задорожного. Управлінням КДБ Сталінської (Донецької) та Полтавської областей доручалося встановити його місце перебування, проживання та назбирати на чоловіка якомога більше "компромату". В розробку Задорожного спеціально було введено агента "Орлова".

Утім, попри подальшу цікавість КДБ до Марії Мацехи, у 1957 році струмочок агентурної інформації щодо неї вщухав. "Чекісти" зазначали, молода жінка серйозно замислювалася над створенням сім’ї, саме цим пояснювався її інтерес до моряків-краян.

Таким чином, станом на 1957 рік зусилля "чекістів" у розробці Марії та Івана були не надто успішними. На жаль, як склалася подальша доля чоловіка та жінки, якими переймалися управління КДБ одразу кількох областей, нині невідомо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Як запорізькі антикомуністи пішли "власним" націоналістичним шляхом;

Як Херсонщину "зачищали" від українських націоналістів;

Як татари заважали радянському керівництву насолоджуватися "віджатим" Кримом.