Архіви КДБ: Як на Запоріжжі труїли галичан та протвережували гостей із дружніх країн

Портал Depo.Запоріжжя продовжує знайомити читачів із надзвичайними подіями, які "брали на олівець" радянські спецслужби. Уже згадувалися ті, що непокоїли КДБ навесні та восени 1974 року, а також у першому півріччі 1975-го. Сьогодні йтиметься про те, чим закінчували 1975 рік запорізькі чекісти. Зазначимо, згадок про ці події годі шукати в пресі тих часів - лише в архівах КДБ.

"Гостювання" на Запоріжжі улітку 1975 року, певно, надовго запам'ятали учні Львівського гідромеліоративного та Білгород-Дністровського сільськогосподарського технікумів. Вони перетруїлися на практиці у радгоспі-технікумі "Перемога" в селі Сухоіванівське (тепер – Степногірськ) Василівського району. Після вечері в їдальні радгоспу 24 червня 14 прибулих ушпиталили у важкому стані. Загалом отруїлися 23 учні та 19 радгоспників. Причиною отруєння, за даними, якими оперували у КДБ, стало неякісне м'ясо.

Потрапила "на олівець" КДБ і витівка невідомих хуліганів, які 28 червня перегородили залізничні рейки на перегоні Мечетна-Гайчур Придніпровської залізниці кілометражним стовпчиком.

Його близько другої години ночі під час слідування пасажирського поїзду №251 Дніпропетровськ-Бердянськ побачив машиніст Красніков та екстрено зупинив потяг. Трагедії вдалося уникнути, поїзд продовжив рух після того, як перешкоду прибрали.

За кілька днів у Запоріжжі вибухнув справжній скандал, про який довелося доповідати керівнику компартії УРСР Щербицькому: громадянин "братньої" Нігерії виявився геть не лояльним до радянського способу життя. У паперах, які лягли на стіл Щербицькому 30 червня, спецслужби доповідали, що стажер заводу "Запоріжсталь" - інженер нігерійського управління чорної металургії Огундеко, у бесідах та поштовій кореспонденції дозволяв собі "брехливі судження відносно радянської дійсності". Зокрема, стверджував, що у СРСР відсутня свобода та процвітає расова дискримінація африканців. Разом із тим, КДБісти також мали свої претензії" до нігерійця. Вони інформували ЦК КПУ, що Огундеко неодноразово порушував правила проживання у готелі, "здійснював хуліганські дії по відношенню до персоналу готелю", влаштував пиятики, запрошував жінок легкої поведінки тощо. У доповідній також зазначали, що погляди Огундеко поділяв його співвітчизник Ладітан. Зважаючи на таку поведінку стажерів, КДБ запросив санкцію за видворення Огундеко за межі СРСР, а його колегу попередили "про неприпустимість подібних дій".

Подібна доля спіткала громадянина Єгипту - інженера Ель Бораі, який також стажувався на "Запоріжсталі". За даними КДБ, він теж зловживав спиртними напоями, порушував правила проживання у готелі тощо. Та певно, головне, що турбувало КДБ – те, що Ель Бораі висловлював наміри емігрувати до Канади і досить скептично ставився до курсів, де навчався.

Слідом за скандалами з іноземцями на Запоріжжі вибухнули епідемії. 13 вересня у колгоспі "Таврія" Бердянського району зафіксували сибірську виразку - захворіли дві телиці. Того ж дня у колгоспі "Зоря" Вільнянського району від сибірки загинуло 72 голови молодняка крупної рогатої худоби. А через те, що ветеринарний лікар колгоспу Бариш не зробив щеплень іншим тваринам, через три дні загинуло ще 37. Прокуратурою Вільнянського району була порушена справа на ветлікаря за неналежне виконання обов'язків.

Наприкінці вересня 1975 року запорізькому управлінню КДБ пощастило: зловили дезертира, який переховувався довгі роки. Утім, про такі події радянські спецслужби теж не воліли повідомляти широкому загалу. Дезертир з Червоної армії Баранець попався їм в Оріхівському районі завдяки "оперативній інформації", тобто за чиїмось доносом. Затриманий чоловік пояснив, що 1944 року отримав поранення під Перекопом і після госпіталю вирішив не повертатися на фронт та поїхав додому. Тут і переховувався у дружини до 1975 року.

Найгучніша трагедія, про яку 1975 року повідомили ледь не усі "ворожі голоси" та промовчали запорізькі і центральні ЗМІ СРСР, сталася 7 жовтня на очах у десятків свідків. На будівництві адміністративно-службової будівлі - обкому (тут зараз розташовані Запорізька облдержадміністрація та Запорізька облрада), який поспішали здати до річниці жовтневої "революції", обвалилося риштування. На місці загинула робітниця Рудакова, а ще 42 робітники отримали травми різної тяжкості. У лікарнях міста перебувало 38 осіб, з них п'ятеро – у важкому стані. За висновками спеціальної комісії, обвал риштування відбувся через неякісне зведення, зокрема, зменшення вузлів кріплення та відсутність контролю за експлуатацією риштування.

Непокоїла "чекістів" у 1975 році й запорізька екологія. Про це у жовтні місцевий КДБ доповідав ЦК КПУ. У спецслужбі відмічали, що швидкий промисловий розвиток України супроводжується інтенсивним забрудненням навколишнього середовища, зокрема атмосфери, водойм, порушенням структури ґрунту. По Запоріжжю була наведена закрита для решти громадян інформація щодо забрудненню повітря, яка, між іншим, не дуже відрізняється від сьогоднішньої. Тут фіксували забруднення повітря пилом у 2-5 разів більше за граничнодопустиму норму, оксидом вуглецю - у 3-5 разів, фенолом - в 5-10 разів, соляною кислотою - 2-3 рази, оксидом азоту - в 4-5 разів, фтористим воднем - у 3-4 рази, двоокисом марганцю - у 2 рази більше. У доповідній спецслужба зазначала, що це призводить до збільшення захворювань верхніх дихальних шляхів та загального погіршенню стану здоров'я запоріжців.

Таким був справжній 1975 рік на Запоріжжі, а зовсім не таким, яким поставав у бадьорих рапортах тодішніх засобів масової пропаганди.