Архіви КДБ: Як на Запоріжжі сільську "контрреволюцію" душили

Портал Depo.Запоріжжя за архівами радянської спецслужби продовжує досліджувати найбільшу українську трагедію XX сторіччя – страту населення голодом. Раніше згадувалося про те, до якого катастрофічного стану 1931 року було доведене запорізьке село "міцними" радянськими господарниками та як запорізька сільська "верхівка" саботувала грабіжницькі хлібозаготівлі 1932-го. Цього разу йтиметься про масштаби сільського опору чи, як називалося це в чекістських документах, "сільської контрреволюції ".

Оперативний бюлетень Державного політичного управління (ДПУ) УСРР, присвячений проблемі боротьби із "сільською контрреволюцією", було опубліковано 5 грудня 1932 року під грифом "Цілком таємно". У документі, зокрема, повідомлялося, що лише за листопад 1932 року "чекісти", здійснюючи таку боротьбу, заарештували на території тогочасної України 8881 особу, серед яких понад 2000 – колишніх петлюрівців та махновців. Не оминули ті арешти й сучасну Запорізьку область.

У колгоспі імені Чубаря в Пологівському (тоді – Чубарівському) районі Запорізької області "викрили угруповання, яке саботувало виконання плану хлібозаготівель". До його складу входили колишній голова артілі Садовий, заступник голови Волковинський, член правління, головний комірник Боговін, рахівник Ковтун, головний рахівник Хижний, рахівник Мащенко (останні п'ятеро – колишні махновці), член правління Фоменко, голова правління, член КП(б)У Глоба та старший конюх – голова Ревкомісії Жуковський. Всі вони обвинувачувалися у тому, що вважали план хлібозаготівель нереальним, тобто таким, який не може бути виконаним. Крім того, слідчі ДПУ закидали "саботажникам", що ті користувалися службовим становищем в отриманні хліба за трудодні та не звертали уваги на наявність в артілі колишніх куркулів і не вживали стосовно них жодних репресивних дій. Виїзною сесією Дніпропетровського обласного суду Садовий та Хижний були засуджені до розстрілу, інші – до різних строків висилки та ув'язнення.

У Гуляйполі "чекісти" не проявили великої оригінальності і групу осіб, обвинувачених у саботажі хлібозаготівель, паралельно "підігнали" під повстанську махновську організацію. У документах ДПУ вона фігурує під назвою "Нестеровці". Серед членів цього "злочинного угрупування" - розкуркулений Васецький, колишній командир батареї та начальник бронепотягу Галушко, якийсь Кашкауда тощо. Під час допиту Галушко підтвердив, що створив на території Чубарівського, Молочанського й Новозлатопільського районів "контрреволюційну організацію, яка окрім повстанства проводила організований саботаж хлібозаготівлі".

Колишні махновці, за документами спецслужби, "засмітили" також правління артілі "Ударник" в Гуляйполі. За організований супротив хлібозаготівлям тут були заарештовані голова правління Куценко, Чайка, член правління Плющій та Балай. Таку ж справу "пошили" для артілі "Широкі лани", де були заарештовані заступник голови правління Вербицький, старший рахівник Рогач, рахівник Семенюта.

У Новомиколаївці тодішнього Софійського (тепер Вільнянського) району, під час "роботи" щодо саботажників співробітникам ДПУ вдалося заарештувати колишнього есера Бабошко, який користувався авторитетом у населення. За характеристикою, наданою головою правління артілі, Бабошко дозволяв собі критику політики радянської влади, а зокрема колективізації. Наприклад, під час доповіді голови про успіхи колективізації, екс-есер коментував: "Всі наші досягнення – мильна бульбашка. Прийде скоро час й полетите ви догори дриґом". Не припинив "антирадянських" висловів Бабошко й у в'язничній камері, де стверджував, що плани хлібозаготівель виконати неможливо. Крім того, слідчими було встановлено, що один із заарештованих у Новомиколаївці, кравець Лелека, писав "контрреволюційні" вірші, які надсилав до армії своєму другу Онищенку.

Яскравим прикладом "сільської контрреволюції" стала ситуація в артілі "Авангард" Якимівського району. Слідством було встановлено, що правління артілі умисно не вивозило хліб для виконання планів хлібозаготівлі. При цьому, на відміну від деяких інших артілей, в "Авангарді" керівництво насамперед забезпечувало місцевих жителів. Співробітники ДПУ зазначали, що "правління авансувало колгоспників, видавши на кожен трудодень по 2,75 кг хліба, що в середньому забезпечувало кожного колгоспника хлібом на 2-3 роки". Крім того, свідки з числа колгоспників говорили, що харчувалися за спільним столом на роботі, що давало можливість економити отримане зерно. Чекісти заарештували голову правління Бабенка та члена правління Дорохова. Обидва були членами компартії.

В артілі "Пролетар" Розумівської сільської ради Запорізького району тим часом було заарештоване керівництво: голова правління Остап Дембіцький та член правління Костянтин Тарабан. Останній, зокрема, проводив серед колгоспників "роз'яснювальну та пропагандистську" роботу, говорячи: "Ми хліб зберемо, але здати нам буде нема чого, бо й собі не вистачить". ДПУ та компартія з таким самоуправством миритися, ясна річ, не збиралися. Після арешту головних противників хлібозаготівлі по-радянськи викачка зерна й іншого збіжжя проходила, "як треба".

Загалом же на кінець 1932 року у доповідних та обіжниках ДПУ згадуються різні форми та прояви саботажу хлібозаготівельної кампанії на території сучасної Запорізької області. Такі випадки фіксувалися в Пологівському, Гуляйпільському, Михайлівському, Вільянському, Якимівському, Мелітопольському, Запорізькому, Бердянському, Приморському, Василівському, Оріхівському, Розівському та Новомиколаївському районах. За великим рахунком, хлібозаготівельне здирництво більшовиків, яке призвело до Голодомору, реалізовувалося під примусом. Намагання ж приховати хліб було однією з форм пасивного спротиву.

При підготовці до публікації використано документи з книги: Розсекречена пам'ять: Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД / Упор.: В. Борисенко, В. Даниленко, С. Кокін та ін. - К.: ВД "Стилос". 2007. - 604 с.

Читайте також:

Праведники Голодомору: Що відомо про запоріжців, які рятували краян від смерті;

Партійці замість фахівців: Як німецький колоніст оцінював херсонські колгоспи напередодні Голодомору.