Сторіччя Запорізького краєзнавчого музею та ювілей соратниці Махна: Чим позначився грудень

Грудень кожного року ніби підводить риску між вже прожитим та лиш прийдешнім. Людям властиво саме цього місяця аналізувати, що було зроблено і що з цього – не так, як би хотілося. Зрештою, грудень, з долею іронії, можна назвати найбільш філософським місяцем у році. Трохи порушимо цю традицію. У пропонованому огляді не буде розлогих коментарів до подій, які вразили 2021-го. Та й, відверто, таких подій мало. В контексті історичної політики сучасного керівництва України більше не вражень, а розчарування. А напередодні Нового року про негатив говорити не хочеться.

28 грудня виповнюється 125 років від дня народження освітянки Галини Кузьменко, що відома загалу як дружина лідера анархо-комуністичного руху Нестора Махна. Разом із тим, на загал мало говориться про неї, як про лобі української течії у махновському середовищі. 

На сьогодні про сам рух і про його лідерів написано чимало, як позитивного, так і негативного. Не заглиблюючись у дискусії навколо постаті Махна, пропонуємо звернути увагу на кілька рядків, які з’явилися з-під пера бійців української армії.

Січовий стрілець Мирослав Ірчан (справжнє ім’я та прізвище Андрій Баб’юк), перебуваючи разом зі своєю частиною в Олександрівську (Запоріжжя), виявив бажання пізнати махновщину зсередини. У якості "вільного художника", точніше сказати – письменника, провів деякий час в армії анархістів. Результатом його спостережень стала книга "Махно і махновці", видана в Кам'янець-Подільському в 1919 році. Побачене Ірчаном в цілому збігається з тим, що пізніше написав Юрій Горліс-Горський у своєму бестселері "Холодний Яр".

Дозволимо собі процитувати враження останнього: "Придивляюся до махновців. Звичайні собі добрі хлопці-катеринославці, одягнені по-козацьки. Нічого анархічного у них не було. Нічогісінько, здається, в ідеях анархізму вони й не розуміли. Говорили про селянську революцію, про селянську Самостійну Україну і вірили в щасливу зорю свого ватажка, як не кожен чернець у Бога". А ось ще: "Кіннота – браві хлопці на хороших конях, сотні тачанок з кулеметами, гармати – по восьмеро коней-зміїв тягнуть кожну. Прапори чорні та жовто-блакитні. Національні прапори начебто дружина Махна Галина Кузьменко – свідома українка – сама для відділів пошила. На них вишитий напис "Хай живе селянська революція", а на чорному – "Хай живе анархія! Смерть узурпаторам!".

Галина Кузьменко з донькою

Багато хто, до речі, вважає, що саме Галина Кузьменко була, сучасною мовою кажучи, лобістом проукраїнської політичної лінії махновського руху. Враховуючи, що до появи в Гуляйполі восени 1918 року вона навчалася в Київському українському університеті, а в самій махновської "столиці" викладала українську мову та українознавство в гімназії товариства "Освіта", чогось незвичайного у вищеописаному не спостерігаємо. Тим більше, що й українське культурницьке товариство "Просвіта" у Гуляйполі також перебувало під патронатом Галини.

Кузьменко була вчителькою української мови та українознавства в гімназії товариства "Освіта"

Ще один славний ювілей – 100 років від дня заснування – святкував у грудні Запорізький обласний краєзнавчий музей. Про сам музей, його історію, фахівців минулого та сучасних говорили тими днями чимало. Приєднуємося до привітань й бажаємо колективу на чолі з Юрієм Спіциним й далі бути локомотивом музейної справи у Запорізькому краї, розвиватися й давати приклад інноваційності іншим музеям нашого регіону.

Хотілося б також звернути увагу на місце розміщення музею – будівлю Земської управи на перетині Троїцької та Олександрівської. Наші наукові пошуки вказують, що у цьому будинку починалося формування українських органів повітової влади у 1917 році, а у 1918-му тут розміщувалася й редакція "Січі" – єдиної української газети сучасного Запоріжжя доби революції. Переконаний, кращого будинку годі й шукати.

Земська управа, редакція "Січі"

Серед книжкових видань грудня хотілося б виокремити спільну працю відомих істориків Ярослава Файзуліна, Максима Майорова та Олександра Кучерука "Київські адреси Української революції 1917-1921. Путівник". Очевидно, що святкуючи 30-річчя відновлення незалежності, апелюючи до спадку державотворення доби революції, просто необхідно ретельно дослідити й замаркувати й картографувати місця, де зберігається дух тієї епохи. Та й зрештою, час (пост)совковим екскурсіям столицею України відійти у минуле. А для цього має бути й альтернатива. Сподіваємося, що презентований науковцями путівник сприятиме цьому процесу. Рівнозначно, як сподіваємося що знайдуться ті, хто фінансово підтримає подібний проєкт з прив’язкою до Запоріжжя й області. Матеріали маємо, їх більш ніж достатньо. Вже й нам час говорити не лише про імперський "Александровск", але й про уенерівський повітовий "Олександрівськ".

"Київські адреси Української революції 1917-1921. Путівник"

Читайте також

День Гідності та Свободи та фальсифікації щодо кількості жертв Голодомору: Чим позначився листопад

День захисників і захисниць та переосмислення визвольних змагань: Чим позначився жовтень

"Смак радянського" у Львові та сторіччя музею в Мелітополі: Чим позначився вересень