День захисників і захисниць та переосмислення визвольних змагань: Чим позначився жовтень

Традиційно, жовтень в Україні має одну центральну дату – 14 жовтня. У "домайданні" часи, дата мала офіційно визнані релігійну (Покрова) та історичну (День козацтва) складові. Святкування дня створення Української повстанської армії залишалося прерогативою так званих "національно-демократичних" сил. Напад Росії на Україну у 2014 році дещо протверезив затятих апологетів ідеологеми "ми-же-братья" й примусив подивитися на події історії України ХХ століття дещо під іншим кутом. Відповідно, День УПА вже відзначається офіційно, а саме 14 жовтня стало Днем захисників і захисниць України. Зрештою, пазл склався і нарешті кількасотлітня традиція співзв’язку Покрови – покровительки українських воїнів – отримала логічне оформлення у "червоному" дні календаря.

У науковому середовищі середина жовтня також була ознаменована посиленням уваги до осмислення історичних подій, які пов’язані саме із 14 жовтня. Зокрема, у Львові відбулася наукова конференція "Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія в контексті національно-визвольної боротьби народів Центрально-східної Європи".

Відділ Української повстанської армії

Організаторами цього заходу, приуроченого до 130-річчя від дня народження Євгена Коновальця, стали Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, Львівські обласна та міська ради, Львівська ОДА, Дрогобицький державний педуніверситет ім. І. Франка, Центр незалежних історичних студій та Меморіально-пошуковий центр "Доля". Тематика доповідей, які були заявлені на конференцію, була досить широкою і дійсно охоплювала найрізноманітніші аспекти українського націоналістичного руху, діяльності ОУН і в Україні, й на зовнішньому фронті боротьби. Попри це, величезною "ложкою дьогтю" стала інформація, що ресурсів для видання збірника матеріалів конференції немає. Очевидно, через ряд причин конференція стала майданчиком, де автори лише обмінялися новими результатами своїх досліджень, без оприлюднення для широкого загалу. І це прикро.

У Запоріжжі дата 14 жовтня має ще своє окреме значення. Саме на цей день припадає відзначення Дня міста. Традицією стає також проведення у цей час наукової конференції, покликаної (пере)осмислити історію не лише Олександрівська-Запоріжжя, а й Степової України в цілому. Очевидно, що саме Запоріжжя є найбільш вдалим майданчиком для подібного наукового форуму, оскільки тут функціонує наукова школа, яку заснував свого часу професор Анатолій Бойко (1960-2010). Нині естафету підхопили його учні з Запорізького наукового товариства ім. Якова Новицького. Цьогорічна конференція мала назву "Історія Степової України: стратегії дослідження та репрезентації" й була приурочена до 100-річчя перейменування міста Олександрівськ на Запоріжжя та 50-річчя історичного факультету Запорізького національного університету.

Учасники конференції "Історія Степової України"

Зустріч науковців мала подвійне завдання: по-перше, підбити підсумки вже багаторічних досліджень науковців, присвячених саме найрізноманітнішим аспектам історії регіону, а по-друге – накреслити нові вектори та магістралі. Зрозуміло, що світ не стоїть на місці, історична наука – не виключення. Просто "писати історію" мало, дослідження повинні мати й прикладне значення. Зокрема, й візуалізувати минуле, з чим, до речі, непогано справляється відносно новий Музей архітектури Запоріжжя (ініціатори відкриття – все ті ж). Серед особливостей конференції – її хронологічне різноманіття. Доповіді об’єднувала не хронологія чи вузька проблема конкретного періоду. У даному випадку, мова йде про систематичне вивчення Степу, який був не таким вже й "диким полем", як здавалося на перший погляд.

Ще одна конференція, про яку хотілося б згадати, географічно "прив’язана" до Вінниці, однак має "донецьку прописку". Саме Донецький національний університет ім. В. Стуса (тимчасово розміщений у Вінниці) разом із Центром дослідження Вінниці, Центром дослідження визвольного руху й Центральним міжрегіональним відділом Українського інституту національної пам’яті стали ініціаторами проведення Всеукраїнської конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Друга світова війна: історія та пам’ять". Важливість обговорення цієї теми не викликає сумнівів. Попри триваючу вже понад сім років російсько-українську війну, значна частина жителів України ще не позбулася пострадянського/неоімперського погляду на події Другої світової та її частини – німецько-радянської війни. Вагомим також залучення до подібних досліджень саме студентської молоді, оскільки важливо, щоб тут ми не наштовхнулися зрештою на байдуже "какая разніца"… Імениті й не дуже, "дорослі" історики можуть скільки завгодно ламати списи фактів об щити аргументів опонентів, однак, якщо до переосмислення тих подій не долучиться молодь (а ми знаємо – за нею майбутнє), це шлях в нікуди.

Ще один важливий аспект щодо 14 жовтня впадає в очі вже не перший рік. Перенесення на цю дату "всеукраїнського дня чоловічих шкарпеток-дезодорантів". Радянський Союз вже 30 років як став лише епізодом зі шкільного підручника з історії, але совок у головах подолати досі не виходить. З легкої подачі Леоніда Кучми, колись радянський день тієї ж радянської армії, за аналогією з Росією, перетворився на День захисника України. І, як за мановінням чарівної палички, цього дня українські школи й підприємства перетворювалися на дарєлки шкарпеток-дезодорантів та інших "чоловічих" штукенцій. Здавалося б, зі скасуванням постсовкового свята й традиції ці мають піти у минуле. Проте ні. Не "рятує" й те, що вже це не лише день захисника, а й захисниці. І напередодні 14-го вайбер-чати починають розриватися вже звичним: "як будемо вітати хлопчиків"… Я щиро сподіваюся, що це лише по інерції. Що ми нарешті почнемо шанувати тих, хто захищає наше мирне небо. Без поділу на стать.

Читайте також

"Смак радянського" у Львові та сторіччя музею в Мелітополі: Чим позначився вересень

"Ляпи" ювілею та унікальний архів: Чим позначився серпень

Роздуми про не курортний липень: Поки переймаємось навалою медуз, навала "орків" не припиняється