Роздуми над сплюндрованим роком: Забута у Запоріжжі Українська революція та інші підсумки 2020-го

Автор постійної рубрики "Архіви КДБ", кандидат історичних наук Юрій Щур підбив підсумки року, що минає
 

Роздуми над сплюндрованим роком: Забута…
Мурал на честь сторіччя Української революції в Запоріжжі

Останньою моєю статтею у 2020-му мав стати черговий нарис рубрики "Архіви КДБ". Однак, виникло бажання висловитися з приводу року, що минає. Назва цих роздумів навіяна книжкою видатного історика Роберта Конквеста "Роздуми над сплюндрованим сторіччям", яка свого часу справила на мене неабияке враження.

Отже, що дає привід вважати 2020-й сплюндрованим роком. Принаймні у площині історичної пам’яті. Далеко ходити не треба – достатньо рідного Запоріжжя, яке, на думку невідомого нам "генія", є колискою української державності, що викарбуване у металі на площі Фестивальній.

Загалом, сперечатися у сучасному Запоріжжі про його давню історію – справа доволі невдячна. На цьому полі вже чубиться така неймовірна кількість "теж-істориків", борців за різну спадщину тощо, що влізши туди хоча б один раз, потім не відмиєшся. Та бентежить інше. Невже ніхто, наприклад, не помічає, що цей напис про колиску державності, увінчаний сучасним гербом міста Запоріжжя, який раніше був гербом повітового містечка Олександрівська, несе повністю змістовне навантаження саме російського імперського проекту, возвеличує саме російську експансію, російський колоніалізм. Здається, що тут щось таки не ліпиться, а колиска та колоніалізм спільного мають лише перші три літери у написанні слів.

Від 2017-го Запоріжжя, як і решта областей України, опинилося у процесах вшанування 100-річчя Української революції. Важливість апеляції сучасної держави до цих подій більш ніж очевидна – саме доба УНР та Гетьманату вивела нашу країну на орбіту модерного державотворення, а загалом й на міжнародну арену. Особисто для мене не було здивуванням вперте бажання декого з активістів та істориків ототожнити Українську революцію на Запоріжжі з діяльністю анархістського батька Нестора Махна. Тобто історію державотворення святкувати, вшановуючи того, хто проти цього державотворення виступав, м’яко кажучи, надто категорично. І за великим рахунком, 2017-2019 роки ми провели у дискусіях, кого можна ототожнювати з цієї нашою революцією, а кого – ні. Які події – добре, а які – ні. Хто – тутешній, а хто – ворог. І так можна перераховувати до нескінченності. Та, як показав рік 2020-й, найголовніше у попередньому періоді було саме слово "дискусії". Бо рік, що минає, інтересом до продовження відзначення 100-річчя революції не позначився аж ніяк.

Відсвяткувати ж було що. Сто років тому в Олександрівську відбувалися доволі цікаві й жваві процеси підпільно-партизанської боротьби українських самостійників, формування відділу "Чорна Хмара", бої з червоними тощо. Але ні. Міська влада акцентувала свою увагу на 250-річчі заснування обласного центру і саме навколо цього питання ламали списи історики, "теж-історики", краєзнавці та просто різного роду знавці. Наступний 2021 рік також потрапляє хронологічно до святкової революційні "п’ятирічки", більше того – він є фінальним. Та, здається, фінал для цього проєкту на рівні владних структур відбувся ще на старті. Бо ж все, що напрацьовано на сьогодні, за великим рахунком, – заслуга ентузіасті.

Бійці повстанського куреня Чорна Хмара в Румунії

Бійці повстанського куреня Чорна Хмара в Румунії

Підбиваючи загальноукраїнські підсумки року, не можу не згадати найбільшу його ганьбу – суд щодо книжки про Василя Стуса. На Depo.Запоріжжя був окремий матеріал щодо цього, про суд загалом писали та говорили дуже багато. Зазначу, що попри це судилище, наші "Архіви КДБ" й далі розповідатимуть про таємниці спецслужб, де герої називатимуться героями, агенти – агентами, негідники – негідниками.

Тим більше, що цьогоріч географія "Ахівів КДБ" розширилася. Тепер привідкриваємо таємниці радянських органів державної безпеки не лише з прив’язкою до Запоріжжя та Херсону, але й Миколаєва, Одеси, Криму. І, очевидно, стояти на місці не плануємо: ні я як автор, ні Depo.Запоріжжя як майданчик для популяризації історії.

Єдина україномовна газета в Олександрівську сто років тому

Газета "Січ" 1918 року

Не залишимося осторонь й відзначення 100-річчя Української революції на Запоріжжі. Нещодавньою цікавезною знахідкою стала підшивка газети "Січ", яка протягом травня 1918 року друкувалася у місті. Це була перша і єдина на той час місцева україномовна газета. Для читачів Depo.Запоріжжя здійснимо републікацію найбільш цікавих матеріалів "Січ" про місцеві події.

І які б не були часи, нам своє робити!

Довідка

Юрій Щур

Юрій Щур

У 2020 році Depo.Запоріжжя оприлюднило понад півсотні статей Юрія Щура за матеріалами з архів радянської спецслужби – про полювання чекістів на реальних і вигаданих українських націоналістів, діяльність ОУН, досі не реабілітованих учасників Української революції та націоналістичного підпілля тощо. Загалом же на Depo.Запоріжжя вийшло понад дві сотні статей історика на ці теми.

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"