Боротьба за незалежність: Про що оголошували в першому випуску запорізької "Січі" 1918 року

Сто років тому добігала кінця Українська революція 1917-1921 років – бурхлива п’ятирічка, під час якої у різних формах утверджувалася національна українська Держава. Попри поразку, революція стала потужним імпульсом, підхопленим поколіннями борців за самостійність, який зрештою призвів до становлення незалежної України.

Читайте також

Три незалежності: Як запоріжці українську державу виборювали

Depo.Запоріжжя у попередні роки чимало писало про події Української революції в Олександрівську, спираючись, зокрема, на спогади її учасників та інші документи. Нині пропонуємо поглянути на ті часи за допомогою газети "Січ" – першої і єдиної україномовної газети міста, яка виходила у 1918 році.  

Перший випуск газети "Січ" побачив світ у середу, 1 травня 1918 року. На сьогодні відомо про вісім випусків, з яких шість – №№1-2, 4-6 та 8 – збереглися у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. Згадки про "Січ" містяться у мемуарах українських бійців, які перебували на території Запорозького краю під час Української революції, серед них – січових стрільців. Зокрема, появу першого числа (номеру, – ред.) газети занотував у щоденникових записах ад’ютант Вільгельма фон Габсбурга ("Василя Вишиваного") Остап Луцький, який також перебував у Олександрівську у той час. У щоденнику 1 травня 1918 року він записав, що вийшло друком число №1 "Січі" з такими обставинами: "Появилось тут 1 число укр. Січі. Жид[івські] складачі не хотіли зразу складати її. Поїхали фіри до Катеринослава по інших, тоді згодились. Гемпель (вочевидь, Омелян Гемпель – тимчасовий комендант Олександрівська, підполковник армії УНР, – ред) хоче закрити моск. "Друг народа", бо в’їдає на Україну".

Читайте також

Як у 1917-му на Запоріжжі української держави хотіли

Повна назва нової олександрівської газети – "Січ: Надпартійна демократична часопись українських організацій м. Олександрівську та його повіту". Коштував один випуск 50 шагів (25 копійок). У восьмому числі часопису вже була вказана ціна в 60 шагів (30 копійок). Редакція розташовувалася за адресою: Земська управа (зараз – будівля Запорізького обласного краєзнавчого музею, вулиця Троїцька, 29), третій поверх. Працювала редакція з 11-ї до 14-ї години та, після перерви, з 17-ї до 20-ї.

У першому ж випуску "Січі" було опубліковано запрошення від редакції до всіх українських організацій та інституцій, зокрема Повітового Земства, міського самоврядування, українських політичних партій соціалістів-революціонерів та соціалістів-демократів, "Просвіти", товариства "Запорожець", Учительської спілки, Селянської спілки, товариств поштовиків та залізничників, Вільного козацтва, кооперативів тощо обрати по одному представнику до Видавничого комітету часопису. Перше засідання комітету було заплановано на 18-ту годину 3 травня в помешканні редакції. Принагідно в оголошені редакція прохала не запізнюватися.

До складу тимчасової редколегії "Січі" увійшли Р. Квітка, А. Павлюк та Г. Янчук. Видавцем зазначений Комітет українських організацій. Місце друку – Олександрівськ, друкарня школи глухонімих.

Окрім запрошення сформувати Видавничий комітет "Січі", перший номер газети складався з купи інших оголошень, які доволі яскраво розповідають про ті часи.

Зокрема, товариство "Просвіта" оголошувало, що улаштовує Свято Української преси. Його готувалися відзначити на третій день Великодня – 7 травня. Сама "Січ" шукала хронікерів (репортерів, – ред.) й розповсюджувачів газети. Поруч пропонувалися українські букварі та курси української мови для дорослих, насамперед, для чиновників.

Саме з цього, першого накладу газети, дізнаємося, що на вулиці Соборній відкритий кіоск для продажу українських книжок та часописів. Тут же перелічуються україномовні підручники, що їх пропонує товариство Шкільної освіти в Києві. Поруч – оголошення про продаж бандури за 160 карбованців, яке розмістив Янчук – можливо, той самий Г.Янчук, який увійшов до складу тимчасової редколегії "Січі".  

У цьому ж номері – оголошення про збір коштів на "рідну школу".

Це, звісно, далеко не вся інформація, яку побачили читачі у першому номері "Січі". Надалі Depo.Запоріжжя щомісячно публікуватиме найбільш цікаві матеріали з газети понад сторічної давнини. Насамперед – місцеві дописи, оскільки саме вони формують наші уявлення про тогочасні події.

Читайте також

Роздуми над сплюндрованим роком: Забута у Запоріжжі Українська революція та інші підсумки 2020-го