Як у 1917-му на Запоріжжі української держави хотіли

Навіть сухі статистичні дані засвідчують: русифікований Запорізький край вітав Українську революцію і готовий був виборювати Українську державність

Лютнева революція 1917 року в Росії стала тим каталізатором, під впливом якого активізувалося українське суспільно-політичне життя, зокрема і у Запорізькому краї.

Широкий відгук отримало на Запоріжжі проголошення І та ІІ Універсалів Української центральної ради. За спогадами активного учасника боротьби за незалежність України на території запорозького краю Гаврила Гордієнка, на нині забудованій території по дорозі на Оріхів (поруч із колишнім парком Південної залізниці) "в одну з неділь квітня відбулася українська національна маніфестація, яку влаштували українські діячі. На площу з усіх кутків міста йшли організованими групами учасники, або просто валили валом тисячі й тисячі українців, бо всі учасники вважали себе українцями і це підкреслювали жовто-блакитними бантами". Під час велелюдного здвигу священики відслужили молебень після чого виступав о. Степан Чорний.

Л. Черниця й В. Шаровський з Олександрівського повіту Катеринославської губернії та Ю. Гаврилко з Бердянського повіту Таврійської губернії брали участь у роботі Українського селянського з'їзду, який відбувся 10-16 червня 1917 року у Києві. На з'їзді їх було обрано до складу УЦР. У Центральній раді також працювали представники національних партій, що діяли в Запорізькому краї, делегати від робітництва й інтелігенції Олександрівського, Мелітопольського та Бердянського повітів.

Тимчасовий уряд намагався суттєво зменшити вплив Центральної ради та Генерального Секретаріату, зокрема й територіально. Своє бачення на ці події мали і в Олександрівську. На початку серпня 1917 року до Києва звідти надійшла телеграма, в якій представники місцевих партії соціалістів-революціонерів, соціал-демократів, залізничних товариств "Січ" та "Хортиця", осередку "Просвіти" різко негативно характеризували інструкцію Тимчасового уряду. Від імені усього українського активу, що збирав з цього приводу засідання, висловлювалися "проти обмеження компетенції Генерального Секретаріяту через несправедливе окреслення меж автономної України і рішуче заявляє, що всіма силами буде підтримувати Центральну Раду в її боротьбі за проведення в життя конституції України, що вироблена була Центральною Радою".

Список присутніх від українських організацій на з'їзді Української повітової ради в місті Олександрівськ.

Паралельно із виключно політичними, в Олександрівську було актуалізоване і питання викладання українською мовою у школах. Відповідаючи на запит Генерального Секретаря Народної освіти, у вересні Олександрівська повітова земська управа інформувала, що "постановою Земського зібрання, котре відбулося 23 вересня, по всіх школах повіту, а в тім числі і в Конско-Роздорськіх, заводиться навчання на українській мові і 1, і 2 роках, а в 3 і 4 по змозі".

Загалом, попри багатонаціональний склад Запорізького краю, ідеї, проголошені УЦР, знаходили розуміння й підтримку. Разом із тим, Бердянська рада коливалася: у листопаді 1917 року вона підтримала Центральну Раду, а вже 10 грудня висловила протест проти підпорядкування Північної Таврії владі УЦР, погоджуючись на проведення референдуму в Таврійській губернії з цього приводу. У волостях Бердянського повіту Центральна Рада здобула повну підтримку.

У Мелітополі 17 грудня відбувся з'їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, міського і земського самоврядування і соціалістичних партій Північної Таврії (Бердянського, Мелітопольського і Дніпровського повітів). На з'їзді було порушено питання щодо участі в оголошених Центральною радою виборах до Українських Установчих зборів. З питання приєднання повітів до УНР було вирішено провести референдум. 158 делегатів з'їзду (із 200) підтримали Центральну Раду та вибори до Українських Установчих зборів.

Навіть за сухими статистичними даними, Українська революція невпинно крокувала краєм. Це засвідчували вибори до Всеросійських Установчих зборів, підготовка до українських виборів та результати обрання до органів місцевого самоврядування. Для багатьох несподівано в русифікованих містах, і такому як Олександрівськ зокрема, значний відсоток виборців голосував за український блок партій.

Особливе піднесення викликала поява Третього Універсалу, яким було проголошено Українську Народну Республіку.

У самому Олександрівську 26 листопада 1917 року відбулося свято з приводу проголошення ІІІ Універсалу УЦР. На площі Тараса Шевченка (тепер це парк Клімова) було відправлено молебень, після якого відбувся парад вояків-українців. Виступала також і сотня Вільного козацтва. Після параду кандидат Українських Установчих зборів Радомський виступив з промовою. Крім нього маніфестантів вітали комісар УНР Лазаренко, голова повітової управи Міхно, голова повітової Ради Ю. Магалевський, голова ради селянських депутатів Іванченко, від земельного комітету – Скрипник, від Вільного козацтва – І. Оліфер. Останні слова кожного промовця покривалися гучними "Слава!" і оплесками.

Міська дума Олександрівська зайняла послідовну позицію відносно більшовицького перевороту. Так, 27 жовтня 1917 року вона випустила звернення "До населення міста", де досить негативно характеризувала заколотників – "невелика група осіб, які називали себе "більшовиками". У документі прямо йшлося про невизнання заколотників і містився заклик підкорятися лише міській управі та урядовому комісару. За аналогічним сценарієм відбувалися події у Мелітополі та Бердянську.

Такий розвиток подій абсолютно не влаштовував більшовиків, які усіляко намагалися перешкодити процесам українського державотворення. Зрозуміло, що зудар двох протиборчих сторін був лише питанням часу.

Про першу україно-більшовицьку війну на території Запоріжжя (тодішнього Олександрівська) - незабаром публікаціях на порталі Depo.Запоріжжя.

Нагадаємо, стежити за подіями Української революції читачі щодня можуть у нашому проекті Сторіччя "Української весни".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя