Архіви КДБ: За що судили старосту запорізької Комишувахи Трохима Федорця

Постанова на арешт уродженця Комишувахи 59-річного Трохима Федорця була підготовлена заступником начальника Управління по боротьбі з бандитизмом УМВС Запорізької області майором Кривошеєвим 11 квітня 1946 року. Як зазначалося у документах, до УМДБ надійшла інформація, що Федорець під час німецької окупації, мешкаючи у Комишувасі, добровільно пішов на службу в окупаційні органи влади, став старостою селища й виконував усі розпорядження німців. Зокрема, надавав інформацію про радянських активістів та членів комуністичної партії. Також Федорцю, "за традицією", закидалися антирадянська агітація та зв’язки з українськими націоналістами.

Постанова на арешт Трохима Федорця

Арешту передувала агентурна розробка "Відродженці", що була заведена органами держбезпеки на жителів Комишувахи, котрі підозрювалися у належності до ОУН та обвинувачувалися у співпраці з німецькими окупаційними органами. Однак, у процесі слідства чекісти встановили, що Федорець не мав організаційних зв’язків з іншими фігурантами цієї справи. Через це матеріали по ньому були виведені у окреме провадження.

Постанова про виділення в окреме провадження матеріалів на Трохима Федорця

На колишнього старосту чекістам вдалося "нарити" чимало компромату. Перш за все, було з’ясовано, що Федорець під час революційних подій був офіцером у білогвардійських військах Антона Денікіна, потім – Петра Врангеля. Через це у 1928 році був позбавлений права голосу (обмеження виборчих прав використовувалося у більшовицькій Росії, потім у СРСР в період із 1918-го по 1936 рік, – ред.). Окрім цього, у 1932-му Федорець два тижні просидів у камері ОДПУ, будучи заарештованим за підозрою у антирадянській діяльності, а 1936-го – дістав місяць примусових робіт за недбале ставлення до службових обов’язків.

Під час німецької окупації антирадянське минуле Федорця посприяло тому, щоб він став старостою селища Комишуваха. Нібито до цього призначення були причетними й члени Похідної групи ОУН, які з Запоріжжя рухалися південним сходом сучасної Запорізької області в напрямку Маріуполя для створення мережі осередків націоналістичного руху. Однак, якогось тривалого зв’язку з оунівцями Федорець не мав. Старостою ж пробув, за даними органів держбезпеки, лише 20 днів. Тим не менш, за такий короткий термін встиг надати інформацію про комуністів та активістів, а також організувати збирання зброї, якої повно валялося на полях навколо Комишувахи після боїв радянських та німецьких підрозділів. За посадовими обов’язками Федорець був причетний до створення місцевої поліції, яка займалася, серед іншого, й боротьбою з радянськими підпільниками.

Попрацювавши менше місяця старостою селища, Федорець звільнився, як казав – за станом здоров’я. Мешкав у селищі, був зайнятий домашнім господарством. Вільний час присвятив відродженню церкви у Комишувасі. У газеті періоду окупації "Нове Запоріжжя" у середу 19 листопада 1941 року з цього приводу писалося: "Зусиллями віруючих та за допомогою місцевого управління у колишній сторожці села Комишувахи розпочала роботу заново відкрита церква. Мале приміщення, в якому тимчасово міститься церква, не вміщає православних, що йдуть прослухати священну літургію".

На початку 1943 року Федорцю у гебітскомісара (чиновника окупаційної адміністрації, – ред.) пропонували влаштуватися на посаду голови суду у Комишувасі. Однак Федорець відмовився, посилаючись на стан здоров’я. Й далі продовжував займатися справами церкви.

Разом із тим, опитані свідки – жителі Комишувахи – заявляли, що й припинивши бути старостою, Федорець продовжував морально тероризувати колишніх активістів та їхніх родичів. Інколи сам, інколи у компанії із колишніми господарями, яких пограбували ("розкуркулили") комуністи.

Постанова про подовження слідства та терміну тримання під вартою Трохима Федорця

Зрештою, за сукупністю обвинувачень, Трохим Федорець 11 липня 1946 року був засуджений Військовим Трибуналом військ МВС Запорізької області до 10 років таборів з конфіскацією майна. Справа колишнього старости Комишувахи була переглянута Прокуратурою Запорізької області 23 січня 1996 року. Обвинувачення в антирадянській агітації з Федорця зняли. Однак, "основне" обвинувачення за ст. 54-1а КК УРСР (зрада Батьківщині) було залишене в силі. Позаяк "Федорець працював в період окупації старостою сільуправи, виконуючи розпорядження німецької влади, після чого також продовжував співпрацювати з окупантами, беручи участь у примусових заходах по відношенню до радянських громадян". Зважаючи, що таких фактів у справі було більше ніж достатньо, у реабілітації Федорцю було відмовлено. Щоправда, справу переглядали на загальних підставах, спеціально до прокуратури ніхто (з родичів чи інших осіб) не звертався.

Читайте також

Чому Запорізька комісія з реабілітації не змогла зарадити зв’язковому ОУН Роману Байраку

Як судили та чому не реабілітували директора Мелітопольського лікеро-горілчаного заводу

Що відомо про досі нереабілітованих запорізьких повстанців-лисогірців