Архіви КДБ: Як запорізькі "чекісти" зазнали поразки зі львівською "нелегалкою"

Після відновлення в 1944 році радянською владою контролю над усіма українськими землями розпочалися процеси переселення українців із Заходу на Схід і Південь. Держбезпека пильно та безперервно стежила за цими людьми, підозрюючи декого з них, інколи не безпідставно, у належності до націоналістичного підпілля. Для розробки підозрілих залучалися агенти та інформатори. Ще від часу прибуття перших ешелонів з переселенцями, органи держбезпеки працювали над створенням серед них агентурної мережі.

Залучити до цієї мережі планувалося й уродженку Львівської області Анну Шаповал, яка від 1949 року проживала у селі Адамівка Розівського району Запорізької області.

Восени 1950 року на 46-річну Анну було заведено справу-формуляр під назвою "Нелегалка". Однією з підстав для заведення справи стала інформація про співпрацю жінки з оунівською боївкою під командуванням "Чумака" на Львівщині. Окрім того, її донька Стефанія у 1948 році була заарештована як зв’язкова ОУН і засуджена до 10 років таборів. Сама Анна, за даними МДБ, виконувала функції зв’язкової для провідника "Буревого", а після його загибелі – для керівника боївки "Джмеля". Анну також заарештовували, ще на Львівщині, однак за браком доказів відпустили. Після цього жінка й виїхала за переселенням до Запорізької області.

На Запоріжжі Шаповал, як й інших переселенців, оточували інформатори. На жінку регулярно доносили такі собі "Береза" та "Громов". Тож "чекісти" мали інформацію, що Анна дозволяла собі досить гострі висловлювання на адресу керівництва СРСР та Комуністичної партії.

У розробку львів’янки ввели також агентку "Розу".

МДБ було зацікавлено у вербуванні й самої Анни для розробки націоналістичного підпілля на території Львівської області. Однак тут "чекістів", вочевидь, спіткала невдача. Жінка на співпрацю не погодилася і 26 квітня 1952 року була заарештована.

Постанова про арешт Анни Шаповал, уродженки села Попівці Підкамінського (нині Бродівського) району Львівської області, за обвинуваченнями в антирадянській агітації    

Обвинувачували Шаповал, звісно, не у відмові від співпраці з МДБ, а у зв’язках із націоналістами. Насамперед, у провину жінці ставили співпрацю з підпіллям ОУН та збройними боївками у другій половині 1940-х років на території Львівської області. Також жінці закидали антирадянську агітацію на Запоріжжі. "У жовтні 1949 року, переїхавши у порядку переселення в с. Адамівку, Розівського району, Запорізької області, до дня свого арешту серед населення проводила антирадянську агітацію, оббріхувала керівників ВКП(б) й Радянської держави, поширювала провокаційні плітки про скору війну з Америкою й поразку в ній СРСР", – йшлося в обвинувальному висновку.

Воєнним трибуналом військ МДБ Запорізької області 11 липня того ж року Анну Шаповал було засуджено до 25 років таборів з ураженням в правах на п’ять років. Усе майно жінки підлягало конфіскації.

За три дні засуджена подала касаційну скаргу на вирок. Однак її розгляд 30 липня того ж року ситуації не змінив: вирок був залишений в силі. Після цього було складено опис майна Шаповал, на яке накладався арешт: будинок саманний з двох кімнат, коридору й сараю та корова. Оцінювалося майно у 6,5 тисячі рублів.

Опис майна, що його було конфісковано в Анни Шаповал у селі Адамівка Розівського району

За два роки, 11 жовтня 1954-го, справу Шаповал було переглянуто, вирок зменшено з 25 до 10 років таборів. Однак зміни не торкнулися ураження в правах та конфіскації. Останнє, певно, й не могло бути виправлене, оскільки майно вже давно мало бути продане на користь держави.

Повідомлення народного судді про передачу конфіскованого у Анни Шаповал майна Розівській районній адміністрації для подальшої реалізації

Наприкінці січня 1955 року справа Анни переглядалася ще раз. Тут вже прокурор висловив думку, що Шаповал була засуджена несправедливо. Зокрема, прокурор вважав недоведеними факти співпраці з ОУН, а також антирадянської агітації серед жителів села Адамівка. Відповідно, пропонував вирок скасувати, а Анну Шаповал звільнити з таборів. Уже 2 березня 1955 року жінку звільнили. Загалом Анна перебувала в ув’язненні 3 роки 10 місяців 6 днів.

Постанова про негайне звільнення Анни Шаповал від 7 лютого 1955 року

Реабілітовано львів’янку було вже у незалежній Україні, у липні 1994 року.

Читайте також:

Як донецький актор запорізького "куркуля" в ОУН "втягнув";

Як на Запоріжжі "схід" і "захід" судили за самостійництво;

За що запорізькій вчительці української присудили 10 років таборів.