Архіви КДБ: Як тернопільський юнак став "чекістським" агентом-бойовиком на Херсонщині

Микола Бабій народився на Тернопільщині, закінчив семирічку, на початку 1950-х років працював слюсарем-електриком на будівництві Каховської гідроелектростанції. Здавалося б, звичайна біографія звичайної "совєтської" людини. Проте, сюжетів для фільму чи серіалу у житті Бабія таки вистачало.

Й батько, й мати Миколи емігрували до західної півкулі. Батько ще у 1927-му, коли Миколі було два роки, – до Канади. Мати невдовзі після цього вдруге вийшла заміж та чкурнула з новим чоловіком до Аргентини. Хлопчика виховував дід по материнській лінії. При цьому Микола підтримував письмовий зв'язок з батьками, листування тривало й у 1950-х роках.

Німецьку окупацію Микола зустрів юнаком у рідному тернопільському селі, де входив до складу молодіжної організації "Січ". Під час створення дивізії "Галичина" долучився до її лав, однак зробив це, перш за все, з практичних міркувань: аби уникнути вивезення до Німеччини. Тож від безпосереднього перебування у лавах дивізії ухилявся? як міг. Не хотілося йому служити й у Червоній армії, куди 19-річного хлопця мобілізували після відходу німців. Микола дезертирував, однак був зловлений, потрапив під слідство та в адміністративному порядку був відправлений до Караганди на шахти "на перевиховання".

Й перевиховувався – 21 лютого 1947 року Бабій став агентом органів держбезпеки під псевдонімом "Доброволець". Цьому передувала агентурна розробка хлопця "чекістами", які підозрювали його в антирадянщині й націоналізмі. Однак, кмітливий парубок вирахував агентуру, вирішив не гратися з МДБ й "спрацював на випередження": сам прийшов до райвідділку запропонувати свої послуги й співпрацю.

Ще у Караганді Микола допоміг "чекістам" заарештувати двох осіб. У 1948 році самовільно повернувся додому, але добровільно й з власної ініціативи вийшов на зв'язок зі співробітниками МДБ. На малій батьківщині став агентом-бойовиком: виконував завдання кураторів із МДБ, видаючи себе за українського повстанця. Тут також відзначився: допоміг "чекістам" виявити та заарештувати трьох членів ОУН, які проживали легально.

У 1950-1951 роках Бабій був агентом УМДБ Запорізької області. Мав як позитивні, так і негативні відгуки про свою роботу. З Запорізької області перебрався до Херсонщини, де також з власної ініціативи відновив зв’язки з радянською спецслужбою.

Варто зазначити, що "чекісти" не втрачали пильності щодо спритного молодика й ретельно його перевіряли. Тим більше, що Микола мав схожість з описовими даними агента-диверсанта німецької розвідки, орієнтування на якого розсилалося МДБ СРСР ще наприкінці 1947 року. Однак зрештою співробітники органів держбезпеки, які супроводжували агентурну діяльність "Добровольця", очевидно, вирішили залишити у минулому деякі епізоди його життя під час німецької окупації. Або ж їм просто було ліньки "розгрібатися" з процесами упізнання тощо. Працював "Доброволець" як агент доволі нормально, то чого ще треба.

Утім, це був не єдиний факт, який змушував МДБ уважно стежити за своїм агентом. Ситуацію, зокрема, підігрівала інформація, яку Гусятинський райвідділ МДБ Тернопільської області отримав від власної агентури. Згідно неї, "Доброволець" у 1949 році мав несанкціоновані МДБ зустрічі на Тернопільщині з керівником референтури Служби безпеки ОУН "Чуваєм". У 1950-му, вже працюючи у Каховці, Бабій виходив за рамки наданих йому конспіративних легенд, що спричиняло провал агентурних розробок.

Співробітників МДБ насторожувало також бажання агента виїхати за кордон до батьків, хоча молодик намагався піднести це кураторам, як прагнення працювати безпосередньо у ворожому лігві. МДБісти ж припускали, що Микола хоче таким чином позбутися опіки органів держбезпеки й втекти за кордон, можливо – до західних спецслужб.

Зважаючи на це все, у травні 1952 року з’явилася особлива вказівка щодо використання "Добровольця": лише у тих справах, де агент працював давно й не був помічений у недбальстві, до нових справ не підключати, поки триватиме перевірка. Перевіряти ж Бабія збиралися одночасно в усіх місцевостях, які мали безпосереднє відношення до основних моментів його біографії.

Поки тривало "внутрішнє розслідування", "Доброволець" продовжував агентурну діяльність – розробляв на Херсонщині переселенця з Івано-Франківської області Івана Чмира. Останній працював разом із Бабієм на будівництві Каховської ГЕС арматурником. У МДБ підозрювали, що Чмир належить до ОУН. Про це, на думку "чекістів", свідчили деякі факти біографії арматурника: у 1947 році він був захоплений у повстанському бункері, мав рідних в СБ ОУН на Рогатинщині тощо. Перебуваючи на Херсонщині, Чмир у розмовах, підслуханих агентурою, розповідав про своє бажання приєднатися до збройного націоналістичного підпілля й вбити когось із партійного активу на підтвердження щирості намірів.

Бабію Чмир пропонував виїхати до Львова, оскільки очікував початку війни між СРСР та США. У Львові ж проживали знайомі Чмира, які, за його словами, були членами підпільної націоналістичної організації. Від МДБ "Доброволець" отримав завдання усіляко впливати на Чмира, аби відмовити від виконання терористичного акту. Також Бабію належало й далі поглиблювати дружні стосунки з Чмиром й готуватися до поїздки у Львів для виявлення згаданої підпільної організації.

Тим часом перевірка "Добровольця" добігла кінця й нічого не дала. Заглибитися в нетрі справ дивізії "Галичина" та німецьких розвідорганів херсонським чекістам, очевидно, було не до снаги. Серед негативних матеріалів, які надійшли на "Добровольця", були хіба що чотири донесення від агентки "Ромашки", яка жалілася на те, що Бабій "проявляв до неї інтерес, як до жінки". У інших донесеннях також відмічалося, що по "жіночій лінії" Бабій дійсно був бабієм.

Зате тепер, після перевірки, "Добровольця" можна було долучати до "великої гри". У жовтні 1952 року агента було інкорпоровано до середовища керівника молодіжної націоналістичної організації, що діяла на Херсонщині, Мар’яна Голотіва. З метою завоювання довіри у Голотіва та його однодумців, Бабію було організовано фіктивну втечу з-під варти у міліції, де він перебував за хуліганство, та переведено його на нелегальне становище. Легенда спрацювала, агент заручився довірою та підтримкою Голотіва, отримав від нього автомат з набоями, був ознайомлений із метою та задачами  підпільників.

Про те, як надалі розвивалися події, про саму організацію Голотіва та її ліквідацію, портал Depo.Запоріжжя розповість невдовзі – у найближчих випусках рубрики "Архіви КДБ".

Читайте також:

Як херсонські "чекісти" безуспішно "полювали" на літнього антирадянщика;

Як на повоєнній Херсонщині викрили "Білу моль";

Як на Херсонщині "полювали на привід" київського бургомістра Багазія.