Архіви КДБ: Як пиятики та невігластво просували запорізьких "чекістів" по службі

Наприкінці травня 1945 року Запорізьке Управління НКВС підготувало доповідну для республіканського керівництва про результати роботи місцевого відділу по боротьбі з бандитизмом (ББ) за перше півріччя. Окрім кількісних показників та опису конкретних агентурних розробок й арештів, доповідна містить цікавий додаток: ділові характеристики на співробітників відділу ББ обласного й периферійних органів НКВС. Характеристики готувалися для внутрішнього вжитку, тож інформація у них без прикрас.

Наприклад, про заступника начальника обласного відділу ББ Івана Кривошеєва повідомляється, що попри непогані професійні якості, залишатися на посаді він не хоче, пише рапорти. Йому більше до вподоби  посада керівника НКВС якогось із районів Запорізької області.

Начальник першого відділення відділу ББ Ізраіл Усанович, навпаки, попри те, що працює в "органах" ще з 1934 року, нічого не тямить в роботі, якою має керувати. Не може розібратися у жодній агентурній справі або ж справі-формулярі. Тож годі й казати про керування чи допомогу у цих справах іншим. Разом із тим, питання звільнення Усановича на порядок денний не виносилося – лишень пропонувалося перевести його з керівників у підлеглі.

Оперуповноважений Петро Звягін на момент підготовки характеристики на нього лише входив у курс справи. "Особа ще не вивчена", - зазначається у характеристиці.

Помічник оперуповноваженого Олексій Пархоменко щодо роботи виявився людиною млявою та ще й хворою. Не в останню чергу через проблеми зі здоров’ям його вирішили повернути у військову частину, де він раніше працював старшим техніком.

Ще один помічник оперуповноваженого Петро Грищенко, попри невеликий досвід роботи у ББ, проявляв ініціативу, займався агентурними розробками й загалом був визнаний таким, що відповідає посаді.

Високо були оцінені робочі якості оперуповноважених Олексія Торопкіна й Андрія Доріна.

Старший оперуповноважений Григорій Земзюлин мав величезний досвід "чекістської" роботи, оскільки до спецслужби прийшов ще 1920 року 16-річним юнаком. Та разом із тим, попри певні досягнення, був недисциплінованим, лінивим, любив "перекинути чарку" та загалом потребував постійного нагляду. Тим не менш, це не завадило просунути його по службі – призначити в.о. керівника ББ Осипенківського (Бердянського) району.

Старший оперуповноважений Григорій Котов характеризувався як доволі професійний агентурник, на рахунку якого значна кількість розробок. За реалізацію однієї з таких, по Кам’янсько-Дніпровському району, Котов був заохочений грошами в сумі 1000 рублів. Та разом із тим, слідчу роботу він вести не міг, припускався неправильних записів із купою граматичних помилок тощо. Попри це Котова пропонували просувати по службі.

Начальник слідчого відділення обласного відділу ББ Ісаак Нейтер працював в "органах" з 1920 року. Завжди на керівних посадах. Характеристики мав бездоганні й, на думку керівництва Запорізького УНКВС, мав бути підвищений по службі.

Старший слідчий Іван Бабін, попри робочий запал, мав купу негативних рис: непосидючий на роботі, лінивий, постійно вимагав "натиску". Недобросовісність Бабіна проявлялася й тому, що багато його справ поверталися прокуратурою на доопрацювання. Це не завадило рекомендувати Бабіна на підвищення – посаду керівника слідчого відділення.

Старший слідчий Микола Рожко та старший уповноважений Степан Гончаров успішно працювали по лінії "фольксдойче" (радянських громадян німецького походження). На рахунку першого було вже сім справ на "фольксдойче" – зрадників Батьківщини. Гончарова, який нещодавно, долучився до роботи, ще "вивчали".

Начальник четвертого відділення Іван Катков та його заступник Єгор Уваров до ББ прийшли зі штабу винищувальних батальйонів (радянських збройних іррегулярних формувань, що під час війни створювалися при відділах НКВС у прифронтовій зоні для боротьби проти диверсантів, забезпечення порядку тощо) у зв’язку із реорганізацією останнього. Обидва характеризувалися позитивно.

А ось підпорядкований Каткову з Уваровим оперуповноважений Олександр Курятников, переведений із другого відділення, на попередньому місці роботи характеризувався як безініціативний та безперспективний. На новому начебто зацікавився роботою.

Доволі гарні характеристики отримали співробітники ББ периферійних органів Запорізької області, зокрема начальник Мелітопольського міського відділення Дмитро Мішинєв, оперуповноважені Токмацького РВ Василь Провознюк, Гуляйпільського РВ Микола Сєдов, Хортицького РВ Михайло Лівєнцов та Оріхівського РВ Іван Сироватко.

А ось оперуповноважений Пологівського райвідділку Петро Єдинак, попри успіхи в роботі, дозволяв собі з’являтися на місці служби у нетверезому вигляді, крім того мешкав із жінкою сумнівної репутації. За це Єдинак отримав дисциплінарне стягнення, але все одне був визнаний таким, що посаді відповідає.

Неука Василя Сроднього, помічника уповноваженого у Чернігівському районі, який закінчив лише початкову школу, очікувано не врятували від невігластва ані курси, ані семінари при УНКВС. "Млявого, повільного, некмітливого, безперспективного" Сроднього було вирішено перевести на неоперативну роботу.

Читайте також:

Як запорізьких "чекістів" за погану роботу "видрали";

Хто допомагав запорізьким "чекістам" полювати на колишніх політичних опонентів;

Як ревнивий бухгалтер зіпсував запорізьким "чекістам" агентурну роботу.