Архіви КДБ: Хто допомагав запорізьким "чекістам" полювати на колишніх політичних опонентів

У другій половині XX сторіччя на теренах СРСР було знищене саме поняття "багатопартійності", однак колишні політичні опоненти досі не давали спокою більшовикам

Знищення політичних опонентів, насамперед фізичне, супроводжувало радянський строй від самого початку його становлення. Більшовики досягли у цьому неабияких успіхів. Однак "колишні" і далі їх непокоїли. Про це свідчать архівні документи.

Зокрема, 6 жовтня 1952 року керівництво Запорізького МДБ затвердило постанову про заведення літерної справи №34 "Колишні учасники антирадянських політичних партій". У постанові наголошувалося, що відпрацювання осіб, які раніше належали до "антирадянських політпартій": меншовиків, есерів, анархістів, членів Трудової селянської партії, Української комуністичної партії (боротьбистів) - "заслуговує серйозної оперативної уваги". На території області станом на початок 1950-х років мешкали колишні члени перелічених політсил, адже раніше тут діяли їхні осередки. Зокрема, у Запорізькому МДБ мали інформацію про 48 місцевих троцькістів, 25 меншовиків, 15 есерів, одного "боротьбиста", 11 анархістів, 16 членів Трудової селянської партії, двох БУНДівців (БУНД - єврейська соціалістична організація, - Ред.).

Вочевидь, жодної політичної діяльності переважна більшість цих людей вже не проводила. Відповідно, аби дізнатися, "чим дихають" тепер "колишні", чекістам були потрібні "свої люди" в їхньому оточенні – нишпорки, що були обізнані в діяльності цих партій та знали особисто їхніх учасників.

Й такі люди були знайдені. Їхні прізвища та характеристики містяться у літерній справі. Отже, далі – про бійців "невідомого фронту", що допомагали запорізьким "чекістам" полювати на колишніх політичних опонентів.

Борис Штіфман, він же агент "Чумаков", "спеціалізувався" на колишніх троцькістах. Був завербований у Запоріжжі 21 листопада 1947 року. У документах МДБ було помічено, що вербування відбулося під тиском компрометуючих матеріалів."Чекістам" було відомо, що у 1926-1928 роках Штіфман входив до троцькістської групи на швейній фабриці ім. Володарського. За троцькізм Штіфмана було покарано: 1935 року його виключили з компартії та засудили до трьох років заслання. В реальності повернутися до Запоріжжя колишній троцькіст зміг лише 1946 року. У МДБ його характеризували як дисциплінованого, акуратного в явках, пунктуального у виконанні завдань, до того ж відмічалося, що він має розгалужені зв'язки серед об'єктів розробок "комітетників".

Спиридон Спичка, він же агент "Майський", та Петро Ведмідь, він же "Кобзар", "спеціалізувалися" на екс-членах Трудової селянської партії. Обидва входили 1931 року до її складу. На цьому чоловіків і "підчепили на гачок" співробітники Василівського райвідділу МВС у 1951 році. Зважуючи на характеристики, агенти були негодящі. "Матеріалів, які заслуговували оперативної уваги не надав, проявляє пасивність, мотивуючи зайнятістю по роботі, рейдових можливостей не має", - повідомляли про кожного оперативники.

Павла Давидкова, він же агент "Остапець", василівські "чекісти" завербували ще 1939 року. "Остапець" спеціалізувався на колишніх учасниках Союзу визволення України (партію свого часу очолював уродженець Мелітопольщини, відомий ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов, - Ред.) та Трудової селянської партії. У МДБ агента характеризували як ініціативного та акуратного в явках.

Василь Романов, він же агент "Інсаров", був завербований у Бердянську на підставі компрометуючих матеріалів про його "кримський" етап життя, коли чоловік належав до меншовиків. Зауважувалося, що завербований він був 1950 року саме для розробки колишніх учасників політичних партій, визначених як антирадянські. Від співробітників Осипеківського (Бердянського) міськвідділу МВС "Інсаров" отримав лише позитивні характеристики. Варто зазначити, що того ж 1950 року у Бердянську був завербований ще один колишній меншовик Іван Ніколаєв (агент "Єгоров").

На колишніх меншовиках мав "спеціалізуватися" й Опанас Пінчук, він же агент "Карпо". Чоловік також був завербований на Бердянщині - Осипенківським МВ МВС. "Підловили" Пінчука на даних про його активну участь у меншовицькому гуртку, що діяв у 1907-1917 роках у селі Дмитрівка сучасного Бердянського району. Утім, особливого зиску від цієї вербовки "чекісти" не мали. "Агент за своїми особистими діловими якостями малоцінний, матеріали дає інформаційного характеру, малограмотний, похилого віку, рейдових можливостей не має", - йшлося в характеристиці.

А ось Дмитро Півень, він же агент "Лєбєдєв", мав вельми строкату політичну біографію. У 1908 році Півень був заарештований царською "охранкою" і за анархічну діяльність засуджений до 15 років. Відбуваючи каторгу, познайомився з ще одним легендарним уродженцем запорізького краю Нестором Махном. Попри це, повернувшись 1917 року, приєднався не до анархістів, а до українських есерів. Встиг у 1930-х побувати у лавах компартії, але був засуджений за "антирадянщину" до трьох років таборів. Вважаючи, що Півень може бути цінним агентом, його 27 грудня 1952 року завербував співробітник УМДБ Запорізької області. Та не помилився. Агент "Лєбєдєв" отримував від кураторів виключно схвальні рекомендації.

Одне з донесень "Лєбєдєва" стосується, наприклад, діяльності запорізьких анархістів в 1917-1918 роках. Агент перелічує прізвища колишніх товаришів, що належали до так званої "федерації анархістів", серед них згадує знамениту Марусю Нікіфорову (уродженка Олександрівська – сучасного Запоріжжя, повстанський отаман – Ред.).

"Федерація працювала в контакті з Махном та його ідеологами Аршиновим і Вольським... Федерація мала власний озброєний загін під командою Нікіфорової. Загін роззброював донських козаків, що їхали з фронту додому і, взагалі, збройним шляхом видобували засоби до існування. Контингент загону складався переважно з декласованого елемента", - йдеться у повідомлені агента. Під донесенням стоїть резолюція: "Матеріали колишніх антирадянських по місту Запоріжжю нам потрібні. Але чи не здається вам, що агента "Лєбєдєва" час вже використовувати по конкретних особах і справах…"

Есфірі Ярославській, вона же агент "Орлова", було доручено нишпорити за колишніми меншовиками, адже під час революції жіночка належала саме до них і проводила активну пропагандистську роботу. Для її вербування були використанні компрометуючі матеріали, надані одним із керівників меншовиків Запоріжжя.

Ось така кропітка робота з нагляду за колишніми політичними опонентами відбувалася в країні, де була одна-єдина "керівна і спрямовуюча", як скажуть пізніше, КПРС. У цей же час в цивілізованому світі закладалися засади сучасної політичної культури.

При написанні статті використано документи з фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України (м. Київ).

Читайте також:

Як татари заважали радянському керівництву насолоджуватися "віджатим" Кримом;

Боротьба за незалежність: Хто з запоріжців долучився до руху демократів-"багрянівців";

В ореолі козацької слави: Як американські українці на початку 1920-х про Махна дізнавалися.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя