Архіви КДБ: Як на Запоріжжі з’явилися доморощені нацисти

У доповіді про роботу відділу по боротьбі з бандитизмом Управління НКВС Запорізької області за вересень 1945 року містилася інформація про арешти осіб, підозрюваних у належності до українського націоналістичного підпілля. Зокрема, згадувався такий собі Іван Тислицький  – сорокарічний житель села Ново-Григорівка Чернігівського району (тепер – Григорівка Пологівського району). Колишній куркуль, розкуркулений "совєтами", без жодних сентиментів до радянської влади, за часів німецької окупації Тислицький служив у поліції. Виїхав до Німеччини, був репатрійований та 4 вересня 1945 року повернувся на малу батьківщину.

На момент повернення Тислицького додому на нього вже було заведено облікову справу як на зрадника, що втік із німцями. Тож щойно агентура повідомила про появу колишнього поліцейського, він одразу ж був заарештований на квартирі своєї сестри й доставлений до райвідділку НКВС у Чернігівку.

На слідстві Тислицький розповів, як у жовтні 1941 року влаштувався на роботу до сільської поліції через злість на радянську владу, що розкуркулила, читай – пограбувала, його та батька. Іван до того ж був у 1930 році заарештований органами держбезпеки.

Справа Івана Тислицького

Наступна частина обвинувачення стосувалася участі Тислицького в діяльності Організації українських націоналістів у Ново-Григорівці. Слідчі мали інформацію, яку підтвердив й заарештований, що в березні 1942 року його було залучено до ОУН колишнім агрономом районного земельного відділу Павлом Коржом. У Чернігівському районі до цієї організації долучилися поліцейські, старости сільгоспобщин та сільських управ, а також усі невдоволені радянською владою. В одній лише Ново-Григорівці таких налічувалося 17 осіб.

При цьому чернігівська "ОУН" не мала жодного стосунку до очолюваної Степаном Бандерою Організації українських націоналістів. Історія її появи на запорізьких теренах доволі курйозна.

Члени похідної групи ОУН-б, перебуваючи на території Чернігівського району, залишили кілька екземплярів листівок із текстом Акту про відновлення Української держави, проголошеного у Львові 30 червня 1941 року. Одна листівка потрапила до рук діяльного жителя села Сисикулак, що тепер у межах Чернігівки, Петра Коржа. Йому дуже припала до души позиція щодо співпраці відновленої Української Держави із "Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Европі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації". Корж взявся за створення української націонал-соціалістичної організації на території району. Вигадувати назву не став, залишив вичитану у листівці – "ОУН".

Варто зазначити, що ідеї створення української націонал-соціалістичної партії тоді вітали у повітрі. Зокрема, начальник Поліції безпеки й СД із окупованих східних областей 3 липня 1942 року повідомляв про ініціативу керівника "Просвіти" міста Лохвиця Полтавської області М. Заровного щодо створення української націонал-соціалістичної партії.

На запорізьких же теренах Петру Коржу вдалося розгорнути бурхливу діяльність й закласти осередки своєї організації в селах Новополтавка, Новогригорівка, Сисикулак, Токмачани, Низяни (останні три населені пункти нині в межах селища Чернігівка), Стульневе, Салтичія й Обіточне. В основному до організації записувалися працівники органів місцевого самоврядування, ймовірно, вважаючи це однією з умов працевлаштування. На початку діяльності організації її толерував комендант Великотокмацької ортскомендатури, від якого Корж отримав завдання взяти участь у зборі подарунків для німецької армії. Сисикулацька сільська управа, у свою чергу, надала організації приміщення.

Окрім участі в "ОУН", арештований Тислицький обвинувачувався й по інших пунктах. У липні 1942 року разом із поліцейським Жовтобрюхом він затримав невстановленого партизана (радянського підпільника), якого власноручно розстріляв. Також заарештовував комуністів та родичів червоноармійців, брав участь у відправках молоді до Німеччини тощо.

Слідчі ж НКВС у зв’язку з Тислицьким намагалися по максимуму "розкрутити" тему діяльності "ОУН" у селі Ново-Григорівка. Але організація націоналістів нагадувала мильну бульбашку – нічого, крім назви. Загалом, аналіз справ жителів Чернігівського району, які були засуджені за колабораціонізм та участь в місцевій "ОУН", свідчить про те, що ця організація не мала жодного стосунку до справжнього українського підпілля.

Постанова про виділення в окреме провадження матеріалів на осіб, що проходили у справі Тислицького як учасники організації українських націоналістів

Щодо Тислицького, то 29 листопада 1945 року Військовим Трибуналом військ НКВС Запорізької області він був засуджений до 20 років каторжних робіт. Без конфіскації, оскільки на той час вже нічого не мав.

Обвинувальний висновок у справі Івана Тислицького за статтею 54-1"а" (Зрада батьківщині) Кримінального кодексу УРСР

За часів незалежної України, 10 серпня 1995 року, справа Тислицького переглядалася. Однак підстав для реабілітації знайдено не було. Усі пункти обвинувачення, окрім неіснуючої чернігівської "ОУН", були доведені під час слідства. Тож дія закону про реабілітацію на Тислицького не поширювалася.

Читайте також:

Як на Запоріжжі "схід" і "захід" судили за самостійництво;

Як донецький актор запорізького "куркуля" в ОУН "втягнув";

Як запорізькі антикомуністи пішли "власним" націоналістичним шляхом.