Архіви КДБ: Як на Херсонщині полювали на комсомольців із німецької розвідшколи

У Херсоні 1943 року діяла німецька розвідувально-диверсійна школа "Нахріхтен-Аптайлюнг". Після війни радянська спецслужба взялася відловлювати її випускників, переважною більшістю – колишніх комсомольців
 

Розшук слухачів та випускників німецьких розвідшкіл був одним із пріоритетних напрямків діяльності радянських органів державної безпеки по закінченню німецько-радянської війни. Одна така школа, "Нахріхтен-Аптайлюнг", діяла від червня по листопад 1943 року у Херсоні на території тамтешньої психіатричної лікарні.

Навчалися у школі добровольці з росіян, українців та представників інших національностей загальною кількістю півтисячі людей. Херсонська "Нахріхтен-Аптайлюнг" встигла підготувати два випуски: у серпні та жовтні 1943 року. Перші 250 випускників на чолі з німецькими офіцерами відбули на фронт в район Знам’янки (Кіровоградська область) та Кривого Рогу (Дніпропетровська область). Друга група вирушила до Тернополя, звідки розвідники-диверсанти направлялися на різні відтинки фронту. Невелика частина слухачів курсів була направлена на обслуговування аеродромів.

Розшук випускників "Нахріхтен-Аптайлюнг" проводив 5 відділ херсонського УМДБ в рамках агентурної справи "Рейдовики". Завдяки інформації від своїх агентів на початок 1948 року "чекісти" знали вже про 14 колишніх слухачів розвідувально-диверсійних курсів. Серед них уродженці Херсону Сергій Кузьмін, Євген Зубов та Павло Любченко, Херсонського району - Іван Ємець та Кіровоградщини - Павло Майборода. Майже усі до війни були членами комсомолу, представниками оспіваного пролетаріату.  

Першим чекісти заарештували Сергія Кузьміна. На допитах Кузьмін зізнався, що був слухачем курсів та виїжджав на фронт для боротьби з радянськими військами. Випускник "Нахріхтен-Аптайлюнг" розповів, зокрема, що під час вступу до школи вони заповнювали анкету, здавали відбитки пальців. Окрім того, Кузьмін переповів приблизний зміст зобов’язання, яке писали вступники на окремому аркуші: з честю виконувати накази, на фронті битися нарівні з німецькими солдатами, бути готовими до того, що у разі порушення зобов’язання диверсанти та їхні батьки будуть розстріляні.

Також Кузьмін свідчив, що усі завербовані до розвідувальної школи проходили військову підготовку, вивчали стрілецьку зброю та розвідувально-диверсійну справу. Під час перекидання у запілля радянських військ кожен диверсант отримував пароль для встановлення зв’язку із довіреними особами, аби під їхнім керівництвом здійснювати заплановані акції. Зокрема, на місці необхідно було створювати диверсійні групи з людей, незадоволених радянською владою. Вони мали підривати склади, залізниці, мости, знищувати обладнання телеграфічного та телефонного зв’язку й загалом робити все, що ускладнюватиме просування радянських військ.

Перекладачем з німецької мови у школі була жителька Херсона Любов Токаренко. Її співробітники УМДБ знайшли у Херсоні під прізвищем Ананьєва та допитали. У школі також навчався її брат, Микола Токаренко. Він ще у 1944 році був заарештований органами контррозвідки та засуджений до 10 років із відправкою на фронт. Повернувся з армії лише 1947-го, пробув на волі кілька місяців, попався на пограбуванні та отримав новий вирок – сім років позбавлення волі.

Заарештовані по справі "Рейдовики" слухачі школи Кузьмін, Зубов, Майборода, Любченко та Ємець згідно із вироком Військового Трибуналу отримали по 10 років таборів. Під час допитів від кожного заарештованого "чекісти" отримували нові прізвища випускників "Нахріхтен-Аптайлюнг". Таким чином вдалося виявити та затримати уродженців Херсонщини Івана Демиденка, Семена Павленка та Федора Бойка.

Демиденку не пощастило стати "таємним борцем із комунізмом", він опинився серед невеличкої групи випускників "Нахріхтен-Аптайлюнг", яких одразу направили на будівництво й облаштування оборонних споруд та аеродромів для німецької армії. Спочатку перебував на території Польщі, потім, до травня 1945 року, - Чехословаччини, після чого повернувся на батьківщину.

Павленко після завершення навчання проходив службу рядовим солдатом у німецькій частині №40029, брав участь у боях з радянськими військами. Бойко з лютого 1944 по травень 1945 року перебував у Дортмунді, а після завершення війни за репатріацією потрапив на територію СРСР.

По цим заарештованим станом на 1948 рік тривало слідство. При цьому справа "Рейдовики" не вважалася реалізованою (завершеною). УМДБ продовжувало розшук випускників "Нахріхтен-Аптайлюнг". Більш за все "чекісти" цікавила практична діяльність слухачів школи  у боротьбі з підрозділами радянської армії. Крім того, в УМДБ не виключали, що підготовлені школою диверсанти продовжували діяльність й після завершення війни. 

Читайте також:

Як на повоєнній Херсонщині полювали на німецьких пособників;

Як Херсонщину "зачищали" від українських націоналістів;

Як заможна селянська Херсонщина "вибухала" проти радянської влади.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя