Архіви КДБ: Як херсонські чекісти два роки ганялися за оунівцем Супруном

Уродженця села Нововолодимирівка Казанківського району Миколаївської області, 35-річного Григорія Супруна, було оголошено у Всесоюзний розшук 31 жовтня 1946 року. У відповідному циркулярі №1538 містилася помітка, що розшукуваний – грамотний, має фах тракториста.

Підставою для оголошення у розшук стали агентурно-слідчі матеріали, з яких випливало, що Супрун під час німецької окупації проживав у селі Нововоронцовка (теперішньої Херсонської області), де й був залучений до діяльності Організації українських націоналістів та призначений керівником місцевого осередку. Під час наступу Червоної армії Супрун подався на Захід, радянські спецслужби відстежили його шлях до Німеччини.

Утім, невдовзі чоловік був змушений повернутися на територію СРСР за репатріацією й був призваний до Червоної армії. У 1945 році, після демобілізації, Супрун приїхав до Нововоронцовки, звідки, проживши нелегально 12 днів, вибув у невідомому чекістам напрямку. Отже, не змігши відшукати його самотужки, співробітники Херсонського УМДБ оголосили Супруна у всесоюзний розшук.

Агентурно-оперативні заходи, читання вхідної та вихідної кореспонденції близьких та рідних розшукуваного дозволили УМДБ встановити, що у Кривому Розі проживає вітчим дружини Григорія на прізвище Лисенко. Про нього та його розшукуваного родича було оперативно повідомлено чекістам із Кривого Рогу. Слід був взятий правильно: за рахунок агентурної розробки та інших оперативних заходів, через Лисенка вдалося встановити місцезнаходження Григорія Супруна. Як з’ясувалося, розшукуваний працював трактористом на хуторі Українка Широківського району Дніпропетровської області. Головою колгоспу там був син Лисенка – Олександр.

Співробітники УМДБ Херсонської області підготували документи на арешт Супруна. Однак запізнилися: той встиг виїхати з Українки й таким чином уникнути арешту.

Пошуки тривали. Нарешті у березні 1948 року з Волинської області надійшла інформація про арешт Супруна. Волинські чекісти повідомляли, що етапували розшукуваного до Херсона. Однак, замість Григорія Супруна 24 травня на Херсонщину прибув такий собі Андрій Радіонов – 50-річний уродженець Калузької області, що проживав у Ківерському районі Рівненської області й під час арешту назвався прізвищем "Супрун". Жодних документів у нього при собі не було, його відбитки пальців не співпадали з відбитками реального Супруна.

Радіонов розповів, що втратив документи й виїхав з Рівненської області до Ставропольського краю, щоб їх відновити. Під час поїздки на перегоні Луцьк-Київ його через відсутність документів та квитка затримав конвой вагонзаку, який їхав у цьому ж поїзді. Саме конвой, нібито, запропонував затриманому назватися прізвищем Супрун, іменем Григорій, 1911 року народження. Радіонов начебто погодився, і далі називався під час етапування Супруном.

Ці свідчення херсонських чекістів не задовольнили. Вони почали розплутувати ситуацію, щоб зрозуміти, де подівся справжній Супрун. У той же час співробітники УМДБ Волинської області наполягали, що заарештували справжнього Супруна і саме його відправили до Херсона. Зрештою був встановлений факт підміни заарештованих у Дніпропетровській в’язниці, за домовленістю між ними самими. Таким чином, справжній Супрун був віднайдений у в’язниці Краснодару й таки відправлений до Херсона. При цьому влаштувати "обмін назворот" вдалося лише після втручання МДБ СРСР.

Сам же Григорій Супрун після прибуття до в’язниці МДБ Херсона, давав свідчення про свою діяльність в ОУН й націоналістичний рух у Новоронцовці.

Принагідно варто зазначити, що в цей же час співробітниками УМДБ Херсонської області за підозрою у зв’язках з Організацією українських націоналістів розроблявся завідуючий методичним кабінетом Великолександрівського райвно Яків Ковальов. Крім того, що чоловік колись був членом партії соціалістів-революціонерів та не сприйняв більшовицький переворот у 1917-му, він також брав участь у боях з військовими відділами більшовиків. На початку німецької окупації був членом районної ради, завідував районним відділом охорони здоров’я. Пізніше був мировим суддею. Разом із тим, під час окупації утримував конспіративну квартиру ОУН у районі. Співробітники УМДБ накопичували матеріали, які б дали підстави заарештувати Ковальова.

Читайте також

Як тікав з радянського табору та опинився на Запоріжжі упівець Стельмах

Кого з українських націоналістів розробляли на Херсонщині на початку 1950-х

Чи закладав націоналіст-стоматолог новий осередок ОУН на Херсонщині