Архіви КДБ: Кого з українських націоналістів розробляли на Херсонщині на початку 1950-х

У перші повоєнні роки співробітники УМДБ Херсонської області продовжували активну розробку осіб, запідозрених у належності до націоналістичного підпілля

Архіви КДБ: Кого з українських націоналі…

Станом на початок 1950-х років на території Херсонської області проживали колишні учасники ОУН із Західної України, переселенці звідти та особи, які належали до підпілля на території Наддніпрянщини. Переважна більшість із них перебували під особливим наглядом чекістів: деякі – як об’єкти розробки, деякі – як агенти МДБ, яких спеціально відряджали на південь для "полювання" на колишніх однодумців.       

Отже, на початку вересня 1952 року "на олівці" спецслужб перебував інженер-технолог консервного цеху заводу ім. Сталіна Марко Райко. В УМДБ володіли інформацією, що у 1942 році у Сімферополі чоловік познайомився із членами похідної групи ОУН Григорієм Волчаком, Степаном Теслею й Іваном Янчишиним. Райко, на той час писар бюро допомоги українському населенню, був залучений до націоналістичного підпілля й відряджений підпільниками до Керчі для створення нових осередків ОУН.

Разом із тим, інші джерела повідомляли, що потрапивши на Керченський півострів, Райко перервав зв’язки з ОУН.

Після повернення до Криму радянської влади Марка мобілізували до Червоної армії, в лавах якої він зустрів закінчення війни, а потім продовжив службу в радянській зоні окупації Німеччини. До Херсонської області Райко прибув лише 1952 року.

Дані про колишні зв’язки Марка з ОУН разом із новим повідомленням агента "Цюрупинського" про дружні стосунки чоловіка із інженером Семеновим, якого розробляли як "англійського шпигуна", змушували МДБ і надалі тримати Райка "під ковпаком".

У цей же час у Великоолександрівському районі розроблялася справа-формуляр завідуючого методичним кабінетом Якова Ковальова. За Ковальовим антирадянщина тягнулася ще з 1917 року, коли він служив спочатку в Імператорській армії, а потім у військах Денікіна. До того ж, у 1939-му Яків півроку перебував під слідством у Херсонському НКВС як учасник антирадянської повстанської організації.

Під час німецької окупації Ковальов працював суддею та утримував конспіративну квартиру керівника окружного проводу ОУН Олександра Назаренка. На цій квартирі відбувалися наради з очільниками районних проводів ОУН, зокрема Миколою Засядьком, Григорієм Федоренком та Миколою Котіковим.

Тож для чекістів Ковальов становив інтерес й у 1950-х.

Ще одним об’єктом розробки УМДБ в Херсонській області у 1952 році був кандидат філологічних наук, викладач української мови у Херсонському педагогічному інституті Андрій Багмет.

За даними МДБ, під час німецької окупації Багмет проживав у Полтаві і співпрацював із членами ОУН (мельниківської). Опікувався молоддю, зокрема організував театр "Юного глядача". У вересні 1943 року чоловік був заарештований УМВС Полтавської області, але через недоведеність провини був відпущений з-під варти. Проте, нагляд за ним продовжувався: співробітники органів держбезпеки побоювалися, що Багмет може створити оунівський осередок у херсонському виші.

Інші "стосунки" пов’язували з МДБ завідуючого базою Сиваської райспоживспілки Миколу Ломакіна. У жовтні 1952 року він був завербований в якості агента під псевдонімом "Павленко".

Інтерес для чекістів Ломакін становив, насамперед, тому, що у 1942 році навчався у Херсонській агрономічній (сільськогосподарській) школі, де діяло підпілля ОУН. Осередок очолювали студенти Ростислав Шевченко та Юрій Вороненко. Ломакін, за даними МДБ, також належав до цього осередку та навіть був причетний до залучення у підпілля Миколи Мухіна, В’ячеслава Скакуна, Бориса Лещенка й Олександра Гаврилова.

Після вербування агент "Павленко" був направлений на розробку відомих йому членів ОУН, а особливо тих, хто виїхав за межі Херсонської області після окупації.

У Херсонській області також проживав агент "Войков", уродженець Рівненської області, завербований ще 1948 року.

Із 1944 року майбутній агент перебував в УПА – у відділі "Чмелика". Але у вересні 1947 року вийшов з підпілля з повинною, згодом став секретним інформатором радянської спецслужби, а ще через час був переведений до агентурно-бойової групи.

За каїнової допомоги "Войкова" МДБ вдалося вистежити й вбити чотирьох підпільників, а також заарештувати ще тридцять.

До Херсонської області чекістський нишпорка прибув у 1950 році за переселенням й був відряджений співробітниками МДБ до Генічеського району на розробку переселенця Івана Мандзюка. Для стеження за переселенцем "Войков" допоміг МДБ ввести у розробку агента "Васю".

Допомагав викривати херсонським чекістам колишніх однодумців й агент "Горний". Чоловік у 1945 році вступив до боївки ОУН в Дрогобицькій області. У 1951 році був виявлений, здався військовому патрулю і пішов на співпрацю з радянською спецслужбою. За допомоги "Горного" МДБісти вбили п’ятьох підпільників.

До Херсонської області "Горний" також потрапив не випадково – був направлений на розробку переселенки Доні Тимків, яку підозрювали у належності до націоналістичного підпілля.

Варто зазначити, що загалом у боротьбі з українськими націоналістами активно використовувалися завербовані чекістами члени ОУН або люди з їхнього оточення. Найчастіше агентів вербували з числа заарештованих оунівців, родичів чи близьких знайомих підпільників, а також колишніх учасників українського націоналістичного руху.

Читайте також

Як на Херсонщині полювали на колишніх бійців УПА

Які агентурні мережі розкидав НКВС на повоєнній Херсонщині

Бойове братерство гестапо та НКВС: Як у Херсоні замордували видатного поляка

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme