Архіви КДБ: Чи закладав націоналіст-стоматолог новий осередок ОУН на Херсонщині

Навіть за п’ять років після закінчення Другої світової війни, в умовах затухання націоналістичного руху на території Західної України, "чекісти" південних областей все ще не могли "відпочивати" від боротьби з націоналістами. Місцеві осередки підпілля ОУН тут були ліквідовані у перші повоєнні роки, але щороку прибували переселенці, серед яких вистачало ворогів радянської системи як відвертих, так і прихованих. Херсонська область не була виключенням.

У лютому 1951 року Цюрюпинським (під час декомунізації Цюрюпинську повернено історичну назву – Олешки) райвідділком МДБ було заведено справу-формуляр на 29-річного Івана Куделю – уродженця волинського міста Торчин. Первинні матеріали на нього передали колегам співробітники МДБ з малої батьківщини Куделі.

Перш за все, "чекісти" звернули увагу на те, що у 1939 році Куделя не залишився у "совєтському раю", а дременув до окупованої німцями Польщі, звідки подався до Німеччини. Там волинянина неодноразово заарештовували гестапо та жандармерія. Після наступу союзників, Куделя потрапив до американської зони окупації. Звідти 1947 року за репатріацією був відправлений до СРСР. В американців чоловік працював перукарем, у радянців – перекладачем при комендатурі у Берліні, а потім – водієм у Потсдамі.  

Повернувшись до рідного Торчина, Куделя працевлаштувався зубним техніком та встановив зв’язки з місцевими членами підпілля ОУН. Однак, вже за рік, через арешт брата Миколи за зв’язки з українськими націоналістами, вирішив виїхати до Цурюпинська. У матеріалах справи є записка нібито від заарештованого брата Івану.

Текст записки: "Брате Іване! Моє становище виключно важке, безперечно мене засудять. Вихід лише один, треба рятувати мене, ще не пізно. Використай усі свої сили, треба надати усе те, чого від тебе вимагатимуть органи. Їх цікавлять бандитський зв'язок, схрони і самі бандити. Зроби усе, що можеш".  

Іван цієї записки не бачив – вона так і осіла у "чекістських" матеріалах. Сам Микола на допитах свідчень проти брата не дав. Тому Іван зміг виїхати на Херсонщину.

Станом на цей час підстав для того, аби за волинянином спостерігало "недремне чекістське око" й так вистачало. Але сам Куделя додавав приводів підозрювати себе у націоналістичній діяльності. Для чогось заводив на Херсонщині широкі зв’язки серед військових та районних "шишок". Використовуючи їх, у районному військкоматі через старшого лейтенанта Демшакова отримав незаконно військового квитка як на офіцера запасу.

Херсонське УМДБ почало активно розробляти Куделю. Першими були підключені агент "Денисенко" та інформатор "Махов". Обидва мали викрити оунівську діяльність волинянина та з’ясувати, чи не належить він до агентури іноземних розвідок. Паралельно з цим, до введення у справу готувалася досвідчена агентка "Слонімська".

Підключений дещо пізніше до розробки інформатор "Брусилов" доповідав своїм кураторам, що Куделя дозволяє собі різкі антирадянські висловлювання. І хоча стосувалися вони, в першу чергу соціально-побутових питань, для "чекістів" це була однозначна "крамола". "Кажуть, що у СРСР немає безробіття, а я ось зубний технік і сиджу без роботи, але ми проживемо, я з дружиною привіз багато (такого), що тут цінується. У Німеччині жив добре, мав свою легкову автівку, жив у добрих матеріальних умовах", – переповідав слова Куделі "Брусилов".

Поступово інформація про Івана Куделю накопичувалася та конкретизувалася. Херсонське МДБ мало дані про двох братів Куделі, які   були заарештовані та засуджені за діяльність в ОУН. Разом із тим, з пізніших документів зникли дані про те, що Іван прибув до СРСР за репатріацією. Тепер чекісти писали "за нез’ясованих обставин". Здається, таким чином наганялася істерія шпигуноманії.

Агентура фіксувала, що Куделя періодично виїжджає з Цурюпинська до Львова та оперує значними сумами грошей, які, серед іншого, використовує для організації застіль з випивкою для червоноармійців та партійців.

Київські специ по боротьбі з членами ОУН, які ретельно відстежували усі намагання націоналістів закласти нові клітини на території Східної України, зауважували, що причин підозрювати Куделю у подібній діяльності більш ніж достатньо.

Проте, прямих доказів бракувало. Агентура по справі працювала мляво й цінних матеріалів не надавала. Різноманітні ж плітки та емоційні зауваження навіть для радянських (без)законників тоді вже не були підставою для арешту. До того ж, "чекісти", вочевидь, були зацікавлені у тому, аби  отримати якомога більше інформації про можливий новий осередок ОУН на Херсонщині, до створення якого міг бути причетним Куделя. Тож волинянина не чіпали, продовжуючи його розробку.

Читайте також

Як на Херсонщині полювали на останнього командира УПА і націоналістку з Дніпропетровщини

Як тернопільський юнак став "чекістським" агентом-бойовиком на Херсонщині

Як на Херсонщині "полювали на привид" київського бургомістра Багазія