Архіви КДБ: Як бердянський освітянин добровільно повернувся з Європи в радянську тюрму

На початку січня 1945 року у Запоріжжі була підписана постанова на арешт 60-річного Григорія Власенка – уродженця хутора Михайлівський Глухівського району Сумщини, який тривалий час жив і працював у Бердянському районі Запорізької області. Освітянину Власенку чекістами інкримінувався стандартний для тих часів набір антирадянських злочинів: ст. 54-1а (зрада Батьківщині), 54-10 ч.2 (антирадянська пропаганда) та 54-11 (участь у контрреволюційній організації) Карного Кодексу УРСР.

Справа Григорія Власенка

Затриманий Власенко був лише за рік після підписання постанови – 15 січня 1946 року. Заарештували його співробітники Управління НКДБ Волинської області в Луцьку, де Власенко мешкав і працював інспектором шкіл Обласного відділу народної освіти. Після арешту чоловік був етапований до Запорізької області, де вже й допитувався в рамках слідчої справи №2372.

"Радянізатор" Західної України

Григорій Власенко мав вищу педагогічну освіту, у 1916 році закінчив Тульський педагогічний інститут. Після нетривалого перебування в армії повернувся на рідну Сумщину, де з 1918 по 1926-й викладав у місцевій школі. Потім був переведений до Запорізької області.

Григорій Власенко

На Запоріжжі освітянин працював у Білозерському та Андріївському районах, поки у 1934 році не осів у Бердянську, куди був переведений інспектором відділу народної освіти. З 1935 по 1940 рік був методистом заочного відділення Бердянського педагогічного інституту, одночасно завідував консультаційним пунктом Запорізького педінституту для південних районів.

Менше ніж за рік до початку радянсько-німецької війни Власенка "висмикнули" з Бердянська. Спочатку, у вересні 1940-го, він був переведений на Полтавщину – до Кременчуцького інституту на посаду старшого викладача педагогіки, а ще за п’ять місяців – відправлений радянізувати Західну Україну, нещодавно приєднану до УРСР внаслідок пакту Молотова-Реббенторопа.

Таким чином Григорій Власенко опинився у Луцьку, де очолив кафедру педагогіки інституту вдосконалення кваліфікацій вчителів.

На початку німецько-радянської війни евакуювався разом з іншими до Києва. Звідки Наркоматом освіти був направлений знову до Запорізької області, куди й прибув у липні 1941-го. І вже тут, на місці, був приділений до Андрівської школи Бердянського району директором. Саме на цій посаді й зустрів німецьку окупацію, оскільки не мав можливості вчасно виїхати.

Прохання начальника управління кадрів Наркомату освіти УРСР до директорів Запорізького й Осипенківського (Бердянського) педінститутів посприяти працевлаштуванню Власенка у 1941 році

Оунівець

Саме діяльність Власенка під час окупації і ставилася йому у провину радянською владою.

По-перше, співробітники держбезпеки мали інформацію, що як директор Андрівської середньої школи Власенко давав вказівки місцевим вчителям викреслювати з підручників вислови радянських та комуністичних лідерів, а також заклеювати їхні портрети (чого вимагала окупаційна влада).

По-друге, чекістам було відомо, що наприкінці 1941 року Власенко приєднався до діяльності Організації українських націоналістів. ОУН на Бердянщині очолював колишній директор місцевого краєзнавчого музею Пантелій Клименко, який під час німецької окупації також працював на ниві освіти й намагався залучати вчителів до проведення національно-патріотичного виховання. Цим і займався Власенко, коли працював у Осипенківській (так тоді називався Бердянськ) школі №2, а потім на агрокурсах та у ремісничому училищі. Варто зазначити, що чимало подібних курсів та середньо-спеціальних шкіл створював саме Клименко й таким чином допомагав місцевій молоді уникати вивезення до Німеччини на примусові роботи.

У серпні 1942 року, за даними слідчого, Григорій Власенко на районній учительській конференції виступив з доповіддю на тему "Національний рух в історії українського народу" та й загалом агітував знайомих боротися за самостійну Україну. Щоправда, сам Власенко потім свідчив, що його доповідь називалася "Історичний розвиток педагогічної теорії".

Втікач

Під час наступу радянських військ Власенко з Бердянська виїхав. Спершу до Каховки, потім – до Херсона й нарешті до Львова. У західній столиці освітянин дізнався про вільні вакансії у Рогатинській семінарії, куди й влаштувався викладати педагогіку.

Григорій Власенко

Однак у березні 1944-го жандармерія забрала Власенка до Львова, звідти чоловік був вивезений до Німеччини.

Далі події розгорталися "як у кіно". У Німеччині освітянин завів дружбу з югославськими комерсантами й за їхньої допомоги виїхав до Югославії, на свій страх і ризик покинувши приміщення, у якому утримували зо три десятки евакуйованих із радянської території.

Власенко добрався до Загреба, де за кілька місяців очікування зміг влаштуватися до місцевого університету професором факультету слов’янських мов.

Договір, укладений Загребським університетом, з Григорієм Власенком

Репатріант

У славетному Загребському університеті Власенко працював до прибуття в 1945 році радянської місії, яка забезпечувала повернення громадян СРСР назад, до країни "Сталінської конституції". Освітянин сам прийшов до цієї місії з проханням повернути його додому. Пройшов фільтраційний табір. Після цього був відправлений до Луцька, куди п’ять років тому його відряджали радянізувати Західну Україну. Почав працювати у відділі освіти, але був заарештований НКДБ й етапований на Запоріжжя.           

Власенко, звісно, не знав, що поки він поневірявся Україною та Європою, у Бердянську у межах рерадянізації йшла повномасштабна розробка місцевого підпілля ОУН, діяльність якого під час німецької окупації була доволі потужною. Серед тих, хто згадувався в агентурних матеріалах та даних слідства як активісти націоналістичного руху, був й педагог Власенко.

Григорій Власенко

Засуджений антирадянщик 

Обвинувальний вирок у справі Власенка був підготовлений 21 травня 1946 року. У ньому, серед іншого, зазначалося, що винним себе освітянин не визнав. Однак слідчим вдалося долучити до справи свідчення проти Власенка понад десятка людей. До суду слідчий мав намір викликати 16 таких свідків. Разом із тим, зазначалося, що "речових доказів по справі немає".

Судив 61-річного бердянського освітянина Воєнний Трибунал Військ НКВС Запорізької області під головуванням майора юстиції Дяченка 29 травня 1946 року. Григорій Власенко дістав 10 років таборів з ураженням в правах на три роки та конфіскацією майна. Оскарження вироку не було.

Справа Власенка була переглянута старшим оперуповноваженим УМВС Запорізької області капітаном Гончаровим 23 лютого 1955 року у порядку нагляду. Гончаров не знайшов підстав для зміни вироку. Сам же Власенко регулярно писав скарги та звернення, повністю спростовував дані слідства, заперечував будь-яку свою антирадянську діяльність. У 1957 році на підставі однієї такої скарги справу знову переглядали, допитували свідків. І знову ж дійшли висновку,  що освітянин був засуджений справедливо.

Реабілітували Григорія Власенка вже у незалежній Україні, 28 лютого 1994 року, посмертно. За даними з Висновку про реабілітацію, освітянин провів в ув’язненні 9 років 7 місяців й 16 днів, з 15 січня 1946-го по 31 серпня 1955 року.

Читайте також

Як Бердянщину "зачищали" від українських націоналістів;

За що директорові Запорізького педінституту "впаяли" 15 років каторги

Як в запорізькій школі Гітлер посунув Сталіна