Архіви КДБ: Що відомо про запорізьких оунівців з Павло-Кічкаса

Матеріали радянської спецслужби проливають світло на діяльність та долі членів доволі потужного підпілля ОУН, які, серед іншого, були залучені до оунівської зв’язкової лінії між Запоріжжям та Дніпром
 

Юрій Щур
Кандидат історичних наук, старший викладач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету
Архіви КДБ: Що відомо про запорізьких оу…

Агентурні матеріали про підпілля Організації українських націоналістів, яке діяло у селищі Павло-Кічкас тодішнього Орджонікідзевського району Запорізької області (тепер – у межах Запоріжжя) під час окупації, надійшли до відділу контррозвідки "СМЕРШ" 6-ї Армії невдовзі після повернення до Запоріжжя радянської влади. Серед активістів місцевої ОУН у них згадувалися Микола Буйненко, Іван Бабак та Михайло Левченко. На підставі цих даних у лютому 1944 року чоловіків заарештували.

Аркуш зі справи

Аркуш зі справи "СМЕРШ" щодо Миколи Буйненка, Івана Бабака та Михайла Левченка   

Під час попереднього слідства чекісти встановили, що організатором ОУН в селищі був Гнат Гребенюк, працівник РАЦСу Нового Запоріжжя. Гребенюк буде заарештований пізніше – у 1947 році на Західній Україні.

Читайте також

Що відомо про Гната Гребенюка, який керував бандерівським підпіллям у Запоріжжі

Про решту заарештованих оунівців з Павло-Кічкаса радянська спецслужба отримала наступні дані. Микола Буйненко на початку окупації працював комендантом ринку Нового Запоріжжя. До підпілля долучився у 1942-му, очолив місцевий провід ОУН. Були також дані, що він керував референтурою Служби безпеки ОУН у Запоріжжі. Активно включившись у діяльність націоналістичного підпілля, Буйненко проводив широку вербувальну роботу. Саме він залучив до ОУН місцевих жителів Михайла Левченка та Івана Малого. Також проводив роботу з членами ОУН та поширював націоналістичну літературу. Серед іншого, є цікаві свідчення про те, як кічкаські оунівці поширювали у Запоріжжі листівки: ставали на задній майданчик трамвая та розкидали, коли він їхав.  

Постанова слідчого СМЕРШ щодо запобіжного заходу Миколі Буйненкові

Постанова слідчого "СМЕРШ" щодо запобіжного заходу Миколі Буйненкові – тримання під вартою (запобіжні заходи обиралися самими слідчими)  

До Михайла Левченка, окрім оунівської діяльності, у радянської спецслужби була "претензія" щодо його перебування у німецькому полоні в 1941 році, куди він потрапив у боях під Миргородом.

Постанова про арешт Михайла Левченка

Постанова про арешт Михайла Левченка

Івану Бабаку також закидали співпрацю з СД (Sicherheinstsdienst –нацистською секретною службою безпеки), якій він надавав інформацію про членів комуністичної партії та радянських активістів.

Бабак із Левченком разом з іншими членами ОУН поширювали агітаційні матеріали й залучали до підпілля нові кадри. Варто також зазначити, що оунівці з Павло-Кічкасу були залучені до зв’язкової лінії між Запоріжжям та Дніпром, яка відповідала за переправлення друкованих видань ОУН до запорізьких підпільників, а потім далі – на периферію.

Секретне повідомлення

Секретне звернення "СМЕРШ" до військового командування щодо викриття в селищі Павло-Кічкас підпілля ОУН, до якого можуть бути причетні Анатолій Пономаренко та Василь Савченко, які служать у лавах Червоної армії. "Смерш" вимагає знайти та затримати чоловіків. Особливо підкреслюється, що Пономаренко не рядовий  

Саме у селищі Павло-Кічкас відбувалися наради запорізьких оунівців, на яких були присутні й члени Обласного проводу ОУН, серед них Богдан Мовчан та Борис Крицан. Останні відповідали за розбудову низових осередків організації, а також курували військовий напрям в діяльності запорізького підпілля. Весною 1943 року Борис та Богдан загинули у бойовому зіткненні з німецькою жандармерією у селі Костянтинівка біля Мелітополя.

Читайте також

Місце зборів ОУН і спірний знімок Василя Вишиваного: Які історичні загадки розгадали запорізькі учні

Природно, діяльність оунівців у Павло-Кічкасі не залишилася непоміченою для німецьких спецслужб. Весною 1943 року їх заарештувало гестапо в рамках широкої антинаціоналістичної кампанії. Зокрема, коменданта ринку Нового Запоріжжя Буйненка німці взяли, підловивши на поширенні листівок на ринку. Затриманих разом з іншими в’язнями-оунівцями з усієї області мали вивезти до нацистських концтаборів. До Дніпра вивозили автотранспортом, звідти – поїздом. У районі тодішнього Дніпродзержинска (Кам’янського) кічкаським оунівцям вдалося розібрати підлогу у вагоні й втекти. Чоловіки повернулися до Павло-Кічкаса, їм вдалося переховуватися від німців до повернення радянською влади, якою вони й були заарештовані.

Судив кічкаських оунівців Військовий Трибунал 6-ї армії. Засідання відбулося 25 березня 1944 року. Микола Буйненко був засуджений до 10 років таборів з ураженням в правах на п’ять років та конфіскацією майна; Михайло Левченко – до восьми років таборів, з ураженням в правах на три роки та конфіскацією; Іван Бабак – до шести років таборів, з ураженням на три роки та конфіскацією грошей, вилучених під час обшуку.

Протокол судового засідання у справі кічкаських оунівців  

Протокол судового засідання у справі кічкаських оунівців  

Наряд на етапування Івана Бабака у Красноярськ

Наряд на етапування Івана Бабака у Красноярськ (Сибір)  

Справа засуджених переглядалася помічником військового прокурора Таврійського військового округу майором юстиції Маловим 16 грудня 1955 року. Малов причин для зміни вироку не знайшов.

Реабілітовані Левченко, Бабак та Буйненко були 29 жовтня 1991 року.

Читайте також

Як судили та чому не реабілітували директора Мелітопольського лікеро-горілчаного заводу

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"