Архіви КДБ: Як запорізькому теслі замах на Сталіна "шили"

Насправді, "провина" 41-річного запорізького будівельника Бориса Мартиненка полягала лише в тому, що під час радянсько-німецької війни він потрапив у полон та опинився в американській зоні окупації. До того ж, мав нещастя ділитися з оточуючими тим, що побачив на чужині. Портал Depo.Запоріжжя за допомогою архівів КДБ дослідив, як "шили" гучну справу ні в чому не винній людині.

Доповідна записка з інформацією про справу-формуляр, відкриту запорізькими держбезпеківцями стосовно теслі тресту "Запоріжбуд" Бориса Мартиненка була направлена начальнику П'ятого управління МДБ СРСР генерал-майору Бизову 20 травня 1952 року. Повідомлялося, що запоріжбудівець походить з Курської області з селян-середняків, позапартійний, з початковою освітою, репатріант з американської зони окупації Німеччини. Справу проти нього відкрили на підставі даних секретних співробітників "Петрова" та "Твардовського". Ті повідомляли, що Мартиненко проводить серед свого оточення "різку антирадянську агітацію, що спрямована на дискредитацію радянського устрою, оббріхує керівників комуністичної партій та радянського уряду", а також висловлює "терористичні наміри".

Зокрема, у грудні 1951 року агент "Петров" доніс, що Мартиненко, перебуваючи у нього на квартирі, висловлював терористичні наміри по відношенню до керівника ВКП(б) й радянського уряду (тобто – Сталіна). Оперативники, звісно ж, вчепилися за це повідомлення. "Петров" був допитаний у якості свідка - під протокол, під час допиту підтвердив своє повідомлення про терористичні вислови Мартиненка.

Миттєво була отримана санкція на арешт теслі, але з'ясувалося, що той встиг звільнитися з роботи та виїхати з Запоріжжя. Агенти, які "відпрацьовували" Мартиненка, повідомили, що тесля мав намір відвідати сестру, що жила у місті Курськ, а потім виїхати на малу батьківщину -в село Василівка Рокитнянського району Курської області. Співробітники запорізького МДБ інформували своїх колег із Курська про необхідність затримання Мартиненка, щойно він там з'явиться.

Затримали Мартиненка в рідному селі у лютому 1952 року та етапували до внутрішньої тюрми УМДБ Запорізької області. Під час слідства чоловік підтвердив, що під час німецько-радянської війни потрапив до німецького полону, утримувався в таборі у місті Ессен, пізніше зайнятому американськими військами, у листопаді 1945 року по репатріації у складі 83 окремого робітничого батальйону прибув до Запоріжжя.

Згідно з протоколом допиту Мартиненко визнав, що проводив антирадянську агітацію, що була направлена на дискредитацію радянського уряду, серед робітників у Запоріжжі. Однак зрозуміло, що під таке визначення в протоколі МДБ могли потрапити будь-які оповіді про побут у Західній Європі у порівнянні із радянськими реаліями. Висловлювання ж терористичних намірів проти радянського та партійного керівництва, що нібито пролунали 2 грудня 1951 року на квартирі у "Петрова", Мартиненко категорично заперечував.

До розробки репатріанта підключили камерних агентів "Р" та "Т". Ті звітували, що "антирадянську агітацію" той веде і в камері, однак терористичних висловів від нього не чули.

Тоді оперативники влаштували очну ставку між Мартиненком і своїм агентом "Петровим", який і свідчив про терористичні наміри того. Ставка відбулася 8 квітня 1952 року і сподівань МДБ не виправдала. Мартиненко не лише не підтвердив свідчення агента, а й заперечував сам факт відвідування квартири "Петрова" у грудні 1951 року. У свою чергу, камерні "квочки", зокрема, агент "Р" повідомляли, що після очної ставки Мартиненко у камері на чому світ стоїть лаяв "Петрова" та звинувачував його у брехливості свідчень. Казав, що взагалі ніколи не ходив до нього.

Оскільки запідозрити теслю з начальною освітою в тому, що він розкрив камерних агентів та вводив їх в оману, чекісти не могли, а інших свідчень, крім доносу "Петрова" в них не було, від гучної справи про підготовку вбивства Сталіна довелося відмовитися. Однак Мартиненка все одно запроторили до таборів за "найпопулярнішою" у ті часи 58-ю статтею - за антирадянську діяльність.