Архіви КДБ: Як на Запоріжжі "сіоністську змову" викривали

Про антисемітизм, який був частиною офіційної ідеології у нацистській Німеччині, відомо всім. Так само, як і про наслідки, до яких він призвів, зокрема, кількість жертв "остаточного вирішення єврейського питання". Разом із тим, досі лишається чимало тих, хто не згадує або не хоче згадувати про рівень антисемітизму у СРСР. А він був надзвичайно високим - від побутового до "одержавленого", коли переслідування євреїв санкціонувалося на найвищому рівні. Особливо такі процеси активізувалися після створення 1948 року держави Ізраїль, яка не забажала входити до радянської "сім'ї народів", віддавши перевагу балансуванню між "сильними світу цього".

Зрозуміло, що Запорізька область не була оригінальною в плані переслідування євреїв, адже найбільше уніфікованим у СРСР був саме репресивно-каральний апарат.

Один з епізодів цієї боротьби з власним народом певної національності зберігся у доповідній Міністерству держбезпеки УРСР від 14 червня 1950 року. У ній йдеться про стан розробки агентурної справи "Ізраїльці", яку реалізовувало Управління МДБ Запорізької області.

Справу було заведено на групу "єврейських націоналістів" - вихідців з Польщі. Дехто з цих людей у минулому вже мав досвід спілкування з НКВС, їх звинувачували у належності до сіоністських організацій та шпигунстві. По справі проходили жителі Мелітополя Самуїл Ізраїльський, Аншель Гольдберг, Двойся Гусс, Михайло Вайнріб та його дружина Раїса Орловська, Ізраїль Блат, а також житель Запоріжжя Йосип Цидербаум.

На кожного фігуранта агентурної справи були свої "зачіпні" дані, які могли б пояснити чи конкретизувати поведінку людини. Зокрема, Ізраїльський до 1930 року жив у Німеччині, в місті Франкфурт-на-Майні, куди потрапив з Росії як військовополонений під час Першої світової війни. Мав там власну крамницю. У 1930 році повернувся до СРСР, за визначенням МДБ "при сумнівних обставинах", без сім'ї, нібито з візою від радянського консула у Німеччині. Спершу жив у Ленінграді, де, за даними МДБ, встановив зв'язки з американською благодійною організацією АРА (American Relief Administration - Американська адміністрація допомоги, добродійницька організація під керівництвом міністра торгівлі Герберта Гувера, що надавала допомогу європейським країнам, які потерпіли під час першої світової війни - Ред.), від якої отримував матеріальну допомогу.

У 1932 році Ізраїльський переїхав до Білорусі, де намагався нелегально перейти кордон з Польщею, але невдало. Був затриманий ти засуджений до одного року таборів. З 1933 по 1937 роки жив у кримському місті Саки, де працював головою ревізійної комісії у єврейському колгоспі, продовжуючи підтримувати зв'язки з уповноваженим представником АРА - американським євреєм Зайчиком, від якого отримував значні суми грошей для потреб колгоспу. Одночасно у ті роки отримував посилки та гроші від дружини, яка і далі жила у Німеччині.

У 1937 році Ізраїльський був заарештований Сакським райвідділом НКВС як учасник "контрреволюційної шпигунської організації", але у 1939 році був звільнений за недостатньої кількості зібраних проти нього доказів.

Брат та дочка Ізраїльського з чоловіком жили у Америці. Ще один брат – у Палестині. За агентурними даними, чоловік дочки Альфред Чорних у Франкфурті був керівником сіоністської організації "Акоба".

Ще один фігурант справи Аншель Гольдберг у 1923 році нелегально перейшов кордон з Польщі до СРСР та осів у Києві. У 1937 році був заарештований НКВС і засуджений до 10 років таборів. Після звільнення у 1947 році приїхав до Мелітополя. Агентурна характеризувало його як досить обережного, що усі розмови намагається вести сам на сам, розуміючи що перебуває під наглядом органів МДБ. Разом із тим, агенти радянської спецслужбит "Каце" та "Янко" доповідали, що Гольдберг цікавиться об'єктами промислового й дорожнього будівництва та умовами праці на них.

У Москві проживали дружина та діти Гольдберга. У листуванні з ними він також проявляв обережність, певно розуміючи, що поняття таємниці листування у СРСР немає апріорі. Відповідно, послугами пошти не користувався, а передавав листи через знайомих.

Двойся Гусс до СРСР приїхала з чоловіком з Польщі у 1939 році. Вже у 1941 році обох заарештували співробітники НКДБ. Чоловіка розстріляли, Двойся ж отримала 10 років таборів. Достроково була звільнена 1947 року. Агентурою характеризувалася як антирадянські налаштована (і дійсно, чого б це вона?). Мала родичів у американській зоні окупації Австрії й, за будь яку ціну, мала намір виїхати за кордон.

Михайло Вайнріб до 1939 року жив у Польщі. Там та у Палестині проживали його та дружинині родичі. Орловська під час окупації проживала у Бердянську, заарештовувалася поліцією. У 1942 році була відправлена на роботи до Німеччини, звідки повернулася у 1945 році по репатріації. За даними агентури, Вайнріб та Орловська, нібито на той час вже отримали виклик на виїзд до Польщі.

Йосип Цидербаум у 1939 році прийняв радянське громадянство. З початком німецько-радянської війни був мобілізований до Трудармії для будівництва оборонних споруд у Луганській області. У 1942 році дезертирував, але був затриманий і разом з іншими в'язнями направлений до Майкопа, де потрапив до німців. Був у таборах військовополонених в Армавірі та Нікополі. У 1943 році вивезений до табору військовополонених у місті Любек у Німеччині. Після звільнення у 1945 році виїхав до Мелітополя, звідки 1948 року переїхав до Запоріжжя.

Фігурантам справи закидався тісний зв'язок між ними, спільне прослуховування передач радіостанцій "Голос Америки", "Голос Ізраїлю" та "Бі-Бі-Сі", поширення проамериканської пропаганди, негативні висловлювання на адресу СРСР та його правителів, наміри виїхати за кордон.

"Ізраїльці" перебували під пильним наглядом агентури МДБ, яка регулярно повідомляла про їхні збори на квартирах (почергово один у одного), обговорення єврейського питання в СРСР, вихваляння свого життя за кордоном, критику на адресу радянського керівництва тощо. Окрім того, агенти повідомляли, що фігуранти справи розширюють зв'язки серед євреїв та активізують свою "антирадянську діяльність".

У відповідь на доповідну записку Запорізького УМДБ Київ дав вказівку негласно документувати діяльність об'єктів розробки з метою арешту. Даних про подальшу долю фігурантів справи "Ізраїльці" знайти не вдалося.

Раніше портал Depo.Запоріжжя розповідав, як КДБ закривав рота кримським татарам, що мешкали на території Запорізької області, та як тутешні кримські татари 30-річчя депортації "зустрічали".