Архіви КДБ: Як знущалися з компартії та колгоспів на Запоріжжі

Портал Depo.Запоріжжя продовжує досліджувати острівки непокори радянському режиму, що існували на території міста та області за часів СРСР. Усі відповідні факти ретельно збирали і розслідували співробітники радянських спецслужб. Завдяки їхнім архівам ми маємо змогу дізнатися про свідомий або напівсвідомий опір запоріжців. Цього разу занурюємося в документи МДБ 1950-х років.

До дня жовтневого перевороту

Неприємний подаруночок підготували МДБ до річниці жовтневого перевороту (який в СРСП іменували "Великою жовтневою революцією") невідомі мешканці Запоріжжя. 5 листопада 1953 року на Південному шосе в Орджонікідзевському районі Запоріжжя були пошкоджені вісім щитів із закликами ЦК КПРС. Щити були виготовлені з толі (тонкого листового заліза) і пошкоджені ударами ніг. Чи знайшли співробітники запорізького МДБ тих, хто це зробив, невідомо.

Уже за місяць - 10 грудня 1953 року - о 8:30 ранку в різних районах Запоріжжя було виявлено шість листівок антирадянського змісту. Листівки були написані на аркушах з учнівського зошиту олівцем друкованими літерами. Містили вони заклики до ліквідації колгоспів. Згадок про те, чи знайдені були їхні автори, немає.

Антирадянські настрої на селі

Антирадянські листівки нерідко виявляли в селах Запорізької області. Ось лише кілька прикладів.

У селі Дніпровка Кам'янсько-Дніпровського району 1 грудня 1952 року о 8 годині ранку сільський голова С.Половков знайшов біля будівлі сільради дві таких листівки. Вони місти погрози на адресу сільських активістів.

У тому ж селі 7 лютого 1953 року на подвір'ї одного з колгоспників була знайдена антирадянська листівка з українським текстом, на ¼ аркуша з учнівського зошита. Заклики, що містили листівки, охарактеризовані в матеріалах МДБ як терористичні. Більше того, про листівку одразу ж було повідомлено секретарю ЦК КПУ А. Мельникову. Органи МДБ розпочали розшук авторів.

У селі Охримівка Якимівського району 11 січня 1953 року о 10 годині ранку дільничний уповноважений міліції виявив три антирадянські листівки. Вони висіли на телеграфних стовпах. Текст був написаний чорнилом на білому папері від руки друкованими літерами, був і підпис - "ЦК ПТР" (що означає абревіатура, невідомо).

Десять років таборів за одну листівку

Навесні 1952 року до Великобілозерського райвідділу МДБ місцевий мешканець на прізвище Чмирь притягнув солдатський речовий мішок. За його словами, мішок знайшов у лісосмузі неподалік від райцентру, там же бачив невідомого чоловіка, який рухався у напрямку Великої Білозерки. Прикмети невідомого Чмирь описав. У мішку серед інших речей співробітники МДБ знайшли листівки – звернення до українських селян вести боротьбу з радянською владою.

Невдовзі чоловік без документів, схожий на того, що описав Чмирь, був затриманий у Великій Білозерці. Він представився Олександром Нічаєвим, уродженцем Омська. Коли Нічаєв перебував у райвідділі міліції, то написав записку і намагався через інших передати жителю села Благовіщенка Кам'янсько-Дніпровського району Миколі Коверніку. У записці повідомляв про своє затримання та попереджував про дотримання обережності.

Особу Нічаєва перевірили та встановили, що він вдає себе за іншого. Насправді затриманого звали Олександр Шпонько, він був уродженцем села Благовіщенка Кам'янсько-Дніпровського району. Його батька Костянтина у 1939 році вбили селяни, вчинивши самосуд за вкрадену там рибу, брат Павло станом на 1952 рік відбував покарання "за зраду Батьківщини". Сам Олександр обвинувачувався у дезертирстві з Радянської армії.

На допиті чоловік дав свідчення, що, перебуваючи на службі у військовій частині, що дислокувалася у місті Лібава (Лієпая, Латвія), у березні 1952 року отримав короткотривалу відпустку та поїхав до матері й сестри, які проживали у Благовіщенці. Відпочиваючи, потоваришував з односельцем Коверніком. Саме він, за словами Олександра, підштовхував його до дезертирства, а також "антирадянських дій". Олександр свідчив, що під впливом товариша виготовив злощасну листівку, текст якої був відредагований Коверніком.

Миколу Коверніка також арештували. В очах МДБ він мав біографію "класичного зрадника". Його батько Іван під час німецької окупації працював завідуючим Кам'янським відділенням "Заготхудоби", допомагав німцям у боротьбі проти радянського й партійного активу. Втік з родиною, зокрема, і Миколою, до Німеччини перед наступом радянських військ 1943-го. Повернулася родина на Запоріжжя 1945 року по репатріації. У грудні 1945 року голова сім'ї був заарештований та засуджений до 10 років таборів з обмеженням в правах на три роки та конфіскацією майна.

Майже там сама доля спіткала й авторів однієї єдиної листівки Олександра Шпанька і Миколу Коверніка: 12 серпня 1952 року за вироком Воєнного Трибуналу Таврійського військового округу їх було засудженодо 10 років таборів.

Як дружина голови радгоспу чоловіка рятувала

Розповідь про антирадянські прояви 1950 років була б неповною без одного доволі курйозного випадку, що стався наприкінці липня 1952 року у селі Куприянівка тодішнього Комишуватського району (тепер Вільнянського - Авт.).

На стіні будинку голови колгоспу імені Молотова С. Стрюкова тоді була виявлена анонімна листівка з погрозами на його адресу. Невідомий автор згадував у тексті колишнього голову Куприянівської сільської ради Бабича, якого було вбито навесні 1948 року. У листівці натякалося, що така доля може спіткати і Стрюкова.

На місце події терміново була відряджена оперативна група обласного Управління МДБ, яка невдовзі встановила, що автором антирадянської листівки була… дружина голови радгоспу Ольга. Аналіз зразків почерку це також доводив.

На допиті Стрюкова зізналася, що виготовила листівку і вночі прикріпила її на стіну будинку. Свій дивний вчинок мотивувала тим, що хвилювалася за життя чоловіка, який проводив рішучу боротьбу "з розкрадачами колгоспної власності й порушниками Статуту сільгоспобщини". Мовляв, пам'ятала про те, що сталося чотири роки тому з Бабичем, і намагалася таким чином добитися переведення чоловіка у інший колгосп. Варто зазначити, що у колгоспі імені Молотова Стрюков був "новеньким". Його було переведено сюди з Василівського району у квітні 1952 року за рішенням обласного комітету КП(б) та за рекомендацією партійних органів обрано головою колгоспу. Ольга Стрюкова свідчила, що останньою краплею, яка підштовхнула її до виготовлення листівки, стало затримання її чоловіком в ніч на 28 липня Олександра Дробота та Василя Форменка. Голова радгоспу запідозрив їх у крадіжці колгоспного зерна. Чоловіки були доставлені до Комишуватського райвідділу міліції. Стрюкова казала, що, зокрема, побоювалася їхньої помсти.

Чи справді жінка переймалася безпекою чоловіка, чи намагалася знайти для нього "тепліше" місце, чи діяла з якихось інших міркувань, архіви МДБ замовчують. Невідомо також, чи покарали Ольгу Стрюкову за погрози власному чоловікові.

У будь-якому випадку, ця подія була курйозним виключенням із значного масиву фактів насправді антирадянських проявів. Тим більше, що хоча і непрямо, вона також підтверджувала, що радянським активістам доводилося тремтіти за власну шкуру.