Архіви КДБ: Де шукати згадки про українське націоналістичне підпілля на Запоріжжі

Одним з потужних джерел інформації про історію національно-визвольного руху на Запоріжжі під час німецько-радянської війни є фонд Р. 5747 (Опис 3) Державного архіву Запорізької області.

Фонд складається із карних справ на уродженців та жителів регіону, які були репресовані органами ВУЧК-НКВС-КДБ, справи яких розглядалися позасудовими органами ("трійками ", особливими нарадами тощо), але з часом реабілітовані.

Усі ці справи були передані до фонду із Архіву УСБУ у Запорізькій області. Умовно їх можна розподілити на кілька тематичних груп: репресії 20-30-х років, боротьба проти учасників національно-визвольного руху, справи на виселення членів родин "зрадників Батьківщини" та післявоєнні репресії, де переважають колаборанти та фольксдойчі, тобто представники німецької меншини на Запоріжжі.

У другій групі - карні справи учасників національно-визвольної боротьби, а саме - членів ОУН, яку очолював Степан Бандера. Її осередки були створені у Запорізькій області впродовж осені-зими 1941 року. Тут є справи, що стосуються мешканців міста Запоріжжя, а також - Мелітопольського, Михайлівського та Оріхівського районів. Фігуранти цих справ - рядові члени ОУН, а також звичайні симпатики націоналістичного руху, які не перебували у лавах організації і не могли знати усіх аспектів діяльності підпілля.

Більше того, протоколи допитів яскраво свідчать, що самі слідчі часто спершу не уявляли, з чим мають справу. Так, у первинних записах свідчень заарештованих, зустрічаємо такі "назви" ОУН: Спілка Визволення України (Михайлівка) та Націонал-Соціалістична партія України (Оріхів). Виникла ця плутанина можливо через те, що перші допити проводили у районних центрах області, а тамтешні енкаведісти до того не чули про українське підпілля. Автентичні визначення зазвичай з'являлися у справах, коли ті потрапляли до Запоріжжя, вірогідно слідчих обласного управління навчали історії українського підпілля, тому вони вже не плуталися у назвах.

Серед інших найбільш інформативною є справа оунівця Сергія Гармаша, який під час німецької окупації мешкав у селі Семенівка Мелітопольського району.

Гармаш був особисто знайомий із кількома членами Мелітопольського окружного і міського проводів ОУН. Сам Гармаш, звичайно, заперечував будь-які зв'язки із підпіллям. Але до його справи долучено копії протоколів допитів із свідченнями інших рядових членів місцевої ОУН та одного із учасників похідної групи Івана Молодія. Із цих матеріалів можемо дізнатися про Мелітопольське націоналістичне підпілля, й також про те, як діяли оунівські осередки у Запоріжжі, Михайлівці та Василівці.

Серед документів третьої групи відзначимо "Облікові справи на сім'ї зрадників Батьківщини", серед яких зустрічаємо і родини членів ОУН. Такі справи є щодо мешканців Токмацького, Василівського та Чернігівського районів. До кожної такої справи додавалася копія судового вироку члену сім'ї, що був учасником ОУН. На підставі таких вироків сім'ї засуджених виселяли із рідних місць, найчастіше – до Сибіру, або Казахстану. Варто зауважити, що, крім копії вироку, інших матеріалів, які б підтверджували участь засуджених в оуновському підпіллі, саме у цих справах немає. Тож можна виключати, що в даних випадках слідчі просто фабрикували обвинувачення.

Саме тому до цієї інформації треба підходити вкрай обережно. Оптимальним є перевірка даних, що містяться у справах, за допомогою інших джерел. Хоча зазвичай це важко робити через недостатню інформаційну базу з історії діяльності Організації Українських Націоналістів у Запорізькій області.