Архіви КДБ: Навіщо у Запоріжжі "чекісти" мітили фотопапір і перевіряли жителів 50 тисяч будинків

Помітити увесь фотопапір, що його продавали в магазинах, перевірити жителів будинків із "підозрілою" підлогою, прочитати тисячі студентських курсових – це була лише частина роботи, яку провів КДБ в Запоріжжі на початку 1980-х, аби знайти одного єдиного автора анонімних листівок

Архіви КДБ: Навіщо у Запоріжжі "чекісти"…

Портал Depo.Запоріжжя неодноразово розповідав про те, з якою наполегливістю, ретельністю, а іноді й винахідливістю радянська спецслужба розшукувала авторів та розповсюджувачів антирадянських листівок. Не мало значення, чи були вони написані дитячими почерками на аркушах із зошитів чи надруковані – інакомислення треба було знайти і викоренити. Однак, навіть на цьому тлі розпочаті у Запоріжжі в 1980 році пошуки чергового анонімного автора вражають масштабністю операції.

Отже, перші саморобні листівки аноніма, який у найближчі три роки завдасть чимало клопоту запорізьким нишпоркам, з’явилися в обласному центрі 19 листопада 1980-го. Тоді "чекістам" ще здавалася: автор скоро буде знайдений і "відповість за усією суворістю закону". Але невстановлений антирадянщик протягом 1981-1982 років ще 16 разів поширював листівки. У чималій кількості їх знаходили  у чотирьох районах Запоріжжя. Виготовлялися листівки фотоспособом, разом із ними розповсюджувач поширював і негативи, з яких вони друкувалися.

Процес виготовлення фотолистівок був дуже простим: на аркуш плакатним пером друкованими літерами наносився текст, потім фотографувався й розмножувався на фотопапері у домашніх умовах (фотолюбителям доби СРСР цей спосіб добре відомий, автор цієї статті таким саме чином із батьком робив фотографії до сімейного альбому).

Невідомий запорізький антирадянщик запаковував готові листівки разом з негативами у щільну плівку й розкидав на вулицях, у дворах, крамницях та інших людних місцях. Кілька разів листівки були кинуті у Дніпро, перед цим запаковані у поліхлорвінілову трубку – зручний та більш-менш доступний ізоляційний матеріал, трубка запаювалася з обох боків.

Попри усі зусилля КДБістів, розшуки поширювача листівок лишалися безрезультатними. За аналізом тексту послань у КДБ ідентифікували анонімного автора наступним чином: чоловік, росіянин, який давно проживає в Україні, або ж українець, з освітою не нижче середньої, який має фотоапаратуру та вміє нею користуватися, також вміє писати креслярським шрифтом і має навички оформлювача. Зміст листівок дозволяв казати про те, що їхній автор слухає закордонні "голоси" – радіопередачі закордонних станцій, які вели трансляцію на країни соціалістичного табору, та невдоволений своїми житловими умовами.

Інформація, яка б дозволила вийти на слід антирадянщика, збиралася по крихтах. Співробітникам КДБ вдалося з’ясувати, на якій саме апаратурі були виготовлені листівки, а в самих фотознімках виокремити важливі деталі: вигляд підлоги, взуття, меблів, відбитки газет, на яких сушилися фотографії тощо. Зваживши на те, що текст листівок нагадував інформацію радіопередач російської емігрантської організації Народно-трудовий союз, "чекісти"  перевірили 29 жителів Запоріжжя, кому НТС з закордону надсилав матеріали. Більше того, була проведена перевірка 30 тисяч почерків запоріжців, які листувалися з закордонними адресатами або ж намагалися встановити такі зв’язки. Серед цього масиву для подальшої перевірки були відібрані чотири людини.

Також було здійснено перевірку 1812 передплатників газет, назви яких відтискувалися на фотографіях. З них ретельніше – 397 осіб. Крім того, слідчі встановили, що у Запоріжжі є 50 тисяч будинків з такою саме дерев’яною підлогою, яка відбилася на кількох фотографіях листівок. Усіх (!) жителів цих будинків також перевірили, серед них вівся розшук поширювача матеріалів.

Через те, що агітаційні матеріали часто поширювалися у студмістечках, відпрацьовувалася версія про поширювача-студента. Лише у машинобудівному інституті (нині Національний університет "Запорізька політехніка") було проглянуто почерки у 8800 курсових робіт й 7900 особових справ студентів. Студенти чоловічої статі, окрім того, перевірялися через військкомати, де мали написати одну з анкет друкованими літерами.

Звичайно ж, перевірялися усі, хто мав хоча б найменший стосунок до фотосправи. В першу чергу – фотокореспонденти запорізьких ЗМІ, професійні фотографи та більш менш відомі аматори, учні та викладачі ПТУ, які використовували фототехніку, тощо. Для того, аби переконатися, що анонімний поширювач листівок проживає у Запоріжжі, спецлабораторія КДБ навіть помітила увесь фотопапір, який надходив на продаж до Запоріжжя. У нових агітматеріалах ці мітки були, що свідчило про проживання антирадянщика саме в обласному центрі.

Успіх запорізькі КДБісти здобули у 1983 році, коли серед масиву рукописних документів, що постійно перевірялися, були виявлені два приватні листи з Риги від такого собі Валерія Остренка – колишнього жителя Запоріжжя (який виїхав із міста 1982-го року), працівника конструкторського бюро. Риси почерку та інші ознаки в листах були дуже подібні до тих, що у листівках. Чекісти одразу перевірили колишнє запорізьке помешкання Остренка – підлога там відповідала тій, що на фотографіях.

Подальше було справою техніки. КДБісти із Запоріжжя виїхали до Риги. Встановили місцеперебування Остренка й пересвідчилися у наявності у нього фотоапаратури. Роздобули його відбитки пальців та порівняли із тими, що були на деяких фотолистівках. Усе співпало, і 5 вересня 1983 року була порушена карна справа за частиною 1 статті 62 КК УРСР (антирадянська агітація та пропаганда). Заарештували Остренка 7 вересня.

Під час обшуків у колишнього запоріжця вилучили чимало речових доказів, однак, жодної листівки чи заготовки. Через це додалося роботи у працівників спеціальної лабораторії КДБ. Вони зіставляли різні показники й таки довели, що антирадянські матеріали були виготовлені з використанням фототехніки та приладдя Остренка. Чоловік зрештою і сам дав свідчення щодо виготовлення ним листівок, а також показав, як відбувся увесь процес виготовлення й пакування агітаційних матеріалів.

У суді Остренко розкаявся. Попри це, був засуджений до тривалого терміну ув’язнення. За деякими даними, станом на початок "перебудови", у 1985 році, перебував в одному з пермських таборів РФ.  

Читайте також

Як запорізьких дошкільнят отруїли сметаною, а радянський прапор "втопили" у квасі

Як із Запорізької АЕС витікали радіація та інформація

Про що запоріжцям не можна було згадувати в листах 1974 року

"Перебігайте кордони!": "Інше" Запоріжжя в архівах КДБ 1960-х років

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Запоріжжя.Depo

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"