Аджика для бійців, варення з румбамбару, чіпси "в маринаді": Чим багатий запорізький фестиваль консервації

Всеукраїнський фестиваль консервації відкрився у Запоріжжі. На два вихідні на ярмаркову перетворилася площа Маяковського. У кількох десятках яток місцеві виробники та гості пропонують скуштувати та придбати свої смачні вироби. Це не лише звичні "закатки", хоча їх теж чимало. Існують різноманітні способи консервації продуктів, і чи не всі представлені на ярмарку: сушені, в’ялені, мариновані, перетворені на пастилу, зефір тощо фрукти й овочі, а ще – сири, ковбаси, навіть домашня локшина.

Фестиваль консервації – "фішка" Запоріжжя. Відбувається він сьомий рік поспіль. За словами засновниці Наталі Бабенко, кожний був не схожим на попередній, незмінним лишається тільки його "коріння". "Це патріотизм, любов до України, до Запоріжжя, майстерність, творчість, родинні цінності", – каже Бабенко.

Засновниця фестивалю Наталя Бабенко

Карантин та відсутність стороннього фінансування (перші фестивалі відбувалися за грантові кошти) дещо зупинили розвиток фестивалю "по горизонталі": другий рік поспіль тут не надто багато новачків. Учасники це вже, скоріше, сталий колектив захоплених людей. Вони ж і фінансують захід, роблячи оргвнески. Але "по вертикалі" фест, безумовно, розвивається, адже зростає майстерність "консерваторів". "Розвивається кожен із наших учасників. Якщо взяти тих, хто з нами починав, то є величезна різниця між тим, що вони робили тоді, і що роблять зараз", – розповідає Бабенко.

У запорізького фестивалю навіть з’явилися послідовники. "У Тернополі проходив осінній фестиваль-ярмарок, ми взяли приклад з Запоріжжя і провели в його рамках конкурс консервації для тернопільських ґаздинь", – розповідає гостя з Тернополя Ольга Навроцька.

Подружжя Навроцьких – Роман і Ольга – представники компанії "Фрутар – домашня консервація". Вони єдині в Україні, хто спеціалізується на варінні з румбамбару, так на Тернопільщині називають ревінь. "Ми єдині в Україні, хто варення робить із румбамбару. Так у нас називають ревінь. Маємо поєднання: ревінь з апельсином, ревінь із ківі тощо. Ревінь зараз набуває популярності, наші фермери їм займаються, ми миємо з ними контракти. Є два сорти ревеню, зелений і рожевий. Цього року – рожевий, він гарно поєднується з різними фруктами", – розповідає Роман.

Гості з Тернополя Роман і Ольга Навроцькі

У Запорізькому фестивалі Навроцькі беруть участь утретє. З новинок, окрім варіацій із румбамбаром, – груша з цитриною та мигдалем.

Для тернопільців фестиваль насамперед можливість розширити коло поціновувачів їхньої продукції. "Ми себе показуємо людям, нам приємно, що у нас потім  замовляють у соцмережах. Чи підходять і кажуть: "А дайте нам аґрус з цитриною і горіхом, а дайте нам ківі з цукатами й коньяком, бо ми у вас купляли і нам сподобалося". Це важливо", – каже Роман.

Ангеліна Синя

Заради того, аби "людям було смачно" бере участь у фестивалі запорізька майстриня Ангеліна Синя. Три року тому жінка була звичайною відвідувачкою фестивалю і він, без перебільшення, змінив її життя. Ангеліна спробувала тут апельсинові чіпси і після цього відкрила для себе величезний простір для творчості у сушінні фруктів, ягід і навіть овочів.

На фестивалі, Ангеліна тепер вже як учасниця, презентує різноманітні пастилу та фруктові й овочеві чіпси. Усе натуральне. Якщо треба підсолодити пастилу, додає в неї мед, але тоді сушить при температурі не вище за 40 градусів, аби збереглися корисні якості меду.

Серед чіпсів – малина, вишня, кавун, цитрусові. Є оригінальні чіпси з томатів. Особливо ж господиня пишається власним рецептом чіпсів "Слива в маринаді". Сушена слива на смак, дійсно, немов маринована завдяки солі і прянощам.  

Свої вироби Ангеліна продає виключно на ярмарках. Виготовлення пастили і фруктових чіпсів для майстрині поки лише хобі. Ангеліна має плани продавати вироби онлайн, якщо вистачить наполегливості на просування у соцмережах і пошук своїх покупців.

"Солодке життя" Ірини Калебанової

А ось "Солодке життя" – зефір з фруктів та ягід власного саду – Ірини Калебанової свою цільову групу вже знайшло і саме завдяки фестивалю консервації. "Крафтові продукти достатньо дорогі. Коли я тільки починала продавати, у мене питали: "Це ціна за кілограм?", коли казала, що за штуку, одразу йшли. Це був не той покупець, не те середовище. Після першої участі у фестивалі, безлічі відгуків, я відчула крала за спиною. З іншого боку, зворотній зв'язок не дає "вдягати корону". Фестиваль, безумно, став поштовхом для розвитку. Нас почали запрошувати в інші міста, ми вже побували в Дніпрі, Кам’янському", – каже Ірина.    

"Солодке життя" продає 30 найменувань зефіру, поки лише онлайн, але у найближчих планах Ірини – відкриття відділу в одному запорізьких магазинів.

Наталя й Ярослав Мотричі

Спілкуванням з однодумцями та відгуками покупців важливий фестиваль для подружжя Наталі й Ярослава Мотричів, яке презентує авторські ковбаси та балики. Усе виготовлено з домашнього м’яса за власними рецептами Наталі – кухаря за фахом. В асортименті – ексклюзивні сиров’ялені ковбаси з в’яленою грушею, в’яленою вишнею, в’яленими томатами, білими грибами тощо. А ще – фірмова "Дрогобицька", адже подружжя родом з Дрогобича. "Третій раз беремо участь у фестивалі, він найулюбленіший, наш ріднесенький. Дає нам дуже багато радості від спілкування з поціновувачами, нашої продукції, друзями-виробниками. Це важливо, особливо під час пандемії", – каже Наталя.

Христина Черномаз із продукцією "Спаської органічної ферми Ліхтенфельд"

Ятка мелітопольців Христини Черномаз та Володимира Минка привертає увагу, насамперед, локшиною. Мелітопольці продають ще шість видів крафтового сиру, але різноманітних сирів на фестивалі чимало, а от локшина тільки тут – на прилавку під банером "Спаська органічна ферма Ліхтенфельд". "Вона така, яку робили наші бабусі. На 10 кілограмів хлібопекарської муки йде 40 домашніх яєць. Трошки води і куркуми – все. Більше там нічого немає. Вона не розварюється, тримає форму" – розповідає Христина.

Деяка локшина жовтенька, деяка – брунатного кольору. Остання – цільнозернова, з муки першого помелу. За словами Христини, найкорисніша.

Органічна ферма у Спаському існує два роки і стільки ж бере  участь у фестивалі. Для цих виробників також, насамперед, важно не стільки продати, скільки заявити про себе та отримати зворотній зв'язок.       

За словами засновниці фестивалю Наталі Бабенко, це в ньому головне. "Продемонструвати свої вміння, познайомитися, порівняти свій досвід, зрозуміти, наскільки гарно ти робиш. Нічого не може розвиватися, коли людина не виходе зі своїм доробком", – пояснює Наталя.

Нікуди за сім років не поділася й головна складова фестивалю – соціальна. Захід виріс із волонтерського руху допомоги військовим. Смаколики з цього фестивалю теж поїдуть на передову. Серед них – аджика, яку варили на ньому просто неба.

Аджика для бійців

Фермери Ольга та Костянтин Панасюки роблять аджику для військових із початку російсько-української війни. За приблизними підрахунками передали на фронт десь тонну. Костянтин каже, що мало, хотілося б по тонні кожного року передавати.

Об’єднавшись з ініціативою "Волонтерські вареники", фермери на ярмарку влаштовували майстер-клас для усіх охочих з виготовлення аджики. Те, що приготували – передадуть захисникам.

Смаколики для військових упродовж двох днів фестивалю збирає його організаційний комітет. "Важко сказати, скільки назбираємо, але все відправимо на передову, у нас багато друзів серед волонтерів. Питання харчування військових зараз вже розв’язане, але це не про харчування як таке, це інше – це турбота. Ми дбаємо про хлопців, які стоять за нас. Це надважливо", – каже Бабенко.

Фестиваль на площі Маяковського триватиме до вечора. Окрім консервації тут продають різноманітні вироби народних майстрів, а публіку розважають артисти.  

Читайте також:

Невичерпані стратегічні запаси: Як запоріжці консервують для фронту і тилу