Рік по трагедії в Запоріжжі: Чи просунулася справа про смертельну пожежу у ковідній реанімації

Рік тому,  пізно ввечері 3 лютого 2021 року, у Запорізькій інфекційній лікарні сталась страшна трагедія – в одному з боксів реанімації, де лікували хворих на COVID-19, спалахнула пожежа, яка забрала життя трьох пацієнтів і 26-річної лікарки-анестезіологині Ольги Гліви. Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 270 Кримінального кодексу України – порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що призвело до загибелі людей, і ч. 2 ст. 272 КПК України – порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людей.

Одразу після пожежі усі – від президента до міністра внутрішніх справ — висловлювали рішучість провести розслідування якомога скоріш, але після швидкого "призначення" підозрюваного галас навколо справи швидко затих і лише за рік, у лютому 2022 року, справа нарешті потрапить до суду.

Журналісти Depo.Запоріжжя зібрали усе, що відомо на сьогодні у справі.

Перші дні після пожежі

Наступного ж дня після пожежі у Запоріжжя вилетів тодішній міністр охорони здоров'я Максим Степанов для встановлення причин трагедії. Тоді він наголошував на тому, що причини пожежі необхідно встановити якомога оперативніше, аби попередити подібні трагедії в інших містах і лікарнях. Після цього по всій країні почалися перевірки усіх медзакладів, де є кисневі магістралі.

Тодішній головлікар запорізької "інфекційки" Володимир Шинкаренко під час засідання обласної регіональної комісії з питань техніки безпеки та надзвичайних ситуацій заявив, що причиною пожежі могло стати загоряння медичного обладнання, зокрема, апарату ШВЛ. І взагалі називав пожежу не інакше як "нещасним випадком". При тому, що у лікарні були сучасні швейцарські апарати, і вірогідність того, що подібний апарат може спалахнути сам по собі, – вкрай низька. Водночас Степанов під час брифінгу біля лікарні наголосив, що обладнання, яке стояло безпосередньо в цьому боксі, було достатньо нове, а саму кисневу магістраль проклали лише у квітні.

За день, 5 лютого, у місті оголосили день жалоби. В той же день в запорізькому Театрі юного глядача прощалися з Ольгою Глівою. В цей же день прокуратура оголосила про підозру завгоспу лікарні Ігорю Носову. Спочатку його взяли під нічний домашній арешт та відсторонили від посади. Але, коли термін запобіжного заходу скінчився, продовжувати арешт суд не став, і на посаді Носов через той таки суд поновився.

Підозрювані і затримані

Сам же Носов в інтерв'ю журналістам "Суспільного", які випустили розслідування причин пожежі, заявив, що жодного відношення до реанімаційних боксів не мав: "Я в ці бокси не заходив. І мої співробітники, які чергували, теж не заходили. Це не моя компетенція. Є моя інструкція, я відповідав лише за зовнішній обвід. Ще не вистачало, щоб я в бокси ковідні заходив і перевіряв".

Тривалий час саме завгосп був єдиним підозрюваним, втім, за його ж словами, жити і працювати йому це геть не заважало. Також він згадував, що прокурор, який вручав йому підозру, сказав: "Нам дана вказівка призначити винного".

Після такого "призначення" у справі журналісти, керівництво області і країни втратили інтерес до трагедії. Проте не здавалися друзі загиблої лікарки, які розуміли, що одним завгоспом справа обійтися не може, і за гибель людей має відповідати ще й керівництво лікарні. Вони зібрали понад 600 підписів і направили до обласної ради звернення з вимогою посприяти чесному і всебічному розслідуванню. Відповідь була досить лаконічною, мовляв ведеться слідство, ми не можемо втручатись в роботу правоохоронних органів.

Проте за невеликий час це таки дало свої результати, хоч і ненадовго: 18 березня керівника лікарні Володимира Шинкаренка відсторонили від посади. Аж за півтора місяця після трагедії, в той час, як у більш цивілізованих країнах після подібних інцидентів керівники самі складають свої повноваження, розуміючи свою долю відповідальності. Але уже у червні адвокати Шинкаренка через суд поновили його на посаді, визнавши рішення облради протиправним. І лише 29 липня Запорізька обласна рада ухвалила рішення про звільнення Шинкаренка з посади директора Запорізької обласної інфекційної лікарні. При тому сам він не вважає це рішення справедливим і судиться з вимогою визнати його звільнення незаконним та поновити його на посаді.

І то, це рішення не пов'язане безпосередньо з пожежею. Як йдеться у документі, під час службової перевірки роботи лікарні була виявлена низка порушень: "Шинкаренко В. Л. здійснив безпідставну зміну умови оплати праці директору Підприємства, що призвело до необґрунтованого завищення оплати його праці та завдало збитків Підприємству: за період з 01.09.2020 по 31.01.2021 – у розмірі 84 685,96 гривні, перераховано ЄСВ в сумі 18 630,91 гривні, за період з 01.09.2020 по 31.01.2021 – у розмірі 64 372,32 гривні, перераховано ЄСВ в сумі 14 161 гривня; в порушення вимог… договору на 2020–2023 роки між адміністрацією і трудовим колективом "Обласна інфекційна клінічна лікарня" у вересні 2020 року допущено несвоєчасну виплату заробітної плати лікарям-інтернам".

Підозрюваним у справі же Шинкаренко став лише 5 листопада, зокрема, його підозрюють у порушенні правил протипожежної безпеки, що спричинили загибель людей. Більш того, за версією поліції, Шинкаренко ухилявся від слідства, через що його оголосили у розшук. Згодом адвокати ексголовлікаря заперечували цю інформацію, мовляв, ніхто ніде не переховувався і навіть самі до поліції. Втім на допит наступного дня він не з'явився. 

А уже за два дні Шинкаренку обрали запобіжний захід – нічний домашній арешт.

Версії подій

Згідно з технічним висновком ДСНС, яка є в розпорядження журналістів Depo.Запоріжжя, загоряння відбулося безпосередньо біля одного з ліжок, про що свідчить "часткове обвалення штукатурного покриття, вигорання сажі, утворення білих плям на стіні, часткове вигорання зовнішньої частини цегли, а також найбільше вигорання горючого оздоблення ліжка, відносно інших", також там йдеться про те, що "ймовірно пожежа могла виникнути від електротехнічних причин".

Водночас в ДСНС не виключили самозагоряння, яке могло статися через накопичення кисню. Зокрема, у висновку йдеться про те, що концентрація кисню перевищувала максимально допустиму норму у 23% – на скільки саме, щоправда, не вказано. Про це свідчить те, що одяг на потерпілих спалахнув миттєво. Крім того, у боксі працювали водночас три апарати ШВЛ, при тому, що розрахований він лише на два ліжка, і працювали апарати на 100% подачі кисню, який, вочевидь, витікав.

Витік кисню підтвердив у розслідуванні "Суспільного" і працівник лікарні. При цьому він зазначив, що єдиною системою вентиляції було відкриття вікон на провітрювання, що взимку можливо не надто часто і довго.

Як уже встановило слідство, займання дійсно сталося через накопичення кисню, а також грубі порушення пожежної безпеки та правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою керівником медзакладу Володимиром Шинкаренком та відповідальним за техногенний та протипожежний стан Ігорем Носовим. Але що саме стало буквально іскрою – не уточнюють.

Як встановили журналісти, по-перше, ремонт кисневої мережі дійсно був проведений у квітні. Але без тендеру, за прямим договором, що в принципі дозволяє коронавірусна ситуація. Ремонтом безпосередньо займалася фірма, яка на цьому не спеціалізується. А, по-друге, палати були перевантажені пацієнтами і, відповідно, апаратурою, що могло призвести до короткого замикання.

Робота лікарні та наслідки

На сьогодні вигоріла колись лікарня працює і приймає пацієнтів. Наприкінці квітня з приміщення, де відбулась пожежа, зняли арешт. Пізніше там запустили нову кисневу мережу і кисневу станцію, яку збудували за рахунок спонсорів. І уже на початку грудня реанімаційне відділення обласної інфекційної лікарні відкрили після реконструкції. 

Що ж до загиблих, то Верховна Рада підтримала звернення до президента щодо нагородження Ольги Гліви посмертно званням Герой України. Проте у день медика їй було призначено орден "За заслуги" ІІІ ступеня. Батьки загиблої відмовилися його забирати, адже це нагорода для відзначення видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності. Навряд чи смерть, хай і на робочому місці, рятуючи пацієнтів, можна назвати видатною заслугою.

Журналісти Depo.Запоріжжя направляли до Офісу Президента запит, щодо причин відмови надання звання Героя України, але відповіді так і не отримали.

Це був той випадок, який показав, наскільки українська медична система не була готова до пандемії та з якою халатністю до цього ставляться працівники та керівництво медзакладів. Лишається тільки сподіватись, що гибель чотирьох людей таки стала причиною провести додаткові перевірки і "залатати діри" у ковідних лікарнях, аби подібні трагедії більше не повторювались.