Без фінансування, але з великою любов’ю до чотирилапих: Як у Запоріжжі працює притулок для собак

Вулицями Запоріжжя блукають десятки безпритульних собак, які самі собі шукають їжу, місце для ночівлі та рятуються від нападів інших чотирилапих та жорстоких людей. Їх ніхто не захистить, окрім них самих. Якщо собаку, наприклад, збила машина — небайдужі містяни кличуть волонтерів, бо саме вони опікуються безпритульними чотирилапими. У разі виникнення проблем з тваринами до волонтерів звертаються і правоохоронці. Саме на волонтерів та їхні громадські організації лягає відповідальність за безпритульних тварин, а не на міську владу, яка має розв'язувати цю проблему. При цьому організації працюють виключно на пожертви містян.

У Запоріжжі вже 11 років існує громадська організація "Дай лапу, друже". На сьогодні організація опікується трьома сотнями тваринами. На території самого притулку, що розташований в центрі міста на вулиці Незалежної України, мешкають 200 собак. Інші — на перетримках та у ветеринарних клініках на лікуванні. Depo.Запоріжжя завітав до притулку та познайомився з його мешканцями.

Проблеми одного притулку

На території притулку перебувають дві сотні собак, і не всі вони сидять у вольєрах. Деякі пересуваються вільно. Волонтери кажуть, що вони звідси нікуди не йдуть, навіть якщо ворота відчинені. Тут їхній дім. Наприклад, Шина – собака, який дуже боїться залишати територію. Одне з її улюблених місць – залізти на дах будки та, побачивши людину, виляти хвостом. 

Нині територію притулку ремонтують. Як розповідає волонтерка Олександра Жулинська, підлогу заливають цементом, щоб під час дощів і собаки, і волонтери не ходили по бруду. Та й щоденне прибирання так буде простіше робити. Найближчим часом в притулку планують розв'язати питання з освітленням. Поки що волонтери у повній темряві та з ліхтариками на головах годують тварин та прибирають у вольєрах вихованців. "Щодня заряджаємо акумулятори для налобних ліхтариків і десь о 16:00, в зимовий час, їх вмикаємо", – розповідає Олександра.

Ще одна проблема — відсутність можливості розігріти їжу собакам. Тому волонтери готують кашу вдома і привозять ще гарячу їжу для собак. Аби нагодувати 200 собак, в день потрібно 60 кг корму, 80 кг курячих лап і близько 15-17 кг супового набору. Останнє очільниця притулку Ірина Дідур замовляє у перевіреного постачальника, який щодня привозить їжу для собак до притулку.

Як розповідають волонтери, більшість собак до притулку потрапляють після жорстокого поводження, суворого життя на вулиці (ДТП) чи після хвороб (ентерит, чума). Люди нерідко підкидають у притулок цуценят. Для останніх є спеціальний "дитячий вольєр". 

У притулку є три десятків вольєрів. Собак в них розміщують так, щоб чотирилапим було комфортно, і за віком, щоб вони швидше здружились. Також в один вольєр селять собак, які давно мешкають разом.

"Не всі вольєри у нас криті. Але кожен собака має свою будку, яка щільно накрита, і під час негоди там сухо. Коли йде дощ чи сніг – собаки там ховаються. Будки ми намагаємося міняти раз на п'ять років, оскільки у будь-якому випадку вони псуються", – розповідає волонтерка.

Нині притулок існує на пожертвування запоріжців. Тут завжди раді допомоги. Діячі просять про фіндопомогу на ремонт притулку, а також на харчування для собак (корми, каші). "Продукти можна або привести до притулку, або надіслати кошти на рахунки. Якщо хтось боїться відправляти гроші, то можна приїхати, погладити та погуляти з нашими підопічними та побачити все на власні очі", — резюмує Олександра.

Покаліченні, але ласкаві

Волонтерка Олександра Жулинська дуже прив'язується до чотирилапих і знає всіх підопічних поіменно. Собаки відповідають дівчині взаємністю. Вона пригадує, що прийшла волонтерити до цього притулку три з половиною роки тому. Розповідає, що дуже любить собак, і в певний момент вирішила прийти до притулку та допомогти.

"Я прийшла сюди, мені відразу ж показали всі вольєри, познайомили з багатьма собаками, і я зрозуміла, що піти звідси я вже не зможу. Зараз я тут щодня з 12:00 до 19:00. Я працюю на фрилансі, тож моя волонтерська діяльність ніяк не відбивається на роботі", — розповідає Олександра.

Волонтерка Олександра Жулинська

Два місяці тому дівчина забрала з притулку "Дай лапу, друже!" Тоффі. Тепер та живе вдома в Олександри та її хлопця, який також є волонтером у цьому притулку. "Цю собаку я до шаленства люблю. Тоффі у нас була відома, як найпатріотичніший собака. Вона вилазила на огорожу і ставала на прапор. Усі фотографували її, ніби вона захищає стяг. І я хочу взяти ще одного собаку до себе", – ділиться планами Олександра.

Тоффі, яку Олександра забрала додому

Дівчина знає історію кожної тварини, яка потрапила до притулку. Наприклад, Буш — невеликий рудий пес, у якого повністю не працюють задні лапки. Він живе у спеціальному теплому будиночку разом з іншими "спинальниками". Коли Олександра покликала його на вулицю, Буш, попри те, що тягне задні лапи, жваво вибіг з будинку. Пес неймовірно активний, контактний і ласкавий. До того, як потрапити до притулку, він був не зовсім домашнім: господарі начебто були, але собака сам добував собі їжу на вулиці.

"Спинальник" Буш

Буш тут опинився близько п'яти років тому. Волонтери говорять, що у собаку випустили три кулі. Буша вдалося врятувати, але задні лапи після того не працюють. Втім, ця особливість нітрохи не робить його спокійним. Щоб сфотографувати Буша, волонтерці довелося його притримати.

Під опікою "Дай лапу, друже!" і собака Фіона. Вона тут уже близько шести років. Фіона фактично повністю паралізована. Вона може повзти та перекочуватися, але не стати на чотири лапи — їх просто не відчуває. "Близько шести років тому до нас звернулися мешканці одного з дворів, у якому Фіона жила, як звичайна дворова собака. За словами мешканців, вона вільно пересувалася, а одного дня просто приповзла до них і почала просити допомоги. Небайдужі запоріжці звернулися до нас. У клініці провели низку діагностичних операцій, але так і не змогли зрозуміти, чому її паралізувало", — зазначає Олександра.

Паралізована Фіона

Прогулянки вихідного дня

Аби привернути увагу містян до притулку та спробувати знайти своїм підопічним добрих і дбайливих господарів, близько трьох років тому тут запровадили вигул собак. Запоріжці та гості міста можуть щовихідних прийти з 13:00 до 16:00 до притулку і вигуляти на повідку чотирилапого. Волонтери зазначають, що вони віддають на прогулянки соціально адаптованих собак.

Кількість охочих погуляти із собаками залежить від пори року та погодних умов. Влітку, у сезон відпусток, можуть приходити від 20 до 60 людей, восени – від 60 до 100. У 2021 році максимальна кількість людей, які прийшли погуляти із собаками, була 135.

"Соціалізація для тварини – це дуже важливо. Оскільки волонтерів у нас дуже мало, такі вигули у вихідні допомагають собакам не втрачати надію в людяність. У нас більшість тварин чудово соціалізовані. Вони добре підходять для будь-якого типу людини. За 2020 рік у нас на вигулі 48 собак знайшли домівки та господарів", – каже Олександра.

Усі, хто бере собаку на вигул, записуються у журналі. Це необхідно на той випадок, якщо до 16:00 певну собаку не повернуть і волонтери зможуть зателефонувати людині та дізнатися, де вони. Але поки що таких випадків, на щастя, не було. Проте були випадки, коли завдяки прогулянкам деякі собаки здобули свої фан-клуби.

Плуто, якому бабусі шарфи в'яжуть

Наприклад, пес Мішка потрапив до притулку після ДТП. Його збила машина, внаслідок чого він осліп. "У Мішки є п'ять бабусь, які його шалено люблять і за два вихідних можуть приходити кілька разів, ще й у будні можуть прийти погуляти з ним. Вони ще його і підгодовують, а інколи й перегодовують. Бабусі йому на зиму шиють підстилки, щоб не холодно було лежати. А нашому Плуто шанувальники в'яжуть шарфи, аби йому взимку було не холодно", — розповідає Олександра.

Не купуй – візьми тварину з притулку

Та не фан-клубами єдиними завершуються прогулянки. Так, вдруге прийшли на вигул собаки Едуард із донькою Анею. Сім'я планує вже цього тижня забрати до себе невелику Ельзу. Пів року тому у родини помер чотирилапий друг, якого сім'я брала також із притулку, ще до народження доньки. Як розповідає дівчинка, вона дуже хотіла, щоб у їхньому будинку знову з'явився собака, але батько довго не погоджувався на вмовляння. Однак Аня все-таки вмовила батька взяти тварину. Тоді вони почали шукати притулки та знайшли "Дай лапу, друже!", де їм і запропонували двох собак.

Едуард із донькою Анею заберуть із притулку собаку

"Ми зупинили вибір на Ельзі, бо вона спокійніша. Інший собака ще молодий та дуже жвавий. Тварину беремо для дитини, і вона нею буде займатися. Ельза весела і спокійна. Ми живемо у приватному будинку, чотирилапа житиме не в будці. Нам потрібен друг", – зазначив Едуард.

Собака дуже активний і грайливий. І з радістю гуляє зі своїми майбутніми господарями. Ельзу заберуть із притулку, коли батько сімейства повернеться з відрядження. "Ми купимо їй лежак, ще миски для їжі та води, і я її вигулюватиму", – розповіла Аня.

І якщо Едуард не планує міняти кличку собаки, то ось Аня налаштована придумати чотирилапому другу нове ім’я. Поки тварина не особливо відгукується на "Ельзу". Ймовірно, у цієї собаки вже зовсім скоро буде не лише свій дім та люблячі господарі, а й нова кличка.

Читайте також

Не можна бути осторонь: Як у Запоріжжі годують безкоштовними обідами нужденних

"Ми не робимо призначень": Як запорізька доула допомагає майбутнім мамам

Страхування житла: Від яких ризиків можна вберегтись та як швидко виплачується компенсація