Архіви КДБ: Як пересічні запоріжці у 1945 році "естафету" ОУН підхопили

Портал Depo.Запоріжжя продовжує занурюватися в архіви радянських спецслужб у пошуках свідчень про неприйняття мешканцями Запоріжжя радянської влади. У другій половині XX сторіччя на теренах СРСР організований опір був майже повністю придушений, тож найяскравішим прикладом відчайдушного виклику тоталітарному режиму лишалися вчинки борців-одинаків. Найчастіше вони вдавалися до поширення листівок.

Варто зазначити, що листівки як засіб опору отримали найбільше поширення на радянських теренах за часів Другої світової війни. Тоді вони насамперед були спрямовані проти німецьких загарбників. Розповсюджували такі листівки не лише радянські пропагандисти, а й підпілля Організації українських націоналістів (ОУН).

Досить потужне підпілля ОУН ("бандерівської") діяло під час нацистської окупації на території Запорізької області. Націоналісти, попри репресії зі сторони нацистів, поширювали чимало листівок та агітаційних матеріалів. Після повернення радянської влади восени 1943 року, радянські спецслужби перейняли досвід у своїх німецьких "колег" у боротьбі з підпіллям, але до придушення підійшли куди більш серйозно та цілеспрямовано. Відповідно, станом на 1945 рік чітко структурованого підпілля на Запоріжжі вже не було. І даних про поширення ОУНівських агітматеріалів у 1945 році на сьогодні не віднайдено. Разом з тим співробітники органів держбезпеки фіксували випадки поширення листівок, зокрема, націоналістичного, як вони визначали, змісту, протягом тривалого часу після повернення на територію області.

"Чекісти" визнавали, що ці листівки були справою рук не "контрреволюційних" організацій, а одинаків. Так, у Пологівському районі невідомий поширювач листівок зіпсував співробітникам НКВС зустріч нового 1946 року. Проти ночі 3 січня у селі Балочки на будівлі сільської ради та господарського двору колгоспної бригади було виявлено три листівки. Що саме в них було написано, з'ясувати не вдалося, але за змістом їх визначили, як провокаційні та терористичні. Відповідно, матеріал було вилучено й передано до держбезпеки із завданням знайти автора та поширювача.

За місяць до цих подій, у ніч з 27 на 28 листопада, на території колгоспу імені Шевченка села Тихонівка Мелітопольського (тоді – Нововасилівського) району на стіні будинку бригадира колгоспу були виявлені дві антирадянські листівки. Обидві були написані від руки кольоровим олівцем. Зміст листівок також був визначений як "явно націоналістичний".

Варто зазначити, що це була не єдина надзвичайна подія тієї ночі у Тихонівці. На подвір'ї неповної середньої школи хтось підпалив стіг соломи, а на подвір'ї колгоспу – соломи та полови, через що загалом згоріли 10 тонн соломи та чотири тонни полови.

На місце прибули заступник начальника обласного відділу по боротьбі з бандитизмом капітан Кривошеєв та група співробітників УНКДБ на чолі з начальником 2-го відділу підполковником Митрофановим. Усіх цікавили особи автора листівок та підпалювачів.

В рамках розслідування відділ по боротьбі з бандитизмом заарештував низку осіб, зокрема, сторожа колгоспу і колишнього поліцейського Матвія Рожанова, ще одного поліцейського – Івана Шевховцева та колишнього старосту сільської управи Опанаса Кравцова. Спершу їх підозрювали у поширенні листівок та підпалі, але підтверджень цьому не було. Проте на волю затриманих не відпустили через факти активної колаборації з німцями, які стали підставою для подальшого розслідування.

Нерідкістю були в інтернаціональному СРСР й відверто ксенофобські, зокрема, антисемітські листівки. Запорізький край - не виключення. Зокрема, проти ночі 23 жовтня 1945 року, у річницю відновлення радянської влади у Мелітополі, у центрі міста були розклеєні листівки із закликами знищувати євреїв.

Для розшуку автора цих листівок міськвідділом НКВС було залучено секретного інформатора "Градова", який за підсумками низки успішно проведених комбінацій, встановив автора та поширювача листівок. Ним виявився місцевий житель Анатолій Зіберов, колишній учень Одеського морського училища. Під час обшуку в нього вилучили екземпляри листівок, які він ще не встиг поширити. З усім цим добром його було передано до Мелітопольського НКДБ для подальшого ведення слідства.

Крім того, різного роду антирадянські прояви фіксувалися на Запоріжжі під час виборів до Верховної Ради СРСР, що відбулися на початку 1946 року. Тоді під час підрахунку бюлетенів виявлялися такі, що були зіпсованими у різний спосіб. Зокрема, містилися написи з нецензурними висловами, сухою канцелярською мовою співробітників держбезпеки "у похабній формі дискредитували виборчу систему радянської влади". Також мали місце написи із закликами братися за зброю, або не йти до лав Червоної армії у випадку нової війни тощо. Не міг залишити пересічний житель Запорізької області без уваги й кандидатів у депутати. На бюлетенях їм також давалися усілякі "характеристики". За всіма фактами подібної "творчості народних мас" розслідування проводили в УНКДБ, в окремих випадках – у відділі по боротьбі з бандитизмом.

Деякі читачі Depo.Запоріжжя неодноразово закидали в коментарях, що дві-пять-десять листівок аж ніяк не свідчать про масовий та значний опір радянській владі. Тож варто нагадати, що лише на Запоріжжі антирадянські листівки виявляли ледь не кожного місяця і ця народна творчість супроводжувала радянський владу до її останніх днів у 1991 році.