Під гучне муркотіння: Як у Запоріжжі майже рік працює єдине в місті котокафе

На початку літа 2021 року у Запоріжжі з’явилося перше і єдине котокафе. Заклад працює вже майже рік, отримавши своїх постійних відвідувачів.

Власниця закладу Яна Каньшина розповіла Depo.Запоріжжя, що на створення "Мурляндії" її з чоловіком надихнуло подібне кафе, яке вони відвідали у Черкасах. Спочатку вони жартували з цього приводу, та потім жарти перейшли у реальну справу. В один день дівчина сіла й написала бізнес-план й продумала, як цю ідею можна втілити в життя. 

Яна Каньшина

Яна зазначає, що відкривати кафе в умовах карантину було так, як в принципі й без нього. Адже бізнес – це завжди ризики. Та коли регіон перейшов на "червоний рівень небезпеки" то кількість відвідувачів знизилась втричі, адже до закладу можна було пускати людей тільки з зеленим сертифікатом, який підтверджує, що людина зробила обидві вакцини.

"Для порівняння наведу приклад: у перший день відкриття у нас було 127 відвідувачів, а в листопаді — 290 людей за весь місяць. Та загалом всі надії й сподівання щодо кафе справдились. Але зараз хотілося б більше відвідувачів, і ми над цим працюємо", – говорить Яна.

Яна з чоловіком працюють ветеринарами. Вони люблять котів, тому в них не виникало питань, стосовно "вусатих" в кафе. З дозвільними документами теж не будо питань. Подібні заклади вже працювали в інших містах країни, і відкриття котокафе у Запоріжжі було питанням часу.

"Мені перед відкриттям постійно снився сон, що хтось перед нами відкрив таке кафе, а ми вже робили у приміщенні ремонт. Я дуже переживала, щоби ми встигли були першими, – розповідає Яна. – Наскільки нам дозволяє професія, ми розуміємо, що не всі можуть мати вдома котиків: алергія, орендовані квартири з забороною заводити тварин. Тобто є якісь "але". І ми вирішили відкрити у Запоріжжі котокафе".

Нині в "Мурляндії" мешкають 17 котів, хоча від початку планували, що їх буде 15. Коти перебувають у кафе цілодобово. На ніч їх закривають у кімнаті, бо інакше вони б навели "лад" у приміщенні. Коти між собою ладять, та як й в будь-кого, бувають дні, коли вони "сваряться". Зазвичай виникають суперечки з Пандорою, найбільш породистою та характерною кішкою. 

Яна розповідає, що вони вирішили брати до закладу саме кошенят і не породистих, оскільки виникла ідея, щоб кафе було ще і як соціальний проєкт. Власниця кафе зазначає, що більшість кошенят були приречені не на дуже гарне майбутнє.

"Котики взяті з притулків, вулиць, люди підбирали. Наприклад, маму Тесли переїхав потяг і вона залишилася крихітною сама. Ще трьох кошенят, які зараз у нас мешкають, викинули у пакеті на смітник. Цих безпритульних кошенят вигодовували люди й потім передали нам. Таким чином ми хотіли допомогти й цим котикам, і людям, які шукають добрі руки. Шукали кошенят і на OLX. У нас була ситуація, коли ми поїхали забирати дуже гарну й лагідну руду кішку п’яти-шести місяців. Взагалі, руда кішка – це рідкість. Та коли власник дізнався, що ми забираємо кішку до котокафе, то сказав: "Я думав ви забираєте її, щоб любити, а ви для бізнесу" і не віддав тварину. Хоча у котів тут кращі умови, ніж у деяких будинках. Було дуже прикро, бо невідомо, куди кішка потім потрапила", – говорить Яна. 

Деяких котиків до кафе віддали власники, які їхали з міста і не могли забрати тварину з собою. Яна зазначає, що з колишніми господарями вони на постійному зв’язку. Цікавляться долями вусанів і ті, хто колись врятував їх. Оселилася в кафе і чотирирічна кішка власників закладу – Пандора. Вона тут найстарша і єдина породиста кішка – бенгальська. Її Яна колись знайшла на вулиці.

Кожен кіт має нашийник з жетоном, на якому є ім'я тварини. Але співробітники кафе і без підказок знають, хто є хто, адже самі давали імена майже всім вихованцям. Дорослих котів, яких віддавали господарі, не переназивали. Наприклад, трикольорових трійнят Фелікса, Кнопку та Дєтку не переназвали на прохання жінки, яка їх врятувала й вигодувала. 

"Господарі Віскаса поїхали до іншого міста і не могли його забрати. Але вони постійно на зв'язку і завжди реагують на сторіз із ним. Цей кіт найважче переніс переїзд. Він вісім днів сидів під умивальником: виходив поїсти, попити – та назад на місце. Потім почав з-за дверей виглядати, бачив людей і назад тікав. Спочатку ми думали брати всіх дорослих чи підлітків. Але коли я побачила цю ситуацію з Віскасом, зрозуміла – не переживу, мені їх шкода. Тим більше що коти, вони  дуже сильно реагують на стрес. І після цього випадку ми почали брати кошенят", – говорить Яна.

Кіт Віскас

Всіх "вусатих-полосатих" вони стерилізують, роблять всі необхідні щеплення та щомісяця обробляють від паразитів. Все кафе створено для котів і головне правило у закладі: коти завжди праві. На вікнах є гамаки, в яких вусаті можуть сховатися від відвідувачів, якщо вони не в настрої. Крім того, на стіні є соти, по яким пухнасті люблять ходити. Дряпки для чотирилапих робить чоловік Яни.

Крім того, в кафе зробили всі умови, аби коти не хворіли. Всі відвідувачі мають зняти верхній одяг, роззутися, обробити руки антисептиком і тільки потім вже торкатися котів.

Заклад працює щодня у режимі тайм-кафе – 150 гривень за годину. Місця бронювати не потрібно. В цю суму входить необмежена кількість напоїв та солодощів. Яна відзначає, що деякі містяни кажуть, що це надто дорого. Та ціна за вхід формується, в першу чергу, від вартості харчування котів.

"Коли кажуть, що задорого, я не ображаюсь, бо розумію, що Запоріжжя не таке платоспроможне місто. Та коли я пояснюю, чому так — люди розуміють. У нас, наприклад, близько тисячі гривень коштує 10-кілограмовий мішок дитячого корму, якого вистачає на десять днів. Мішок корму для дорослих — 700-800 гривень, вистачає на два тижні, бо їх менше. До того ж в нас три кішки на спеціалізованому харчуванні через стан здоров’я. Наприклад, мішок корму для Мурки на п'ять кілограмів нам обходиться у 1500 гривень. Крім того, ми щомісяця обробляємо тварин і робимо всі щеплення за графіком", – розповідає Яна.

Для відвідувачів закладу є певні правила, вони висять при вході. Їх впровадили задля безпеки котів. З правилами люди ознайомлюються та записуються в журнал з техніки безпеки. У них прописано, що не можна годувати котів тортами, ображати, тягнути за хвости чи лапи, не можна бігати, обов'язково треба дивитися на пуфики, перш ніж сісти, бо коти можуть зариватися і спати. Не можна приходити у кафе в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Не можна приносити із собою інших тварин. Також в "Мурдляндію" суворо заборонено приносити свої смаколики для котів

"Навіть у найдобрішого та наймилішого котика є пазурі та зуби. Ми про це попереджаємо. Також просимо утриматись від відвідування тих, у кого є алергія на котів. Та 99% людей розуміють, куди вони йдуть. В нас є постійні відвідувачі, які спостерігають за тим, як зростають кошенята", – зазначає Яна.

Не дивлячись, що котів сімнадцять, за всіма в кафе встигають стежити. Щоправда, були кілька "загублених". Кіт Віскас встиг вибігти в коридор, коли до кафе заходили відвідувачі. Та далі він не пішов, злякався, забився в куток і чекав, коли його заберуть назад. А ось Пандора колись не на жарт злякала всіх у кафе. Вона просто зникла з поля зору і її ніде не могли знайти. Спочатку її шукали у приміщенні закладу, а потім почали шукати вже на вулиці. Через 40 хвилин її знайшли сплячою за картиною в туалеті. Співробітники котокафе зазначають, що їх вихованці завжди знайдуть, як їх розважити.

Кафе можуть відвідувати люди будь-якого віку. Коли вусаті були малими, то було заборонено відвідування дітям до шести років. Зараз ці обмеження зняли, бо кошенята підросли й потік людей не такий великий.  

Посидіти в кафе з котами неодноразово приїжджала пара з Кривого рогу. Влітку сімейна пара відпочивала на морі, але оскільки у воді було багато медуз, вони приїхали до "Мурляндії" з Кирилівки. І це при тому, що жінка була десь на сьомому місяці вагітності. Яна розповідає, що подружжя поспілкувалось з котиками та поїхало назад на море. 

Щоб коти мали змогу відпочити від відвідувачів у кафе є "тиха година". Заклад робить перерву вдень та зачиняється. 

"У кожного кота абсолютно свій характер. Вони абсолютно по-різному реагують на відвідувачів. Ми вже знаємо і розуміємо, хто піде першим до людей, хто гратиме, хто стрибатиме на спину. Інколи бувають дивні ситуації, коли коти, які не йдуть до відвідувачів, до певної людини починають залазити на руки. Це нас завжди дивує. Але щось вони відчувають", – розповідає Яна.

Так трапилось і з 18-ю кішкою, яка донедавна мешкала у котокафе, а наприкінці грудня знайшла свою родину. Яна підкреслює, що вони не віддають своїх вихованців, та з Теслою це правило не спрацювало. Ця кішка, яка зазвичай не дуже охоче йшла до відвідувачів, прикипіла до однієї родини. Раніше вона вкрай рідко виявляла любов до людей.

"Ми взагалі не роздаємо та не віддаємо наших вихованців, бо це наші діти. Але склалася ситуація, коли 12-річний хлопчик просто закохався у нашу Теслу, і вони кілька днів оббивали нам поріг, просили забрати її. Тож ми вирішили спробувати та віддали їм кішку. Вони виконують усі наші побажання щодо годування та утримання Тесли. Ми постійно на зв'язку з її новими господарями й щасливі, що вона потрапила до дуже люблячої й турботливої сім’ї", – розповідає Яна.

Запоріжанка розповідає, що майже щодня до них дзвонять або пишуть з проханням забрати ще одного котика, але більше вони взяти не можуть. Та охоче зможуть допомогти репостом у соцмережі чи розмістити оголошення у закладі.

Власниця "Мурляндії" зазначає, що відвідувачі у закладі є завжди, але в будні їх менше, ніж на вихідних. Тому, якщо людям не принципово, то Яна завжди радить приходити у будні: менше відвідувачів, більше часу пограти з котиками, до того ж тварини більш активні й більш зосереджені на новій людині.

Адреса котокафе: вулиця Перемоги, 73. Графік роботи: з 10:00 до 21:00 (15:00–16:00 – перерва для відпочинку котів, а також прибирання та дезінфекції приміщення).

Одна година перебування в котокафе коштує 150 гривень, дві години – 250 гривень, три години – 300 гривень. Дітям до трьох років – безкоштовно.

Читайте також

Бахіли з парасолі, годинник та кашпо з пластику: Як у Запоріжжі працює майстерня з переробки вторсировини