Люди vs звірі: Запорізьких собак-інвалідів вигнали на вулицю помирати

Дві сотні собак мешкають запорізькому приватному притулку-реабілітаційному центрі "Дай лапу, друже!". Майже всі вони старі та хворі, чимало калік: без лап, сліпих та розбитих паралічем. Раніше узимку найслабкіших утримували в невеличкому цегляному будиночку. Восени його у притулку відсудили. "У морози собаки-інваліди приречені на смерть", - розповіли волонтери, що опікуються тваринами, кореспонденту порталу Depo.Запоріжжя.

Собачий інвалідний притулок розташований у середмісті, і в тому, певно, основна причина його проблем. Одразу за так званим соцмістом, в гаражному "лабіринті", що вздовж залізничної колії, він займає невеличку діляночку, всього десять соток. Невгомонне багатоголосся тамтешніх небог добре чути з центру міста - проспекту Соборного. 

Волонтерка Ема каже, що десь із два десятка собак у них на вільному вигулі. Тримати на прив’язі таких немає сенсу. Вони не злі, не кусаються. Проте, добре охороняють територію, чужих не пускають. Звідси нікуди не підуть, бо це їхній дім, та, власне, й іти їм, калікам, нікуди. Решта тваринок – близько півтори сотні – знаходяться за огорожею, у дерев’яних вольєрах, що спорудив волонтер Костянтин.  

"Це після того, як у нас наприкінці вересня відсудили цегельне приміщення. Не знаю, як переживемо зиму. Раніше в морози та непогоду безлапих калік, сліпих та паралізованих ми утримували у будинку. Там протоплювалось. Було тепло. А тепер навіть електрики нема. Коли йшли дощі, ми тут, між вольєрами, буквально плавали. Собаки мокрі, змерзлі. На зиму заготовили сіно, підстелимо в будки. Ті, що рухаються, виживуть. А ось, лежачі – ні. Собак, що лежать і не рухаються, у нас понад півсотні", - бідкається Ема.

Ще минулої зими собаки-каліки зимували ось в цьому будиночку, тепер їх звідти вигнали 

Як пояснила керівник притулку Ірина Дідур, територію з цегельним будинком та гаражем її волонтерський заклад орендував за договором суборенди, який не захотіли продовжувати. Тож, наприкінці вересня, коли термін дії договору скінчився, будинок та гараж відсудили місцеві підприємці. Лише завдяки втручанню депутатів та ЗМІ, притулок не позбавили території, що він займав впродовж останніх семи років. За документами Держземнагляду, ця територія належить місту, але вона не внесена до Генплану. Тепер Ірина Дідур намагається виправити цю ситуацію та отримати певний статус для притулку, що дозволить, приміром, вирішити проблеми з електрикою та водопостачанням, до яких він зараз немає доступу. Так, воду собакам щодня привозять волонтери. А щоб нагодувати тварин увечері, адже приїздять до них після роботи, вже у темряві, користуються ліхтариками.

Більшість собак у притулку – сторожили, адже люди, навіть ті, хто готовий взяти пса-безхатька, рідко хочуть опікуватися інвалідом.   

"Раз на раз не приходиться. Буває, за тиждень двох-трьох забирають. Здебільшого у нас старожили, і по два, і більше років живуть у притулку", - зазначає волонтерка.

Волонтерка знає кожного по імені та може розповідати про них безкінечно. "Джулька тут змалечку. Не зважаючи на те, що стерилізована, виховала двох цуценят. Тепер вони підросли і постійно поряд з нею. Дуже добра собака".

"Техас. Його будка стоїть на вході до притулку. Також, як і Джулька, сумлінний сторож, хоч й не має двох задніх лап".

Техас, хоч й без задніх ніг, але ковбой – сміливий і розумний, міг би бути комусь вірним сторожем

"А це – Малюк. Будку йому ще не спорудили, бо дуже великий".

Малюк вміє давати лапу

"Та собака, що в кофті, дуже стара. Важко визначити її вік. Ймовірно у когось жила, приводила цуценят, а постаріла та захворіла, її викинули. У кофті, бо короткошерста, мерзне", - розповідає волонтерка про вихованців.

Утримання собак – повністю на плечах волонтерів. На власні та кошти добродіїв купують харчі та ліки. Поранених, побитих та покалічених оперують у ветлікарнях. За гроші. Адже свого, благодійного, так би мовити ветлікаря, у них немає. А вже після операції собак-інвалідів привозять сюди, до притулку, на утримання.

Поки вирішуються бюрократичні проблеми притулку, волонтери також сподіваються на допомогу городян. У себе на сайті притулок постійно повідомляє про нагальні проблеми, публікує оголошення про загублених тварин тощо. А також закликає небайдужих людей долучитися до волонтерської підтримки. Адже, крім лікування, собак-інвалідів треба ще й годувати. А це шість кілограмів їжі на кожну тварину щодня. Крім того, з настанням холодів, конче потрібні теплі речі та підстилки. Старенькі шуби і килими також не будуть зайвими і можливо допоможуть пережити ще одну зиму калікам, яких вигнали помирати на вулицю.

Нагадаємо, запорізькі депутати вже кілька сесій поспіль не можуть розглянути Програму поводження з тваринами у Запоріжжя на період 2016-2021 роки. Тим часом волонтери нарахували у Запоріжжі 3000 собак-безхатченків.