Чи визирне Махно з балкону запорізького музею

На Запоріжжі до постаті командувача Революційної повстанської армії України Нестора Махна завжди було особливе ставлення. Зокрема, у Гуляйполі, звідки він родом. Тут його шанували навіть за радянської влади, тому що величезна кількість людей певним чином була пов’язана з селянським повстанським рухом, який він підняв у цих краях, на півдні України. Тож Гуляйпілля та й в цілому вся територія нинішньої Запорізької області  вважається Махновським краєм. Тут у когось дід, у когось прадід були з Махном, тож весь тутешній люд - махновці.

Утім, вперше, так би мовити, офіційно, Нестора Махна – і то був вибух – вшанували у 1998 році, уже у Незалежній Україні, коли на державному рівні відзначали 110 річницю від дня народження народного героя. У Запорізькому краєзнавчому музеї тоді була відкрита зала “Нестор Махно та його час”. Експозиція діяла недовго, проте побачити її змогли чимало запоріжців, а особливо його земляків з Гуляйполя - дехто приїздив до обласного центру по декілька разів. І ось, нарешті в музеї спромоглася відкрити постійно діючу експозицію, але уже не тільки з Махном, а й з величезним масивом інформації про події тих буремних років.

Запоріжці, які прийшли на її відкриття, були приємно вражені побаченим. І на радощах, що Махна нарешті “дозволили”, люди наполегливо пропонують встановити на балконі, що над входом музею, скульптуру Нестора Івановича – та ще й таку, щоб він вітав перехожих. За переконанням запоріжців, це б була чудова візитівка міста та легендарного Запорозького краю.

Музейникам, схоже, ця ідея сподобалась, тож вони пообіцяли подумати. Тем більше, що Нестор дійсно вітав городян з балкону. Щоправда, знавці історії зауважили, що не на Троїцькій вулиці колишнього Олександрівська, де тепер музей, а на Базарній - в тому будинку нині на першому поверсі розташована ювелірна крамниця.

За переконанням запоріжців, Нестор Махно – не тільки неординарна та легендарна особистість, а й, перш за все, символ свободи, духу непокори, що наповнює цей край з прадавніх козацьких часів і аж до теперішнього часу. Історикам та краєзнавцям, митцям тут є над чим попрацювати. Приміром, під час підготовки нової експозиції, було зібрано понад тисячу різних експонатів. А у залі виставлено лише 220.

“Експозиційної площі не вистачило на все, що у нас є. Більше півтисячі експонатів, а до зали відібрали лише трохи більше двохсот. Всі ці зібрані експонати заслуговують на увагу. Варті, щоб їх побачили. Але разом з тим, щоб в них розібратися, мабуть, потрібно прожити декілька життів. Нестор Махно та його час ще чекають на наше з вами відкриття української історії та історії нашого краю”, - говорить працівник музею Неля Горбунова.

На жаль, за її словами, особистих речей, які безпосередньо належали Нестору Махну, в експозиції немає. І на це є об’єктивні причини. “Хата, в якій він народився і жив, була спалена. У нього свого кутка ніколи не було, він квартирував у свого брата Карпа, що у Гуляйполі. Нестор Іванович постійно перебував у дорозі, тому особистих речей не збереглося. А потім вигнання – Румунія, Польща, Франція… Ви розумієте, це не тому, що ми такі погані історики, ніхто нічого не зберіг. Його життя було на тачанці. Це був командир, який йшов завжди попереду своїх воїнів. Не жалів себе, був у самому пеклі, тому всі речі були з ним. Помер внучатий племінник, який зберігав деякі речі Нестора Івановича. Всі ті фотографії, переписки з дружиною, дочкою залишились у Гуляйполі, у хаті племінника", - розповідає Горбунова.

На подвір’ї тієї хати тепер стоїть пам’ятник Махну, а в самому помешканні - невеличкий приватний музей.

Щодо унікальний речей, пов’язаних із Махном у Запорізькому краєзнавчому музеї, то тут експонується унікальна печатка Новомиколаївського загону повстанців, які влилися до лав Батька Махна. Ця печатку махновці поцупили у менонітів (представників протестантського руху, що за часів Катерини ІІ були переселені з Німеччини і Голландії в південноукраїнські степи і заснували тут свої поселення, - Ред.). Використовували її саме у загоні Нестора Івановича. Свого часу її конфіскували совіти, тривалий час вона зберігалася у відділку міліції.

Довідка: Нестор Махно народився 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 1888 року у селі Шагарово, що поблизу Гуляйполя (Запорізька область). Був п’ятою дитиною в родині. Батько працював конюхом та воловником на місцевого поміщика, помер, коли Нестору було 11 місяців. І виховання дітей повністю лягло на плечі матері Явдохи Матвіївни. Всі брати Нестора трагічно загинули під час Першої Світової війни.

Анархічну діяльність Нестор Махно розпочав у 1906 році у Спілці бідних хліборобів. За збройні напади на маєтки дрібних землевласників Нестора неодноразово арештовували, а у 1910 році звинуватили у вбивстві і засудили до смертної кари. Покарання він уникнув завдяки підробці документів про народження. У березні 1917 року звільнився з Бутирської в’язниці, що у Москві, й повернувся на Гуляйпілля. Тут він засновув Чорну гвардію – загін, що займався експропріацією землі.

Протягом 1918-1921 років збройні загони Нестора Махна воювали з німецькими окупантами, військами Директорії та денікінцями. Тричі виступав разом з Червоною армією – останнє третє "співробітництво" під Перекопом було фатальним. Тисячі махновців, після того, як взяли Перекоп, були розстріляні червоноармійцями. Махно змушений був переправитися через Дністер і втік до Румунії, де з дружиною відразу ж потрапив до концтабору. Через півроку їх переправили до Варшави, де вони пробули понад рік, і тут же, у Польщі, народилася донька Олена. Після звільнення подружжя переїхало до Німеччини, а звідти у Париж. 25 липня 1934 року у шпиталі для малозабезпечених Нестор Іванович Махно помер від туберкульозу.