Азовський "Артек" – від світанку до заходу: Як на три тижні занурити дітей у справжнє літо

У червні в літніх оздоровчих центрах на Азовському узбережжі багаття аж до самого неба та тисячі дитячих голосів сповістили про початок першої зміни
 

Візитівка колишнього піонерського табору, а тепер дитячого оздоровчого центру "Червона гвоздика", що у Бердянську, – троянди. Розкішні кущі зустрічають у самого входу і продовжуються неймовірною краси алеєю – улюбленими місцем для селфі дітей та гостей. Троянд тут нині квітне понад чотири тисячі. Певно, табір варто було б назвати "Трояндою". Але 1971 року, коли його відкрили, назва "Червона гвоздика" була більш, так би мовити, "популярною". Тепер це вже бренд. Ще за радянських часів за табором закріпилася слава "азовського "Артека", що підкреслювала класність закладу. "Ще корпуси точнісінько, як в одній з артеківських дружин, і діти відпочивали не лише з Радянського союзу, а й з-за кордону", - додає директорка Тетяна Михайленко.

З тих часів "Червона гвоздика", яка раніше належала місцевому нафтомастильному заводу й, відповідно, входила до структури Головнафтозбуту СРСР, зазнала багатьох змін. Змінилася форма власності: табір майже 20 років – комунальний, належить Бердянській міськраді. Геть змінилася інфраструктура: заклад осучаснився, розбудувався. Але найбільше змінилися діти: вони більш розкуті, більш вибагливі, весь час потребують нових вражень, за їхню увагу "Червоній гвоздиці" доводиться змагатися з найпотужнішим конкурентом – інтернетом. Яким чином вдається на три тижні зацікавити табірним життям понад шестисот дітей, на місці з’ясовували журналісти Depo.Запоріжжя.

О сьомій ранку на алеях "Червоної гвоздики", що розташована на самісінькому березі Азовського моря, ще панує тиша. Хіба що вгодований заєць викотиться з трояндових кущів та кинеться навтьоки. Діти ще сплять, а вихователі перебувають на ранковій планірці, розписуючи день мало не по хвилинах. Лише після цього розходяться по загонах піднімати вихованців. Табір розрахований на дітей у віці від 6 до 16 років, але перша, червнева, зміна, як правило, наймолодша, адже старші діти ще складають державні підсумкові атестації.    

Ранковий підйом в таборі не вибухає одразу сотнями голосів, і час його "плаваючий": у сонячні дні діти прокидаються о 7:30, у хмарні їм дають повалятися до 7:45. Коли вихованці умиті, а ліжка застелені, розпочинається ранкова руханка. Не загальна, а своя – для кожного загону. Рухи, музику, вправи підбирає вихователь. Зранку ж вихователі знайомлять дітей і з планами на день. Окрім "режимних моментів": підйом – їдальня – сон, жодний день із тритижневої зміни не схожий на інший, так само, як кожна з чотирьох змін не схожа на попередню. Дев’ять місяців міжсезоння виношуються, розписуються, готуються до втілення літні плани, аби захопити усіх і кожного з вихованців.

Їдальня – одна з небагатьох табірних локацій, де разом збирається уся зміна. Найбільш очікуваний – сніданок. Поки вожаті поливають малечі оладки медом, "головні по розвагах" –  представники культмасового сектору впевнено рухаються до столів з іменинниками. Ранок починається з вітань, "винуватці свята" під оплески отримують різнокольорові повітряні кульки та фірмові футболки. У них ходитимуть впродовж дня, аби всі знали: у дитини – свято.

На виході з їдальні дитячий натовп розбивається на струмочки. Переважною більшістю рушать вони на пляж, але окрім купання, кожний там знайде розваги на свій смак.

Найбільш популярна локація – база сапсерфінга, катання на дошці з веслом. Побудували її для цього сезону, як то кажуть, "зловили хвилю", адже цей вид спорту набуває все більшої популярності. "Сапсерфінг обрали тому, що він найбільш безпечний для дітей і найдоступніший для опанування, за одне заняття дитина вже стає на дошку. А далі все залежить від бажання, якщо воно є, то після наших занять можна опанувати і чистий серфінг, хоч на бар’єрному рифі в Австралії", - каже інструктор Олександр Степанов.

Ростислав із Сум – один із тих, хто вже на першому, пробному, занятті впевнено став на дошку, тепер готується відточувати майстерність. Хлопчина порівнює табір із тими, в яких бував раніше. "Місця більше, розваг більше, вільного часу більше", – перелічує переваги. Насправді, вільного часу у дітей майже немає, пояснюють вихователі, але великий вибір занять, дійсно, надає їм можливість розважатися як їм самім до вподоби.

Хтось у цей час боксує прямо на пляжі, хтось набирає очки для своєї команди в спартакіаді, що триватиме упродовж майже усієї зміни.

Ще одна дуже популярна локація – "палуба". На величезному дерев’яному помості, розташованому прямо у кромки моря, розпочинається анімація. Для кожної зміни вожаті й вихователі, а саме вони і є аніматорами, готують нові рухи, нові танці. Одночасно збираються на палубі до двох сотень дітей.

Життя тим часом вирує не лише на березі, а й у самому таборі. Діти зі старших загонів готуються до найсерйознішого етапу спартакіади – туристичної естафети. Інструктор із туризму Богдан Луцай, каже, що на них чекає доволі складний квест: розпізнаватимуть рослини, гриби, в’язатимуть вузли, розкладатимуть багаття тощо. Зараз тренуються. Богдан разом із начальником табору Іриною Торовець притягнули цілий пакет різноманітних тутешніх рослин, вихованці розбираються, що це, старанно записують в зошити корисну інформацію.

Лунають голоси і з майданчика з басейнами. Два – один глибший, інший  дрібніший – розташовані просто неба, в якихось ста метрах від пляжу. Тут малечу навчають плаванню. За зміну навчаться усі бажаючи. Жодного остраху перед водою, якщо він і був, не лишається. Басейни, а ще лаунж-зона, яка з’явилася в таборі цього сезону, не поступаються подібним на закордонних курортах. На майданчику з басейнами до того ж проводять паті для загонів, які відзначилися у змаганнях: з танцями, морозивом, шоколадним фонтаном із фруктами.  

У яскравій різнокольоровій будівлі, яку називають "кубиком Рубіка", тим часом підіймається купол планетарію – бажаючи валяються на м’яких подушках, мрійливо дивляться на проекцію зоряного неба та слухають історію про народження Всесвіту.

У сусідній залі – "режимний захід": лікувальна гімнастика для дітей, що мають проблеми з опорно-руховим апаратом.

Не порожня і танцювальна зала. Найпопулярніша у цьому сезоні латиноамериканська зумба. Це – танцювальна фітнес-програма: напівтанець, напівспорт.

Близько другої дня діти з різних локацій табору рушать до їдальні: струмочки знову зливаються у натовп. Вишикується черга з бажаючих поласувати кисневими коктейлями, по обіді така само черга – у кафе. Заклад зі справжніми вітринами та барною стійкою з’явився у таборі не так давно: сюди йдуть по морозиво та напої. Яке ж літо без посиденьок у кафе, тим більше, що морозиво тут щонайменше вдвічі дешевше у порівняні з курортними бердянськими цінами. Загалом діти за межі "Червоної гвоздики", площа якої сягає 17 гектарів, упродовж зміни виходять лише раз – відвідують сусідній зоопарк.

Після другої години дня табір занурюється у відносну тишу: спати у "сонгодину" ніхто не примушує, можна читати, малювати. Тихісінько готуватися хоча б до завтрашнього селфідня: робити фотозони з підручних засобів. Уже після полуденка табірне життя вирує з новою силою. Цього разу вихованці виступають в ролі глядачів: справжні рятувальники гасять посеред площі перед їдальнею справжню пожежу, справжня бригада справжнього реанімобілю демонструє свої навички. Під кінець, звісно, усім бажаючим нададуть можливість і посидіти в спецмашинах, і увімкнути сирени.

Заходи з безпеки життєдіяльності тривають й на пляжі: тут рятують потопельників, надають першу медичну допомогу. Діти сприймають дійство як цікавий спектакль. Але коли їм починають ставити питання, що робити в тій чи іншій ситуацію, відповідають правильно.

Близько 17:00 сонце вже не припікає і життя переміщується на спортивні майданчики: футбольний, волейбольний, цьогорічну новинку – галявину для гольфу. На останній старанно намагається втрапити кулею у лунку трійця з одного з наймолодших загонів: хлопці з Маріуполя, Сум та окупованого Єнакієвого вже потоваришували.

У таборі представлені усі регіони України, але найбільше – Донеччини. Маріупольські підприємства після перерви перших років війни знову почали відправляти сюди дітей співробітників. Путівки, які є у вільному доступі, купують для малечі й жителі окупованих регіонів України. "Приїжджають з медичними довідками з печатками "ДНР". Але для нас немає різниці, усі вони діти", - каже начальник табору та додає, що нині донецькі діти стали більш спокійними. У 2014 та 2015 роках у "Червону гвоздику" доводилася запрошувати додаткових психологів, бо малеча потребувала допомоги. Тоді прихистили тут, тобто працевлаштували на все літо, і студентів донецьких вишів. Деякі працюють до сьогодні.

Ще одна родзинка табору – "Хутори розваг", такий собі маленький Пирогів.

На колишній вільній території розташовані кілька хатинок, водяний та звичайний млини, кузня та піч просто неба, город, квітнуть мальви. А зустрічає відвідувачів солом’яна композиція: кінь-сонце, бичок, вередлива дівчина Наталка та жар-птиця – персонажі вигаданої тут, у таборі, легенди. Згідно з нею, добрий коваль Вакула, попри допомогу чарівного коня, не зміг добитися кохання балуваної Наталки та й перетворився на солом’яного бичка. Однак у цьому вигляді дарує вдачу у любові, якщо погладити його солом’яний бік. Чи варто дивуватися, що солома на бичку аж блищить від дотиків сотень дитячих долонь.

Сумний присмак від легенди розсіюється за кілька кроків, коли діти бачать справжнього живого коваля та так і зовуть його до кінця зміни Вакулою.

Разом із ним кують просто неба троянди, скрипкові ключі, сердечка – поробки увозять додому.

В етнохуторі вихованці знайомляться з українськими побутом і традиціями та навчаються ремесел. Діти роблять пахучі воскові свічки, ляльки-мотанки, льодяники, ліплять горщики з глини та справжні вареники, якими потім пригощають персонал.

Остання локація напруженого табірного дня – вогнищева. Багаття тут запалюють лише на початку і наприкінці зміни, але кожного вечора це – сцена. Сьогодні – тут Євробачення. Діти обрали героїв популярного музичного конкурсу: загримувалися, поставили номери, зробили записи у справжній студії. І тепер Верка Сердючка змагається зі Світланою Лободою та Русланою.

Вечір у таборі кожний закінчує на свій смак: хтось – на дискотеці, хтось – в кінотеатрі, хтось – з книжкою або смартфоном, про який згадав лише зараз. Обов’язковий захід – підбиття підсумків дня у загоні. Тут кажуть лише про позитив: здобутки, перемоги, приємні враження, адже негативу у літньому відпочинку на морі немає бути за визначенням.

Близько 22:00 "Червона гвоздика" тихенько занурюється у сон: молодші раніше, старші через певний спротив. Але врешті насичений день, а не вихователі, змушує засинати навіть найенергійніших. На трояндову алею знову повертається спокій, ось-ось прискаче чи то перевірити обстановку, чи то перепочити у квітах заєць.

Попереду у першої зміни ще понад тиждень морського відпочинку, а у співробітників табору – ціле літо напруженої роботи. Вони, утім, не скаржаться. Адже для більшості ця робота була дуже свідомим вибором. Старша вихователька Світлана Арусоо розповідає, що дитиною відпочивала у "Червоній гвоздиці" кожного літа. "Уже тоді точно знала, що працюватиму тільки тут", - каже вихователька. За словами начальника табору Ірини Торовець, кістяк персоналу складають досвідчені педагоги, з великим стажем роботи саме у "Червоній гвоздиці". "Але потрібна й нова кров, десь третина у нас новеньких", - додає начальник. Зазвичай для бажаючих працевлаштуватися остаточною перепусткою у табір стає відповідь на питання: "Чому ви хочете у нас працювати?". Єдина правильна, за словами досвідчених педагогів: "Я люблю дітей". Ця любов у "Червоній гвоздиці" складається з двох важливих чинників: гарантування безпеки та готовності слідувати за бажаннями дітей. Тож, певно, недивно, що усі путівки на літо-2019 в азовському "Артеку" були розпродані ще на початку лютого.

Читайте також:

В яку копієчку влетіть відпочинок на запорізьких курортах;

Скільки коштує відпочити на одеському узбережжі;

Як влаштувати цікавий морський відпочинок, якщо доля занесла у Маріуполь.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя