Заробітки збільшилися, хвороби не боїмося: Як запорізькі заробітчани переживають карантин у Польщі

Запоріжці Катерина та Дмитро – герої однієї з публікацій Depo.Запоріжжя про життя та роботу у Польщі. Туди пара поїхала майже півроку тому, коли про COVID-19 ще ніхто не чув. З початком пандемії Катерина з Дмитром повертатися на батьківщину не стали. І зовсім про це не шкодують, адже відчувають себе в Польщі достатньо захищеними, зокрема і від коронавірусу. Запоріжці розповіли, як карантин у Польщі, який почався майже одночасно з українським, вплинув на їхнє життя і роботу.

Пара живе в одному з найбільших польських міст – Лодзі. "В першу чергу, обмеження проявилися в тому, що закрилося практично все, крім продуктових магазинів і аптек. Слідом зупинилися всі роботи, які не пов'язані з інтернетом", – розповідає Катерина.

Польська реакція на COVID-19

Реакція поляків на пандемію була подібна до української. Серед жителів виникла паніка, люди не знали, що їх чекає. "Багато хто почав панікувати, почали скуповувати все, що можна і не можна. І тому в перший тиждень в магазинах був ажіотаж через карантин. Ось ті всі фотографії з порожніми прилавками в магазинах України – подібне відбувалося і в Польщі. Проблеми з продуктами харчування і можливістю потрапити в магазин були тільки в перший тиждень, тому що було багато бажаючих, а пускали тільки з великими візками. Після все повернулося до попереднього стану, дефіциту на будь-які товари в магазинах не було", – розповідають запоріжці.

На думку Катерини та Дмитра, в Польщі громадяни доволі свідомі, з розумінням і швидко реагували на впроваджеені карантинні обмеження. "Якщо одразу сказали, що на роботу не можна ходити, то багато поляків пішли у відпустки, якщо вони їх ще не "відгуляли". Частина просто звільнялася – після цього їм держава надавала якусь допомогу, – зазначає Катерина. – Всі одразу ходили в масках, дотримувалися дистанції в магазинах і транспорті. Діти на вулиці зустрічалися не часто, і вони теж були в масках".

Обмеження і повсякденне життя

Переважна більшість польських закладів перейшли в режим доставки. Міський громадський транспорт, на відміну від України, продовжував працювати, всі автобуси ходили за звичним графіком.

До карантину Катерина та Дмитро працювали на складі дитячих товарів. Після впровадження обмежень перейшли на іншу роботу. "Буквально за пару днів по тому, як закрили наш склад, нас перевели на інший, який, в основному, орієнтується на продажі речей через інтернет. Склад працював вдень і вночі, практично без вихідних. На роботу набирали всіх бажаючих, тому що люди "як з ланцюга зірвалися" і замовляли одяг в нереальній кількості, – ділиться Катерина. – Після введення карантину наші заробітки зросли. Можна було навіть не брати вихідні і працювати цілий місяць по 12 годин на день".

На роботі забезпечили всім необхідним

За словами запоріжців, жорстких санітарних правил у них на роботі не вводили. "Щоденного медогляду не було. Перший час, тижнів зо два, роботодавець говорив, щоб самі стежили за своїм самопочуттям. Перед виходом на роботу вимірювали температуру, – говорить Дмитро. – За поганого самопочуття та будь-яких нездужань казали залишатися вдома. За якийсь час температуру почали перевіряти електронним термометром перед посадкою в автобус".

Ще за тиждень до того, як в Польщі запровадили обов'язковий масковий режим в громадських місцях і на роботі, на складі, де працювали Катерина з Дмитром, робітникам видали по дві багаторазові маски. "Масок в принципі було не багато, але, якщо раптом у когось вона порвалася або зовсім зіпсувалася, її могли замінити. Потім почали видавати одноразові маски. В принципі, багато людей самі пошили собі їх з тканини", – каже Катерина.

Окрім цього, на складі були й дезінфектори, й одноразові рукавички. "З самого першого дня на складі поставили дезінфектори, мало не через кожні п'ять метрів. Видавали одноразові рукавички. В туалетах поставили спеціальне дезінфікуюче мило. Нас просили часто мити руки, не менше п'яти-шести разів на день, – розповідає запоріжанка. – Крім того, поверхні, до яких торкалися найчастіше, час від часу протирали дезінфектором. Цим займалася окрема людина", – розповідає дівчина.

У білій пляшці – дезінфектор для сканерів

В іншому робочий процес у запоріжців особливо не змінився. "Просили тримати дистанцію, за можливості менше розмовляти один з одним, прибрати всі тілесні контакти", – додає Дмитро.

Віра в страховку і польську медицину 

Склад, де працювали запоріжці, коронавірус не оминув. За півтора місяця інфекцію підхопили близько десяти робітників. Однак запоріжці не боялися заразитися, оскільки знали, що зможуть отримати нормальну медичну допомогу. "У нас за контрактом є страховка. Так що, якщо хтось із співробітників раптом захворіє, то усі послуги в лікарні будуть оплачені по цій страховці, – каже Катерина. – Нам би не довелося за щось платити. Але я точно не знаю, хто саме все оплачує: роботодавець чи сама страхова компанія".

Запоріжці пропрацювали на новому складі близько півтора місяця і після послаблення карантину, яке почалося в Польщі з травня, повернулися на старе місце роботи.

Повертатися в Україну, коли ще було можна, заробітчани й не думали. "В Україні рівень медицини гірший, ніж в Польщі, і ми вирішили, що якщо раптом захворіємо, то тут нам точно зможуть надати якісну медичну допомогу. Одним з вирішальних факторів було те, що за лікування платити нам би не довелося", – розповідає Дмитро.

Ще одним важливим фактором стало небажання "привезти інфекцію" рідним. "Також ми не хотіли заразити когось після повернення додому, наражати на небезпеку своїх рідних і близьких. В Україні у нас немає можливості самоізолюватись на два тижні, тому що окремого житла немає", – додає Катерина.

Також запоріжці додали, що вирішили залишитися через можливість продовжувати працювати. "Сьогодні влада в Україні не хоче відпускати людей сюди на заробітки. Ті, хто нині працює в Польщі, думають, що це неправильно. Причина проста: в Україні багато людей зараз не можуть отримувати гідну зарплату навіть за умови, що будуть багато працювати. А тим, хто залишився без роботи – не надається допомога, – каже Катерина. – Якби була нормальна можливість заробляти вдома в Україні, ніхто б не виїжджав на заробітки за кордон. Всі хочуть бути поруч з рідними і близькими, бути вдома і не відчувати себе чужим в іншій країні".

Тож Катерина й Дмитро продовжують працювати в Польщі. Нині в цій країні уже відкриті ринки і торгові центри, у лісі можна гуляти без масок, але треба дотримуватися дистанції, в інших громадських місцях масковий режим триває. Поліція до його порушників майже не чіпляється.

Читайте також:

Перукарі розгублені, стихійна торгівля розгорнута: Як на Запоріжжі послабився карантин

Хортиця назавжди: Як заповідний запорізький острів "проривався" до поціновувачів крізь карантин

Зашквар "Батьківщини" та бентега Буряка: Як коронавірус псує рейтинги запорізьким політикам