Запорізькі козачати вирушили у степову робінзонаду – без батьків, електрики, інтернету

Обласна громадська дитяча козацька організація “Молода Січ” розпочала сьогодні, 11 липня, свій п’ятий літній сезон степового таборування. Тридцять підлітків проведуть вісім днів поблизу села Перун, навпроти Таволжанського острова – без електрики, інтернету та інших досягнень цивілізації, повідомляє кореспондент порталу Depo.Запоріжжя.

“У нас, у таборі, строга дисципліна - козацька, і все чітко за розкладом, по-армійські. За час таборування джури продовжать опановувати бойове козацьке мистецтво, зокрема козацький рукопашний бій та шаблевий бій. Звісно, купатимуться у Дніпрі та ловитимуть рибу. Няньок тут нема, тож все доведеться робити самим. Багато чому навчаться, подорослішають”, - запевнив керівник “Молодої Січі” або, якщо мовою запорожців, її кошовий отаман Анатолій Шеремет. Батьки, які відправляють своїх чад на це таборування, добре усвідомлюють, наскільки корисним для них буде такий вид відпочинку.

“Хай батьки за мене не переживають. Я ж уже ходив по Хортиці. Витримаю і в таборі. У таборі хочу навчитися мітко кидати кулі, знаєте, такі є жовті. А стріляти вже вчився. Один раз стрельнув мимо, а другий влучив”, - зізнається Діма.

З піднесеним настроєм їдуть до табору Іван та Ярослав. Іван - вп’яте, а Ярослав - вдруге. “Мене мама відправила, щоб за комп’ютером не сидів щодня з ранку до ночі”, - жартома каже Ярослав.

“А я хочу навчитися чомусь новому, що не вдавалося на минулих таборах. А також кортить ще раз побувати на Таволжанському острові. Ми туди на човні ходили, сподіваюся, і цього разу підемо. Там дуже красиво”, - говорить Іван.

“Я був у таборі позаминулого року. Хотів би ще, але не склалось. А тепер там, у таборі, мій середній брат, та ось проводжаю молодшого”, - пояснює Олександр.
“Я їду вперше. Хвилююся. Хочу навчитися влучно стріляти, а також розводити багаття. А ще вмію готувати кашу і яєчню. Тож, хай Саша за мене не переживає, не пропаду”, - заспокоює старшого брата Артем.

“Відправляю до табору сина. Хочу, щоб він навчився самостійності. Щоб не бракувало в житті витримки та дисципліни. Сподіваюся, табір навчить відповідати за свої вчинки, вміти для себе щось зробити, бути більш самостійним”, - поділився Роман.

Керівник “Молодої Січі” згадує, як після строкової військової служби у 1981-82 роках побував в Афганістані. “Надивився я тоді на наших призовників. Від дому відірвали і на війну. Ті, які з села, ще більш-менш, а містяни, як парникові огірки, тільки вийняв з парника і тут же зів’яли. Ось, тому й вирішив собі, що своїх дітей буду виховувати готовими до життя – до всіляких труднощів”, - розповідає Анатолій Шеремет.

Коли повернувся з Афганістану, він так і зробив. Дочку й сина виховував по-бойовому. Згодом в тому ж дусі йому друзі запропонували виховувати й запорозьких козачат. У 2000 році була офіційно зареєстрована громадська дитяча козацька організація “Молода Січ”, яка об’єднала декілька дитячих куренів Запоріжжя та області. На сьогодні “Молода Січ” налічує понад шістсот козачат. До речі, за статутом до її складу входять і дівчата.

Найчисельніший курінь - в Новомиколаївському районі, у ньому – 380 осіб. В інших – по декілька десятків. Кожен курінь має свою назву. Приміром, в Шевченківському районі Запоріжжя – “Чумаки”. Названий так, бо район розташований вздовж історичного Чумацького шляху. Також зважали на історію, коли підбирали собі назви, й курені “Гайдамаки”, “Стрільці”, “Лугарі” та “Нешкребівський”.

Вихованці “Молодої Січі” збираються переважно по вихідних - на теоретичні та практичні заняття, а в теплу пору року вони відбуваються на природі, здебільшого - на Хортиці. Два-три рази на рік, улітку, весь кіш збирається на два-три тижні в таборі, що поблизу села Перун. Приймають тут охочих також і з інших областей. “Цього року в таборі будуть також джури із Січеслава, шестеро. Всього тридцять осіб, переважно із Запорізької області. Будемо на березі вісім днів, бо ще маємо намір поїхати на початку серпня на Могилу Івана Сірка до Капулівки”, - ділиться планами Анатолій Шеремет.

Традиційне місце таборування “Молодої Січі” по-справжньому історичне і легендарне. Свого часу тут, біля Вільного порогу, запорозькі козаки на конях долали бурхливі води Славутича. Також десь тут, за переказами, загинув князь Святослав Хоробрий. Довкола степ та неперевершено красиві яри, й ніякої цивілізації – табір “Молодої Січі” знаходиться далеко від населених пунктів. Козачата самі собі забезпечуватимуть побут, готуватимуть їсти, мити посуд тощо. За браком міських комунальних зручностей, для багатьох з них це буде серйозним випробуванням. Але, разом з тим, це й романтика, “робінзонство”, про що мріє кожен підліток.