Запоріжжя вшанувало пам'ять хлопців, по яких “брати” гатили з “Градів” під Зеленопіллям

Десятки містян зібралися на майдані Героїв революції Гідності в Запоріжжі, щоб вшанувати пам'ять героїв - тих, хто загинув, і тих, хто вижив у страшному Південному котлі. Рівно два роки тому, у липні 2014-го, під селищем Зеленопілля, що на Луганщині, угрупування Збройних сил України та Держприкордонслужби потрапило під ворожий ракетний обстріл, який вівся у тому числі і з території Російської Федерації. Серед тих, хто загинув, або був покалічений у тому степовому пеклі, - чимало запоріжців. Портрети загиблих хлопців тримали в руках містяни, що прийшли вшанувати їхню пам'ять. Прізвище кожного пролунало під час мітингу-реквієму, що відбувся сьогодні, 11 липня, повідомляє кореспондент порталуDepo.Запоріжжя.

“Після того, як нас у той “чорний ранок” накрили “Градами”, ми зрозуміли, що північний сусід нам ніякий не “старший брат”, а справжній ворог”, - наголосив у виступі демобілізований військовослужбовець 79-ї бригади Олексій Христенко, який був у “Південному котлі” і якого двічі контузило під Дьяково. Тоді під “Градами” загинули його побратими, багатьох з яких він особисто знав.

Прийшов на майдан Героїв і ще один учасник тих трагічних поді - військовослужбовець 79-ї аеромобільної бригади Ігор Сахній. Під Зеленопіллям він втратив зір. Каже, що вдячний землякам-запоріжцям, що сьогодні провели цей поминальний мітинг, згадали загиблих.

Містяни вшанували пам'ять загиблих під Зеленопіллям хвилиною мовчання та запалили свічки.

У виконанні хору “Оксамит” над площею пролунала пісня “Дума на зруйнування Січі”, написана нині покійною запорізькою поетесою Мариною Брацило, з пророцькими словами.

“– Звідки ж воно така кара? – тужить бідолаха, –
Порубали яничари чи вцілили ляхи?
Вбито його – птахи сірі, не вас же карати! –
Московитом, а по вірі – вбито своїм братом.
Ой чи спиться в Московщині? Бодай ви не встали!
Спіте! Що ж ви учинили? – братів повбивали. “

Внаслідок обстрілу, за оперативними даними озвученими прес-службою міністерства оборони того ж дня, загинули 19 військовослужбовців Збройних Сил України, ще 93 отримали поранення. Журналістське розслідування за рік після трагедії встановило імена 30-ти українських військовослужбовців, що загинули під Зеленопіллям, а також імена прикордонників, що загинули від обстрілу пункту пропуску “Довжанський”, що відбувався практично одночасно з обстрілом опорного пункту біля Зеленопілля.

“Знаєш, тут степи довго дзвонять вночі, після бою. Живі дзвонять мертвим. Теж чиї-то матері, розумієш. Теж дзвонять синам. Так лячно”, - так писала про ті події в листі матері російського солдата жителька тих місць, відома авторка Олена Степова.