Запоріжжя поховало ще одного Героя

В Енергодарі попрощалися з бійцем 55-ої артбригали, який боронив Україну - 21 липня Сергію виповнилося б 43 роки
Depo.
1 червня 2015 20:15
ФОТО: depo.ua

Про це повідомляє портал Запоріжжя.depo.ua з посиланням на місцеві ЗМІ.

Сергій Павлів родом Водяного, у нього залишилася сім'я - батьки, дружина, троє дітей. До демобілізації він не дожив 2 місяці.

У Запорізькій області більше тисячі людей провели в останню путь Сергія Павліва -
його життя обірвалося після двох операцій, точніше через два дні після виписки з госпіталю після другої операції. Повернувшись до строю, він стояв на посту, стало погано "Швидка" відвезла до Маріуполя, і там, в одній з лікарень, Сергій помер.

Причиною, за висновками лікарів, став блукаючий тромб. Про це повідомляє інформаційний портал "Рoст-info".

Проблеми зі здоров'ям у Сергія Павліва почалися після контузії під час бою, стала турбувати нога, потім з'ясувалося, що через отриманих травм серйозно постраждали судини. Зробили операцію, потім ще одну. Виписали військового через два тижні. А на другий день після виписки Сергія не стало.

Сергій не міг залишатися байдужим до подій в Україні. До мобілізації він був активістом Енергодарської Самооборони, не одну зміну відчергував на блокпостах. У ВСУ був призваний 1 серпня минулого року - тоді на війну йшли 14 добровольців-самооборонівців. Разом з товаришами з Енергодара служив весь цей час в 55-й окремій артилерійській бригаді, у третьому гаубичному дивізіоні (сьома гаубична батарея, другий взвод, був номером розрахунку на знарядді). Весь час - на передовій, в районі Маріуполя, де з жовтня бійці бригади тримають лінію оборони.

Попрощатися з бойовим побратимом приїхали більше двадцяти його товаришів разом з командиром взводу - лейтенантом Євгеном Маркевичем. Все дуже тепло відгукуються про Сергія. Розповідають про нього так, наче він раніше з ними. Як був душею компанії, грав на гітарі, співав так щиро, що бійці до сліз переймалися. З усіма міг знайти спільну мову, підбадьорював, чим міг, у важкі хвилини.
За життя Сергій захоплювався мотоциклами, любив долати перешкоди і на війні був взірцем мужності та бойового братерства. Навіть коли вдавалося на кілька днів потрапити додому, подумки був там, зі своїми побратимами.

Проводити Сергія Павліва в останню путь зібралося більше тисячі людей.

Попрощатися з бійцем прийшли дуже багато школярів різного віку, які перед кладовищем утворили коридор.

Прощалися з героєм під бойові залпи і потужне "Слава Україні! Героям слава!".