Запоріжці стоячи вшанували пам’ять загиблих бійців на прем’єрі стрічки "Іловайськ-2014"

На показ фільму "Іловайськ-2014", попри ранок і будній день, прийшли близько двох сотень запоріжців. Це – волонтери, військові, студенти й просто патріотично налаштовані містяни. Перед початком фільму у залі майже не залишилося вільних місць.

"Іловайськ-2014" – військова драма режисера Івана Тимченка, прем’єра якої відбулася 29 серпня, до п’ятих роковин подій біля Іловайська. В основі сценарію – реальна історія бійців батальйону "Донбас", які брали участь у боях за місто. Автор сценарію – письменник Михайло Бринних спирался на розповіді бійців, багато з яких пізніше взяли участь у зйомках.

Події, що лягли в основу сюжету, українцям переповідати не потрібно: у серпні 2014 року деякі підрозділи ЗСУ, а також добровольчі батальйони, серед яких і "Донбас", отримують наказ брати штурмом Іловайськ, аби затиснути терористів у Донецьку в коло. Для такої операції замало і сил, і розвідувальних даних, але наказ віддано і бійці виконують його.

Подальші події у фільмі глядач бачить очима бійців батальйону "Донбас", зокрема, командира штурмової групи Тараса Костанчука на псевдо "Бішут", який у фільмі зіграв сам себе в одній з головних ролей.

Під час запеклих боїв розбита група розділяється і командир "Бішут" разом із бійцем на псевдо "Нікітос" з серйозними пораненнями залишаються в одній із квартир місцевих мешканців. Старенька бабуся та молода дівчина Світлана майже місяць виходжують бійців, попри смертельну небезпеку.

Історія ще більш вражає, коли режисер розповідає: вона – абсолютно реальна. Ці жінки й справді виходили та врятували бійців від смерті, більш за те, "прототип" Світлани жива і здорова. Режисер Тимченко розповідає, що деякі моменти "вписали" у сценарій раніше або пізніше, ніж вони відбувались насправді. "Ми поєднали їх в одній стрічці, щоб фільм був цікавим і тримав увагу глядача усі дві години", – каже режисер. 

Переважну більшість головних ролей грали не актори, а самі бійці. За словами Тимченка, працювати з ними було не важче, ніж з професіоналами, а самі донбасівці допомагали на знімальному майданчику чим могли.

У батальних сценах також знімались справжні бійці, а ще допомагали знімальній групі відворити бої максимально правдиво. Іноді сценарій переписували прямо під час зйомок.

Наприкінці фільму творці згадали усіх бійців "Донбасу", які загинули або безвісти зникли під Іловайськом. 50 світлин разом з іменами та позивним по черзі з’явилися на екрані. Зал вшанував пам’ять загиблих стоячи, чимало глядачів не ховали сліз.

Після фільму запоріжці могли поспілкуватись із творчою групою та акторами. Не обійшлось без зауважень. Наприклад, через те, що у фільмі події показані лише з боку батальйону "Донбас" і майже немає згадок про інших учасників операції. Автори пояснили, що жодним чином не заперечують участі в подіях інших підрозділів, але не змогли втиснути у рамки стрічки усіх героїв Іловайська. Тож сподіваються, що ці історії розкажуть інші автори, а "Іловайськ" мотивуватиме їх для цього.  

Творці "Іловайську-2014" також сподіваються, що завдяки стрічці зможуть зберегти пам’ять про героїв і розповісти про страшні події серпня 2014 року не лише українцям, але і світові.