За 60 років по "Весні…": Як Запоріжжя втрачає туристичні цікавинки

Лідер проката 1956 року, стрічка "Весна на Зарічній вулиці", "зачепила" серця глядачів. Присвячена "гегемону", вона, утім, не була грубо зліпленою агіткою. Якщо відкинути тези про другорядність освіти перед заводською працею та меншовартість інтелігенції у порівняні з пролетаріатом, що пройшли скрізь фільм червоною ниткою, вийшов він про вічне: весну, кохання і прагнення особистого успіху. Особливо припав до душі металургам, адже вони - головні герої. Навіть нині, за 61 рік по "Весні…", якщо спитати будь-якого українського металурга у віці 40+ про улюблені старі стрічки, то ця з великою долею вірогідності потрапить у першу десятку.

Більша частина цього культового фільму, і це теж широко відомий факт, знімалася у Запоріжжі. У стрічку потрапили площі, вулиці, парки, школи, житлові будинки і, звісно, заводи. Тож "Весна…" стала однією з візитівок міста. Можна сказати, що Одеська кіностудія, а саме там зробили це кіно, подарувала Запоріжжю, яке не вражає архітектурними шедеврами чи древніми пам'ятками, готовий туристичний маршрут. На тлі сьогоднішніх заяв запорізької влади про розвиток туристичного потенціалу, багаторазово відрекламовані на кіно- і телеекранах об'єкти могли стати справжньою туристичною цікавинкою міста.

У цьому впевнений, зокрема, запорізький краєзнавець-ентузіаст Роман Акбаш, що регулярно влаштовує екскурсії містом із цікавими історичними оповідками. Одна - присвячена стрічкам, що знімалися у Запоріжжі, за словами Романа, користується шаленою популярністю.

"Для залучення туристів можна використовувати практично що завгодно. На жаль, не так часто люди, які повинні цим займатися за родом служби, звертають увагу на такі речі. Треба шукати там, де у нас щось є. У нас є кінофільм "Весна на Зарічній вулиці" - одна з візитівок нашого міста. У минулому році ми пробували робити такий цикл екскурсій для місцевих - "Знято в Запоріжжі". У запоріжців екскурсії користувалися величезною популярністю. Це цікаво: стояти десь поруч із місцем, де знімався якийсь фільм, і показувати тут же на екрані - на телевізорі в автобусі або на ноутбуці - це саме місце на кіноплівці", - розповідає Роман.

На жаль, більшість об'єктів, закарбованих на плівці 61-річної давнини, нині здатні хіба що нажахати туриста.

Будинок, де розгорнулися чи не найдраматичніші, ну, добре - мелодраматичніші події стрічки. Саме тут герої потрапили у вирій кохання, ревнощів та жаги помсти. І саме тут усе хоча і не до кінця, але щасливо розв'язалося.

Це будинок на розі вулиць Перспективної та Оптимістичної у Заводському районі Запоріжжя, в якому за фільмом мешкає інженер Микола Миколайович Крушенков (його зіграв Геннадій Юхтін). Саме тут шукає прихисток вчителька Тетяна Левченко (Ніна Іванова) після того, як її погнали з кімнати орендодавці. І саме тут її, що розстилає постель у спальні інженера, бачить крізь вікно до нестями закоханий в неї мартеновець Сашко Савченко (Микола Рибников). Тут полегшено зітхає, дізнавшись, що Крушенков йде з дому, аби не заважати Тетяні.

Нині будинок інженера має вигляд сумний і пошарпаний. З фасаду падає штукатурка, дах тривалий час тік, паркан, біля якого відбуваються події у стрічці, геть зруйнований. Будинок побудований без фундаменту, й жителі дивуються, як він досі не впав, адже капітального ремонту він не бачив жодного разу за понад 60 років свого існування. А ще мешканці не розуміють, чому місцева "заводомерія" (так у Запоріжжі називають міськвиконком через повне кадрове та ідеологічне зрощення з комбінатом "Запоріжсталь"), не звертає уваги на стан будинку зі стрічки, де оспіваний той самий комбінат.

На жаль, будинок інженера - не єдиний об'єкт, який краще не показувати туристам. Наприклад, балкон із витонченими балясинами у будинку на проспекті Соборному. Він потрапив у кадр, тому що саме тут вчителька Тетяна отримує кімнату в квартирі.

Тепер цей балкон, як і багато інших у центрі Запоріжжя, геть втратив первісний шарм.

"Кожен раз, коли проїжджаю повз, дивлюся на нього. Дуже шкода, який вигляд зараз має цей балкон. Дійсно, дуже яскравий кадр з цього фільму, будинок стоїть на центральному проспекті міста. Я на місці міської влади допоміг би жителям цієї квартири відновити його. Адже це одна з деталей, які загалом роблять обличчя нашого міста", - каже краєзнавець Акбаш.

Уже повністю втрачено ландшафт, на тлі якого металург Савченко намагається вперше і в останнє поцілувати свою вчительку. Засніжені ступені, скульптури, фонтан - усе це колись було у парку Енергетиків на Правому березі.

Ось що нині залишилося від нього.

У Запоріжжі, звісно, ще достатньо місць, що потрапили у фільм: популярний парк "Дубовий гай" (який у Запоріжжі скорочено звуть "Дубовка"), впізнаванні будинки на Правому березі, головний проспект - нині Соборний, знаменитий запоріжсталівський міст, бібліотека, що біля стадіону, тощо. Окрім того, головні герої стрічки - вчителька і металург - закарбовані в металі. Однак, чи аргумент це для того, аби не помічати, як руйнуються і спотворюються об'єкти, що могли бути туристичними?

Особливо огидно це виглядає на тлі того, як при нагоді "запоріжсталевські" використовують славу стрічки для сумнівних флешмобів або захисту "традицій". Коли запорізькі активісти натягнули на пам'ятники вчительці та Савченку протигази, аби не вперше привернути увагу до жахливої екології, звідкись з'явилися шалені "запоріжсталівські" бабусі з вигуками, що це наруга над пам'яттю. Їх спритно зафільмували "запоріжсталевські" ж ЗМІ. Дивно, але ці "активні" пенсіонерки не пікетують завод чи мерію з вимогою привести до ладу місцеві пам'ятки.