Як розібратися в запорізьких бабах

Найбільше кам’яних баб зібрано в музеї просто неба “Скіфський стан”, що на Зоровій Могилі острова Хортиця. До речі, це чи не єдиний музей, де експонати можна помацати руками, а в тутешньому лапідарії навіть пообніматися з кам’яними бабами. Зокрема, половецькі баби - мають груди, тож туристи, які самотужки подорожують, без екскурсовода, чомусь переконані, що то жінки. Отже й відповідно поводяться з ними. Насправді ж – це давні статуї воїнів, чоловіків: кіммерійців, скіфів та половців. З’ясувати, хто з них є хто – тепер мандрівникам допоможе к’юар-код, який встановили сьогодні, 25 травня, на Зоровій Могилі.

“На Хортиці уже встановлено чотири к’юар-коди біля музеїв на північній частині острова. Це п’ятий. В штрих-коді міститься текстова, аудіо та відео інформація про всі об’єкти цього унікального музею просто неба. К’юар-коди, що встановлені на Хортиці, у Запоріжжі та по області, створили фахівці нашої громадської організації “Вектор”. Наступний наш к’юар-код, десь протягом наступного місяця, з’явиться в Протовче з інформацією про плавні та Великий Луг”, - зазначив координатор проекту “Символи Запоріжжя” Олександр Коваленко.

“На Зоровій Могилі, найвищій точці острова Хортиця, розташований музей просто неба “Скіфський стан”. Це один із знакових туристичних об’єктів та історико-культурних пам’яток. Тут можна побачити кургани, а також лапідарій. Але у “Скіфського стану” є ще й не менш важливий спектр – енергетичний. Багато хто вважає, що, як і святилища на Хортиці, Зорова Могила має сильну позитивну енергетику. Тут гарне місце для відпочинку. Тож, запоріжці та гості міста, які сюди приходять погуляти, тепер зможуть сканувати інформацію на свої мобільні телефони з к’юар-коду та більше дізнатися про цей туристичний об’єкт”, - вважає завідувач науково-просвітницького відділу Національного заповідника “Хортиця” Сергій Дударенко.

Що ж до кам’яних баб, то найпопулярніша серед них – Половчанка. Біля неї часто можна побачити жінок, які довкола неї собі щось ворожать, кажуть, зціляються від безпліддя.

Половчанка – половецька статуя воїна, вона без голови. Пику на пузі їй вибили ще в тринадцятому столітті, а можливо й раніше. У будь-якому разі, Половчанку в своєму щоденнику подорожі намалював посол Папи Римського Вільгельм де Рубрук – у 1253 році.

Втім, найдавніші кам’яні баби, на відміну від половецьких та скіфських, не мали конкретних рис.

Давні люди насипали кургани, або іншими словами, піраміди, щоб бути ближче до небес. На маківці кургану встановлювали сакральний камінь, якій нагадував людину. На світлині менгір IV-III тисячоліття до нашої ери.

У кіммерійців кам’яні баби мали вже більш чіткі риси – голову, тулуб.

Скіфи, на відміну від кіммерійців, зображали воїна з акінаком та мечем.

Половецькі кам’яні баби “на тонких ніжках” всі тримають в руках перед собою чаші. За переказами, половці вважали гріхом плювати на землю, тож впродовж дня слину збирали в чаші, а вечері спалювали.

Баба-корито… Варто глянути на її зворотній бік, щоб зрозуміти.

Кам’яні баби зроблені з вапняку, тож деякі умільці їх перероблювали під корита, приміром, щоб годувати свиней тощо.

Баба у вишиванці.

У цієї половецької баби візерунок вишивки на сорочці дуже український, певно не випадково.

А на цьому кургані “Скіфського стану” викарбувані слова Бориса Мозолевського – відомого археолога, який знайшов пектораль:
“Хто приїде сюди й заночує,
Обійде ці могили й рови.
Упаде на траву і відчує:
Очі стежать за ним із трави”.

Нагадаємо, к’юар-коди – звичне явище на туристичних маршрутах у світі, у Запоріжжі, до речі, вони також уже не новинка. Протягом останніх двох років ці метричні штрих-коди допомагають мандрівникам за допомогою фотокамери мобільного телефону зчитувати інформацію про ті чи інші визначні об’єкти міста. QR - похідна від англ. quick response, що перекладається як “швидка відповідь”.